WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вивчення байки Леоніда Глібова в початковій школі - Курсова робота

Вивчення байки Леоніда Глібова в початковій школі - Курсова робота

рядок має відтінок удаваної загрози, так само як і слова Лисиці:
- Дозвольте і мені, панове, річ держать! -
Тут обізвалася Лисиця. -
Розбійницю таку не так судить годиться:
Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити -
У річці вражу Щуку утопити!
У звертанні Лисиці до суддів можуть переважати і улесливість, і розв'язність, і напускна загрозливість (удавнопрокурорський тон, розрахований на довірливих дурнів, у той час як слова-звертання адресуються суддям). Підвищення тону нагнітається у словах жаху і усяк, а слова завдать і робити підкреслюються силовим притиском. Може бути й інший варіант, особливо для рядка:
І щоб усяк боявся так робити…
Отже, перелом інтонації можна здійснити або на слові усяк, або на слові робити. Остання фраза Лисиці звучить удавано-грізно, роблено-патетично, тріумфуюче:
У річці вражу Щуку утопити!
Можна й підняти регістровий рівень на слові Щуку, супроводжуючи його вимову грізно-патетичним жестом: вказівний палець догори, а на слові утопити - вказівний палець донизу.
- Розумна річ! - всі зачали гукать…
Вираз обличчя оповідача під час вимови перших двох слів цієї фрази може бути хитруватим, удавано глибокодумним чи бундючним. Під час вимови слів автора можна залишити мімічну маску такою ж, а можна і змінити її, що приведе до зміни в тоні. Звичайно, краще, коли слова суддів вимовляти з напускною суворістю, а слова автора, - немовби хитрувато поглядаючи збоку на цю комедію.
Послухали Лисичку
І Щуку кинули - у річку.
Ці слова можуть супроводжуватись сумним похитуванням голови.
Використовуючи грамзапис як зразок, доцільно д авати дітям додаткові завдання:
1) вдумливо, уважно прочитати текст очима;
2) прочитати голосно, вслухаючись у власне виконання, або читати очима текст так, щоб відчувати, як він звучить;
3) послухати цей текст у виконанні артиста і зіставити його інтонаційну редакцію з своєю.
Аналіз байок, що вивчаються в початковій школі.
"Щука" (4-ий клас)
Продажність і нікчемність чиновницько-поміщицького суду поет переконливо відтворив в одній із своїх кращих байок "Щука" (1858 р.). В цій байці відчувається наявність дотепного народного оповідача, який уболіває за беззахисних перед судейським крючкотворством. Байка є сатирою на кріпосницький суд, у якому панували лицемірство й хабарництво, кругова порука.
Байка не має вступу. Перше речення одразу ж уводить читача у вир бурхливих подій: мешканці ставу не витримали знущань хижої Щуки і хтось із них "бумагу в суд подав…". Слово "бум ага" з типової судової лексики того часу, що передбачає тривалу судову тяганину чиновників. У тій "бумазі" - гірка правда життя всякої дрібної риби (Щука "того заїла в смерть", "другого обідрала") і сподівання знайти правду в суді ("А все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі"). Як бачимо, наївна віра в правду віками жила, живе і житиме в народі.
Щука була піймана молодцями з трудом (аж "чуби мокренькі стали") і приставлена в суд. Народним висловом "чуби мокренькі стали" автор натякає н а те, що великих злодіїв не так-то й легко притягнути до відповідальності.
Отож Щука вже в суді, і є надія, що правда візьме гору.
Але за стряпчого в суді поставлена також розбійниця-сутяжниця Лисиця, якій обвинувачена слала не раз "то сотеньку карасиків живеньких, або линів гарненьких".
Хто ж конкретно судитиме розбійницю і встановлюватиме істину? Як описує байкар суддів? Виявляється, що це народ "добрячий та плохий". Першими названі "якіїсь два Осли". Епітет "якіїсь", по-народному - щось невизначене, безлике. А ослами, відомо ж, називають дурнів, не здатних навіть елементарно мислити.
Серед суддів - "одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа". Слово нікчемний, за словником Грінченка, "ни кь чему не годний". А шкапа - теж ні до чого не здатна коняка, яка вже відслужила, відпрацювала своє. Вислів "два стареньких Цапа" коментарів не потребує. Цсі ж разом - не судді, а глум.
Злочини, заподіяні Щукою, набули такого великого р розголосу, що "кінців не можна поховать". Навіть продажні судді змушені винести справедливий вирок.
Яке ж було перше рішення суду? Щоб переконати читача в тому, що суд захищає гнобителів і в ньому панує кругова порука та хабарництво, поет спочатку дає читачеві надію, ніби справедливість перемогла: "І Щуку на вербі повісити звеліли". Отож правда торжествує. Але перед цим автор згадує про стряпчого - Лисицю і мимохіть зауважує:
А чутка у гаю була така,
Що ніби Щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці й шле то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
Або линів гарненьких…
Як же повелася на суді Лисиця? Відповідно до своєї хижацької й відступницької натури вона хитрощами перетворила судове рішення на посміховисько, запропонувавши хижачку втопити.
Особливо влучно викриває байкар лицемірство Лисиці, яка з удаванням говорить про те, як слід "покарати" негідницю Щуку і цим самим зуміла обдурити обмежених і нерозумних суддів.
Критична розв'язка байки загострюється дотепним висновком, заступництво Лисиці призводить до гідного судової комедії завершення:
Тут обізвалася Лисиця:
- "Розбійницю таку не так судить годиться,
Щоб більше жаху їй завдать,
І щоб усяк боявся так робити
У річці вражу Щуку утопити…"
"Розумна річ" - всі зачали гукать.
Суді послухали Лисичку
І Щуку кинули - у річку.
Абсурдність рішення очевидна. Така гостра й дотепна сатира на царський суд була дуже сміливою. Вислів: "І Щуку кинули - у річку" став крилатим. Якщо хочуть сказати, що когось замість покарання вигородили, ще й з вигадами, вживають цей в'їдливо-саркастичний вислів Глібова.
Справжнім хижаком постає в байці Щука - жорстоким, безкарним гнобителем, а судді та стряпчий - покривачі її.
А в житті що нам відомо про щуку? Звідки походить це слово?
Цікаво знати
Ви, напевно, здивуєтеся, коли довідаєтеся, що щуки бувають довжиною до 1,5 метра, а вагою до 35 кг! Та й живуть вони до двохсот років! Ця риба-хижак живиться іншими, меншими рибками, жабами, водяними щурами, навіть пташенятами водоплавних птахів, дуже швидко плаває. Довжина та швидкість і зумовили назву. Слово щука - праслов'янське, утворене від щуп - худий. Через те, що ця риба довга у воді вона здається худою, тонкою. Пізніше в слові щуп відбулася зміна п-к.
Інша версія: праслов'янське слово щука спершу означало "швидка; риба, що женеться навскоки". Обидві версії, на мою думку, досить переконливі.
Глібовська Щука має яскраво виражені риси хижака - високого чиновника, що женеться і наздоганяє свою здобич. Така алегорія цієї байки.
"Вовк і Кіт" (4-ий клас)
Це одна з перших байко Леоніда Глібова. Була написана в 1853 році. Основна думка твору полягає в тому, що за всі свої вчинки людина обов'язково колись буде відповідати, розплачуватися. Зокрема, за зло, вчинене нею.
Loading...

 
 

Цікаве