WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вивчення байки Леоніда Глібова в початковій школі - Курсова робота

Вивчення байки Леоніда Глібова в початковій школі - Курсова робота

не змогли зрушити воза?" Прочитайте останні два рядки і подумайте: чи можемо ми сказати, хто з них винен? Чи трапляється таке серед людей? Яка ж мораль?).
У висновку вчитель загострює увагу дітей на тому, що саме засуджується в байці (безладдя) і дочого закликає байкар (до дружби, товаришування).
Тексти байок "Чиж та Голуб", "Вовк і Кіт" дають змогу застосувати читання в особах. Обидві байки дозволяють працювати над виразністю читання. Оскільки програма рекомендує заучувати напам'ять байки Л.Глібова, можна присвятити деякий час уроку вивченню байки напам'ять.
Рекомендуються різні варіанти заучування напам'ять і байки, і вірша. Один з них - кількаразове причитування кожної з частин (Строфи чи куплета). Коли засвоєна перша частина, пропонується подібне зробити з іншими частинами. А на завершення демонструється знання всього тексту напам'ять. Другий варіант заучування полягає в тому, що після запам'ятання однієї з частин перехід до нової іде після повторення попередньої, далі - і всіх попередніх. У результаті - учні не забувають того, що стало надбанням їх пам'яті.
Особливості роботи над байкою
Жанр байки у читанках 2-4 класів представлений кількома зразками. Уперше з цим жанром діти знайомляться в 2 класі. Наймолодші школярі байок не читають. Цьому є пояснення: байці властива алегоричність (мистецький прийом втілення абстрактного поняття в художньому образі; наприклад, безладдя в зображенні дій Лебедя, Щуки і Рака, що представлене в байці Л.Глібова "Лебідь, Щука і Рак"). Дітям наймолодшого шкільного віку властиве конкретне мислення.
Тому при опрацюванні байок у вчителя можуть виникнути складності. Їх подоланню сприятиме, по-перше, використання на уроках привабливих для дітей сторін байки як літературного жанру і, по-друге, усвідомлення вимог до вивчення байок у початковій школі.
Як і казка, байка захоплює мальовничим зображенням дійових осіб, зокрема тварин, птахів, риб. У дітей особливе ставлення до них: вони їх люблять у житті, а тому з цікавістю слухають розповіді про них. Цією закоханістю у птахів, звіряток учитель повинен скористатися: перед роботою над байкою розповісти про якусь звірючку, згадати, які повадки птахів і тварин відомі дітям. Мета таких бесід - відповідно настроїти дітей на слухання тексту з участю звірят, пташок, риб. Інтерес до теми може підвищуватися повідомленням про те, що, крім казок про звірів і птахів, існують й інші твори, у яких діють звірі й птиці. Це - байки (від слова "бояти", що означає "розповідати").
Дітям цікаво знати
Байка - невеликий, переважно віршований розповідний алегорично-сатиричний твір з повчальним змістом, у якому вади людей і негативні явища суспільного життя розкриваються через образи тварин, птахів, риб, комах, рослин і речей.
Байка має мораль - повчальний висновок, якиим вона або розпочинається, або закінчується.
Фабула - це подія, яку автор поклав в основу байки. Є ще алегорія. У байці вона багатозначна. Глибоке розкриття алегорії сприяє розвитку логічного мислення дитини, формуванню її інтелекту, високої моральності.
Історія розвитку байки як літературного жанру сягає тисячоліть.
Чому алегоричну мову називають ще езоповою? Хто такий Езоп?
Езоп напівлегендарний давньогрецький раб, що жив VI-V ст. до нової ери, батько жанру байки. Його байки були прозові й дуже дотепні. Скільки років минуло відтоді, а вони живуть. Езопові сюжети знають у всьому світі. Фабули його творів перероблялися талановитими байкарями інших народів: Федром, латинською мовою (І ст. нової ери); Ж. де Лафонтеном, французькою мовою (XVII ст.); Г.Лессінгом, німецькою мовою (XVIII ст.); І.Криловим, російською мовою (ХІХ ст.).
Вузлик на пам'ять
Колись в Україні ХVI-XVIII ст. писання байок на запозичений сюжет було в школах традицією, як і писання вірша на задану тему. Ця традиція прийшла з уроків піїтики - одного з основних предметів у наших давніх навчальних закладах.
До нас д ійшли безліч віршів різних авторів на ту саму тему. Особливо любили переспівувати в давній українській літературі тему про марнотність багатства, смертність владик, царів - як звичайнісіньких людей!
Байка в Україні стала популярною із XVII ст., а утвердилася як жанр у творчості мудреця-філософа XVIII ст. Григорія Сковороди. Була вона в його збірці "Байки харківські" ще прозовою, але такою мудро-повчальною, що мораль інколи перевищувала фабулу в кілька разів.
Послідовники Сковороди П.Гулак-Артемовський, Л.Боровиковський і Є.Гребінка розвинули цей жанр далі. Класиком же української байки судилося стати Леонідові Глібову.
Глібов орієнтується на розмовно-побутову мову українського села, книжкових зворотів, іншомовних слів.
Для підсилення гумористичної характеристики образу Глібов використовує "згрубілі слова "мишей до біса назбігалось", "як здумаю - печінки тліють", "нехай їй хрін".
Порівняння, що зустрічаються в байці, надзвичайно життєві: "хвостом вертить, як у болоті ополоник", "шинкарка язиком, як на цимбалах грає".
Смислове багатство, дотепність народної мови знаходить свій вияв у влучних приказках, прислів'ях, що посідають у байках особливе місце. Приказки і прислів'я підсилюють український національний колорит байки Л.Глібова. І як засіб мовного гумору, зливається з гумором зображувального образу. Вони, як правило, черпались із скарбниці народної творчості, побутових висловів:
"раденький, що дурненький, "хоч довгий ніс має, та розум коротенький", "два хитрих мудрого не переважать", "хлібець їж, а правду ріж", "і Щуку кинули у річку", "так-то так, та тільки з хати як", "рука, як кажуть, руку миє", "є каяття, та вороття немає", "ото на себе не надійся, чужому лихові не смійся", "на, небоже, те, що мені не гоже", "та тільки хура й досі там", "що, братику, посіяв, те й пожни", "як не впіймав, то й не кажи, що злодій", "ніколи не хвались, поки гаразд не зробиш діла", "на світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а більший меншого тусає та ще й б'є - затим, що сила є…".
У байкарській творчості Л.Глібову притаманний нахил до елегійного ладу поетичної мови та ліричної задушевності у зображенні картин природи, відтворенні настроїв при характеристиці окремих явищ дійсності.
Отже, байки мають велике виховне значення. Вони сприяють вихованню у дітей позитивних рис характеру. Знайомлять дітей з побутом і звичаями українського народу. Глибше знайомлять з усною народною творчістю.
Глібов виявив себе майстром художнього слова. Він з натхненням прищеплював дітям любов до всього прекрасного, до того, що приносить людині радість і щастя. Його байки сприяють збагаченню знань дитини, а й навчають її любити життя, спостерігати за явищами природи і навколишньою дійсністю. Вони також є свідченням дальшого розвитку української літературної мови. Байки реалістичні, близькі до життя, вчать любити народ, народну мудрість і творчість, барвисту і мелодійну
Loading...

 
 

Цікаве