WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Виправлення помилок в початкових класах - Курсова робота

Виправлення помилок в початкових класах - Курсова робота

"Мова в нашому житті".
1. Мова - дзеркало культури. (Співдоповідь: Філософи розмірковують про мову).
2. Мова - особлива знакова система. (Співдоповідь: Чи розмовляють тварини?).
3. Винайдення письма. (Співдоповідь: Вдалося прочитати найдавніші писмена).
4. Мова, раса, народ, культура. (Співдоповідь: Одна мова для всіх людей? Співдоповідь: Прикраси мовлення).
Одним з ефективних видів роботи, найбільш перевірених на практиці, і одним із засобів підвищення грамотності учнів є диктанти. Класифікуючи їх, враховують такі критерії: мету проведення, характер запису друкованого тексту, час пояснення правопису орфограм у тексті. За метою проведення диктанти поділяють на контроль навчальні та контрольно-навчальні (диктант "Перевіряю себе"). За характером запису тексту - дослівні та із зміною тексту. За часом пояснення орфограм - попереджувальні, коментовані, пояснювальні. Використовують у шкільній практиці різні види диктантів.
На уроках закріплення та перевірки знань учнів з орфографії чільне місце займають словникові диктанти, що охоплюють матеріал одного правила чи кількох. Проводячи їх, можна за короткий час повторити значний обсяг матеріалу, з'ясувати прогалини у знаннях. Крім того, вони сприяють виробленню автоматизму грамотного і швидкого письма, вчать визначати і коментувати орфограми.
Перед проведенням словникового диктанту визначають його мету (повторити певне правило, закріпити орфограму, підготувати до написання творчої роботи, контрольного диктанту, переказу тощо). Перевірка здійснюється різними способами: учні самі читають слова і пояснюють їх, звіряють з написаним на дошці, за таблицею чи підручником, коментують або перевіряють за орфографічним словником. У будь-якому разі вчитель домагається того, щоб учень пояснив, що він вивчає, для чого, з якою метою, де він це застосовує. Використовую також мін-диктанти, які складаються із 15-20 слів або 4-5 речень, бажано зв'язаного тексту, і пишуться 5-6 хв.
Це можуть бути диктанти-переклади, диктанти-завдання, творчі, вільні, словникові і вибіркові диктанти. За завданням учителя їх можуть підбирати і самі учні.
Проте не слід захоплюватися словниковими диктантами, бо саме у зв'язному тексті найбільше виявляються знання учнів, вміння їх знайти потрібне слово, визначити орфограму, її тип, вид.
Серед вправ важливе місце займають вправи на порівняння явищ і фактів української і російської мов. Такі вправи полегшують засвоєння теоретичного матеріалу, оволодіння нормами як української, так і російської мов, сприяють розвитку мислення і мовлення.
Важливим етапом уроку є закріплення знань і недооцінка його призводить до згубних наслідків, коли учні не привчаються вдумуватися в результати своєї роботи. Вправи на закріплення можуть бути різні: за підручником, за словником, картиною, опорними словами, за індивідуальними картками. Учитель може запропонувати відкрити сторінку, наприклад, підручника історії, літератури і виписати слова з орфограмами, що саме вивчаються (з апострофом, м'яким знаком, подвоєними буквами тощо), чи виписати речення, у яких є слова на вивчені правописні форми. Подібну роботу можна дати на домашнє завдання у вигляді само диктанту чи вибіркового диктанту.
Крім того, у 5-му класі майже на кожному уроці проводиться повне або часткове коментування речень, окремих слів або орфограм.
Коментоване письмо запобігає помилкам і закріплює правило, але якщо учні добре засвоїли тему, то коментування користі не принесе, а, навпаки, гальмуватиме процес пізнання, здійснення посильних розумових операцій.
Під час виконання письмового завдання учням у разі сумніву дозволяється також запитувати, яку орфограму писати. Це дає можливість учителеві зробити для себе висновок, який матеріал діти засвоїли погано, посильні чи непосильні для них завдання.
Щоб опанувати знаннями з мови, учень під керівництвом вчителя або самостійно повинен розв'язувати посильні для нього завдання, доходити певних висновків, узагальнень, тобто виконувати хай невеличку, але роль дослідника. Ефективних наслідків домагається той словесник, який уміло поєднує бесіду із спостереженням над мовним матеріалом.
Перед вивченням будь-якої теми з орфографії великого значення надається вступній бесіді, яка має на меті пов'язати відоме з невідомим, оскільки новий матеріал ґрунтується на засвоєному раніше. Актуалізуючи первинні знання учнів, вступна бесіда розвиває їхню ініціативу, самостійність, полегшує сприймання наступної теми. Важливо також при цьому, щоб не відбувся діалог між учителем і одним учнем, а клас не був пасивним слухачем.
Запитання для перевірки вивченого мусять бути чіткими, конкретними, мати проблемний характер.
Ставляться орієнтовно такі запитання:
1. Чим пояснити, що у словах черв'як, верф'ю, розв'язати є апостроф, а у словах мавпячий, різьбяний його немає? Наведіть свої приклади невживання апострофа, поясніть.
2. Ми знаємо, що апостроф вживається після губних перед буквами я, ю, є, ї. А як же виправдати апостроф у слові возз'єднання? Наведіть свої приклади.
Подібні запитання активізують, збуджують думку, розвивають уміння порівнювати мовні факти і явища, сприяють свідомому засвоєнню знань, адже багато школярів заучує матеріал заданого параграфа іне вміє знайти головне, не розуміє змісту прочитаного, розгублюється, коли вчитель ставить запитання не так, як написано в підручнику.
Варто уникати під час бесіди "роздрібнених" запитань, які потребують лише уточнити правило одним-двома словами, але не роздумував над ним, міркувань, зіставлень. Частіше мають звучати запитання "Чому?", "За яким правилом пишемо так, а не інакше?".
Фонетико-орфографічний розбір, ускладнене переписування, робота із словником, різні види вправ, навчальні диктанти, перекази, твори з орфографічним завданням - це далеко не повний перелік тих вправ, які сприяють формуванню орфографічних умінь і навичок учнів, активізації їх мислення. Проте слід пам'ятати, що гонитва за кількістю видів усних письмових робіт на одному й тому самому уроці, часте переключення уваги учнів не має нічого спільного з активізацією їхньої уваги. Форми й методи роботи на уроці диктуються доцільністю, корисністю, змістом, складністю і важливістю матеріалу, а не безпредметною грою у види й форми.
Серед різноманітних засобів, що застосовуються у школі для досягнення глибоких знань учнів з мови, дуже важливе місце відводиться роботі вчителя над виправленням помилок. Про порядок ведення й перевірку шкільних зошитів говориться у програмі з української мови: від учителя вимагається перевіряти зошити, в яких виконуються навчальні класні й домашні роботи у молодших класах - після кожного уроку в усіх учнів протягом першої чверті, з другої ж чверті у 1-4-х класах - після кожного уроку тільки в слабших учнів, у решти - не всі роботи, а найважливіші, але з таким розрахунком, щоб раз на тиждень перевіряти зошити всіх. Практика переконує: словесник має регулярно забирати для перевірки зошити як з класними, так і з домашніми роботами. Така систематична фронтальна перевірка спонукає школярів завжди пам'ятати, що кожна робота може бути перевірена й оцінена вчителем.
Я у своїй роботі не обмежуюся лише власною перевіркою виконання учнівських робіт, а й використовую самоперевірку, взаємоперевірку, привчаючи таким
Loading...

 
 

Цікаве