WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Виховання звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку - Курсова робота

Виховання звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку - Курсова робота

щомова для дитини виступає засобом спілкування, тому дитина оволодіває нею практично, без усвідомлення загальних закономірностей. За словами Л.С.Виготського, дитина володіє певними мовленнєвими уміннями, але вона не знає, що ними володіє. Вчений пише: "Ці операції неусвідомлені... вона володіє ними спонтанно, в певній ситуації автоматично... В результаті практичного відношення дитини мови як засобу спілкування з дорослими, у неї формуються житейські" поняття про рідну мову. На їх основі дитина легко оперує фонемами рідної мови, словниковим запасом, правильною фонематичною будовою мови". Шлях, що веде до повідомлення мовної дійсності, Л.С.Виготський вбачав у переході дитини від оперування "житейськими" поняттями до наукових. Так, вчений зазначає, що наукові поняття є тією галуззю, в якій усвідомлення понять, тобто узагальнення та володіння ними, мабуть виникають першими... Отже, усвідомлення проходить через брами наукових понять".
Р.Є Левіна визначила п'ять етапів розвитку усвідомлення дитиною наукової системи рідної мови. Серед них такі: 1/ повна відсутність диференціації звуків, розуміння мовлення взагалі та активного мовлення самої дитини - це дофонематична стадія мовлення; 2/ виникає розрізнення більш далеких фонем, але відсутня диференціація близьких. На цій стадії дитина чує звуки інакше, ніж дорослі, вона не розрізнює правильну і неправильну вимову інших людей, не помічає і своєї неправильної вимови; 3/ дитина чує звуки мови відповідно до фонематичних ознак, вона впізнає і розрізнює правильну і неправильну вимову слова. Мовлення ще не точне, але вже відчутне пристосування до нового сприймання, що виступає у появі проміжних звуків між звуками, які вимовляє дитина і дорослий; 4/ стають усталеними нові образи сприймання звуків, проте мовна свідомість ще не витиснула попередню форму, дитина на цьому етапі подекуди ще не впізнає неправильно вимовлені слова. Активне мовлення дитини досягає майже повної правильності; 5/ завершується процес фонематичного розвитку, дитина чує і вимовляє правильно, в неї формуються тонкі і диференційовані звукові образи слів і окремих звуків. Перші три етапи дитина проходить у ранньому дитинстві, два останніх - у дошкільному віці.
Дитина із задоволенням відзначає особливості вимови своїх друзів. Дані дитячих спостережень, на думку О.М.Гвоздєва, є виключно "теоретичними", що виражають потяг дитини до пізнання. Вона не тільки відзначає особливості вимови іншої дитини, але й виправляє її, дає їй взірець, як потрібно вимовляти. Отже, дитина усвідомлює норму, має уявлення про правильну вимову і бореться за здійснення цієї норми. За даними О.М.Гвоздєва, діти не тільки виокремлюють дитячу вимову від правильної вимови дорослих, але й помічають неправильну вимову дорослих. До того ж дитина дуже допитлива щодо фізіології вимови, вона постійно запитує, які органи беруть участь у вимові і, навіть, готові експериментувати в цьому напрямку.
Отже, дитина рано усвідомлює, що є мовною нормою і бореться за здійснення цієї норми, постійно виправляючи помилки і в мовленні дітей, і в мовленні дорослих.
Резюмуючи означене, звернемося до вчення Д.Б.Ельконіна, яке безпосередньо стосується досліджуваного нами віку дітей шостого року життя.
Д.Б.Ельконін називає усвідомлення звукової культури мовлення основним якісним новоутворенням психічного розвитку дітей п'яти років. За твердженням ученого, розвиток усвідомлення матеріальної сторони мови у дошкільному віці є вирішальним моментом його засвоєння саме тому, що воно підвищує можливості орієнтування дитини в складних співвідношеннях граматичних форм, за якими завжди перебувають відношення одних звукових форм до інших.
Означене новоутворення є однією із суттєвих передумов нового етапу в оволодінні звуковою системою мови, етапу, що пов'язаний з навчанням грамоти - читанням і письмом. За Д.Б.Ельконіним, у дошкільному віці дитина досягає такого рівня опанування мови, коли вона стає не тільки засобом спілкування та пізнання, але й предметом вивчення. Цей новий період пізнання мовленнєвої дійсності Д.Б. Ельконін назвав періодом граматичного мовленнєвого розвитку.
Отже, ми розглянули особливості засвоєння дитиною звуковимови, що надалі дозволить нам побудувати адекватню методику виховання звукової культури мовлення дітей шостого року життя.
1.3. Дидактична гра як засіб формування звукової культури мовлення.
Провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра. Одним з видів ігор є дидактична гра.
З українського педагогічного словника дізнаємося, що дидактична гра - це гра для навчання й виховання дошкільників і школярів [ ].
Своєрідність цієї гри полягає у тому, що вона дає можливість педагогу здійснювати навчання, вправляння та розвиток розумових здібностей, формування цінних рис особистості і взаємин дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі.
Незалежно від виду, дидактична гра має певну структуру, що відрізняє її від інших видів ігор і вправ.
Гра, що використовується з метою навчання, повинна мати перш за все навчальне, дидактичне завдання. Граючись, діти вирішують це завдання в цікавій формі, яка досягається певними ігровими діями.
Обов'язковим компонентом гри є її правила, дякуючи яким педагог у ході гри керує поведінкою дітей, навчально-виховним процесом.
Таким чином, обов'язковими структурними елементами дидактичної гри є: навчальне і виховне завдання, ігрові дії і правила.
Дидактичне завдання визначається метою навчання і вихованні дітей у відповідності з програмою виховання і навчання в дитячому садку, де у відповідності з програмою виховання і навчання в дитячому садку, де для кожної вікової групи визначено об'єм знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти діти.
Отже, для вибору дидактичної гри необхідно знати рівень підготовки вихованців, так, як в іграх вони повинні оперувати вже наявними знаннями і уявленнями. Інакше кажучи, визначаючи дидактичне завдання, потрібно перш за все мати на увазі, які знання, уявлення дітей повинні засвоюватися, закріплюватися, які розумові операції в зв'язку з цим розвиваються, а також, які якості особистості дітей можна формувати засобами даної гри.
У кожній дидактичній грі своє навчальне завдання, що відрізняє одну гру від іншої.
У кожній конкретній грі потрібно бачити основне завдання - завдання навчання і виховання дітей у відповідності з діючою програмою.
Основна функція ігрових правил - організувати дії, поведінку дітей. Правила можуть забороняти, дозволяти, робити гру цікавою, напруженою.
"Правила гри мають моральні норми, вимоги до поведінки дітей, регулюють взаємовідносини гравців і є фактором виховання дітей", - стверджує Л. В.Артемова [ ].
Правила гри завжди обов'язкові для всіх гравців. їх дотримання привчає дітей у спілкуванні з товаришами дотримуватися
Loading...

 
 

Цікаве