WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Виховання звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку - Курсова робота

Виховання звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку - Курсова робота

іншихнаціональностей.
Далі опишемо особливості звуковимови дітей дошкільного віку.
Так, на третьому році життя значно покращується рухомість артикуляційного апарату, але вимова дітей все ще далека від норми.
Артикуляційні утруднення продовжують гальмувати засвоєння звуків. Усе це пояснюється особливостями будови мовного апарату: голосові зв'язки та гортань дитини коротші, ніж у дорослого /гортань у новонародженого дорівнює 2см., у сім років - 2,4см., у шістнадцять років - 3,3см.; голосові зв'язки у новонародженого - 0,45мм., у дорослої жінки - 1,5см., у чоловіка - 1,9см./. Язик у дитини менш рухомий і гнучкий і займає більшу частину ротової порожнини. Саме тому діти цього віку пом'якшують приголосні звуки, наближують один звук до іншого, що призводить до спотворення слова. Досить часто зустрічається міжзубна вимова звуків: с,з,ц,ж,ш,ч,щ,т,н,д,л; бокова вимова: з,с,ц,ш,ж,щ,р; носова вимова: с,з,ц,ш,ж,ч,л,р. Діти замінюють одні звуки іншими, подекуди замінюють - тверді приголосні, що є простими за артикуляцією, м'якими. У цьому віці діти правильно та чітко вимовляють голосні звуки [а,у,і,о], приголосні [м,п,б,т,д,н,в,ф,к,г,х], опановують вимову м'яких приголосних [с,з], тверді приголосні більшість дітей починає правильно вимовляти наприкінці року. Звук [ц] відсутній і замінюється звуками [т,с,с']. Діти молодшої групи опановують .правильну вимову звука [л], замінюючи ним звуки [р,р']. Під час вимови багатоскладових слів діти продовжують відчувати утруднення, не завжди можуть зберегти складову структуру слова, переставляють склади, замінюють чи випускають окремі звуки.
Діти цього віку мають короткий слабкий видих /1,5-2сек./, оскільки в них невеликий об'єм легенів, слабкі дихальні м'язи, мовне дихання неглибоке, часте, вдих поривчастий з різким підніманням плечей, він відбувається майже перед кожним словом. Більшість дітей відтворюють різні інтонації, правильно користуються ними в своєму мовленні, проте голосовий апарат дітей третього року життя ще не достатньо міцний. Малюки назавжди правильно ним користуються, не вміють говорити пошепки. У дітей поступово вдосконалюється мовний слух. Вони помічають особливості вимови своїх друзів і дорослих, занадто цікавляться фонетичною стороною слова.
Отже, в три роки звуковимова дітей ще не достатньо сформована. Залишається недосконалою вимова звуків.
На четвертому році життя відбувається подальше зміцнення артикуляційного апарату: стають більш координованими рухи м'язів, що беруть участь у творенні звуків. Так, зміцнення м'язів кінчика язика сприяє правильній вимові без пом'якшення твердих приголосних. Діти починають правильно вимовляти слова зі збігом двох-трьох приголосних, наближують до норми і більш чітко вимовляють свистячі звуки, з'являються звуки [ц,ш,ж,ч,л,р], водночас, більшість дітей ще не вимовляють шиплячі та сонорні звуки. Видих дітей стає довшим /3-5сек./. У цьому віці діти ще не завжди можуть керувати своїм голосовим апаратом, змінювати висоту голосу, темп мовлення. Іноді на запитання дорослого відповідають тихо, хоча з однолітками розмовляють голосно. Діти передають інтонацію адекватно ситуації спілкування. Вдосконалюється мовний слух дітей, вони помічають неправильну вимову однолітків, проте в цьому віці ще не усвідомлюють причини неправильного звукового оформлення слів, хоча і легко розрізнюють на слух близькі за звучанням слова. Наприкінці четвертого року життя вимова дітей значно покращується, закріплюється правильна вимова свистячих звуків, з'являються шиплячі, в окремих дітей - звук [р] - проте в більшості дітей звуковимова ще недосконала, вони вживають слова з неправильним наголосом, скорочують багатоскладові слова.
У дітей середнього дошкільного віку різко підвищується інтерес до звукової сторони слова, вони намагаються знайти схожість У звучанні слів і з успіхом добирають пари слів близьких за звучанням. Окремі діти помічають неправильну вимову своїх однолітків, проте ще не в змозі помітити порушень звуковимови власного мовлення. Достатня рухомість м'язів артикуляційного апарату дітей п'ятого року життя дає можливість їм здійснювати більш точні рухи язиком, губами.
У старшому дошкільному віці м'язи артикуляційного апарату достатньо міцні і діти вже здатні правильно вимовляти всі звуки рідної мови. Проте в окремих дітей лише у цьому віці закінчується засвоєння вимови шиплячих і сонорних звуків. Подекуди діти не чітко диференціюють у словах вимову свистячих і шиплячих звуків, звуків [л-р]. Таке змішування спостерігається під час вимови слів і фраз, у яких є одразу два звука /"шушка" - сушка/, але не припускають помилок у словах, у яких є лише один з цих звуків /собака, кошеня/. Однією з причин неправильної вимови є зміна молочних зубів на постійні. В дітей цього віку добре розвинений фонематичний слух. Водночас, не всі діти легко розрізнюють на слух дзвінкі, глухі, тверді та м'які, шиплячі й свистячі приголосні звуки. Діти правильно розпізнають питальну, окличну, розповідну інтонації, можуть інтонаційно передавати свої почуття: радість, сум, здивування, острах, гнів. Більш тривалим стає видих, на одному видиху можуть вимовити фразу із 3-5 слів. Отже, діти старшого дошкільного віку досягають високого рівня розвитку звукової культури мовлення.
На сьомому році життя діти правильно вимовляють усі звуки рідної мови, вміють користуватися силою голосу, інтонаційними засобами виразності, адекватно змінювати темп мовлення. Проте і в цьому віці спостерігається неправильна вимова окремих звуків, діти не точно диференціюють групи звуків: свистячі і шиплячі, сонорні, дзвінкі та глухі; спостерігаються недоліки у звуковому оформленні слів, неточне використання в слові наголосу.
Отже, за нормальних обставин, всі діти до шести років повинні оволодіти звуковою культурою мовлення. Натомість є діти, які до 5-6 років не оволоділи правильною вимовою звуків з різних причин. М.Є.Хватцев визначає низку причин, серед яких називає фізіологічні, психологічні та соціальні. Фізіологічні причини вчений вбачає в недостатньо розвинутій центральній нервовій системі та нервово-м'язовому апараті мови. Так, дитячий мозок ще не достатньо чітко диференціює точні мовленнєві рухи; слабко розвинуті органи, що сприймають і відтворюють звуки /вухо недостатньо правильно розрізнює звуки мови, язик заповнює більшу частину ротової порожнини тощо/. Серед психологічних причин М.Є.Хватцев називає недостатньо розвинуте слухове сприймання /дитина не розрізнює подібні звуки/, слабку пам'ять /звук, який дитина правильно сприйняла, через деякий час сприймається неточно/, нестійку увагу, зокрема - слухову /один і той же звук сприймається і відтворюється кожного разу інакше/. Соціальні причини автор пов'язує з дефектним мовленням людей, що оточують дитину.
Далі розглянемо усвідомлення дітьми дошкільного віку звукової системи рідної мови.
Одним із перших, хто визначив роль мови у формуванні психічної діяльності дитини, був Л.С.Виготський. Він дійшов висновку,
Loading...

 
 

Цікаве