WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Виховання звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку - Курсова робота

Виховання звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку - Курсова робота

учені/Д.Б.Ельконін, Л.Є.Журова/ розуміють під "фонематичним сприйманням" спеціальні дії з виділення звуків мови та встановлення звукової структури слова як одиниці. На їхню думку, в процесі формування фонематичного сприймання відбувається перебудова первісного мовленнєвого слуху, оволодіння ним та використання з метою розв'язування нових завдань. На погляд М.Г.Генінг і Н.А.Герман, фонематичне сприйняття - це здатність сприймати на слух і точно диференціювати всі звуки мови /фонеми/, особливо звуки, подібні за звучанням.
Виховання звукової культури мовлення включає й інтонаційну виразність мовлення. На думку П.С.Кузнєцова, існують такі звукові одиниці, які відіграють смислорозрізрювальну роль, що реалізуються на ще більшому відрізку мовленнєвого потоку, протягом цілого вислову, а саме - рух голосового тону за висотою, який поєднується з певним рухом інтенсивності, і темпом вимови окремих складових мовленнєвих потоків звукових одиниць, "сукупність означених засобів називається інтонацією в широкому розумінні /під інтонацією у вузькому розумінні називають лише рух голосового тону, що відіграє тут провідну, але не виняткову роль".
Отже, ми розглянули сутність наукових понять, якими будемо оперувати в процесі експериментального дослідження, що, на наш погляд, допоможе виявити в подальшому специфічні особливості засвоєння дітьми дошкільного віку чинників звукової культури мовлення.
1.2. Закономірності становлення звукової культури мовлення у дітей.
Проблема становлення, розвитку та виховання звукової культури мовлення була предметом дослідження вчених різних галузей: фізіологів /О.Г.Іванов-Смоленський, М.І.Красногорський, І.П.Павлов/, психологів /Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, М.І.Жинкін, Р.Є.Левіна, О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія, М.Х.Швачкін/, педагогів /М.М.Кольцова, Г.М.Ляміна, О.І.Максаков, М.Ф.Фомічова та ін./, лінгвістів /В.І.Бельтюков, О.М.Гвоздєв/, методистів /В.І.Городілова, О.Л.Жильцова, Є.І.Радіна/. Центральним питанням загальної проблеми дитячої звуковимови є становлення і розвиток звукової системи мови та оволодіння дітьми дошкільного віку звуками рідної мови.
Вченими /В.І.Бельтюков, О.М.Гвоздєв, А.Д.Салахова, М.Х.Швачкін/ накреслено послідовні періоди і стадії становлення звукової культури мовлення у дітей. Так, М.Х.Швачкін поділив увесь процес оволодіння дітьми звуками рідної мови на два періоди - дофонемний /підготовчий/ і фонемний. Розглянемо докладно підготовчий, дофонемний період. У середині цього періоду виділяють декілька стадій.
Перша стадія - крик. За О.Г.Івановим-Смоленським, крик ново-народженої дитини - це простий рефлекс охоронної реакції на охолодження шкіри. Пізніше в поведінці дитини, за спостереженням автора, "замість хаотичного барахтання всього тіла, що супроводять перші голосові рефлекси малюка, спостерігається поступова концентрація пантомімічних рефлексів у верхній половині тіла і диференціювання голосових рефлексів /повертання очей, голови, "міміка уваги"/ на подразнення від оточуючого середовища і на мовленнєві рефлекси дорослого".
На другому місяці життя під час активного неспання малюк починає вимовляти перші приголосні звуки: г...к...кх.., які переростають у нескладні звукові сполучення: агу, ау, гу, що становить стадію гукання це збудження приємного характеру і виникає воно у відповідь на ніжні, ласкаві слова дорослого.
На четвертому місяці життя з'являється гуління - поєднання складних, переважно приголосних звуків /фрр, тіль, кхи, ррр.../, які нагадують спів пташок, булькання, фиркання. Доросла людина не завжди може повторити ці звуки за дитиною, пізніше вони також зникають і в дітей.
Не можна обминути й погляди окремих учених /М.М.Кольцова, І.М.Кононова/ щодо виділення ще однієї проміжної стадії між гулінням і лепетом, а саме - стадії треллів /М.М.Кольцова/. Впродовж цієї стадії дитина постійно промовляє голосні звуки, неначе "співає", привертаючи цим увагу дорослого. Це дало підставу І.М.Кононовій назвати цю стадію "співуче гуління" /"о-о-о-е", "а-е-е-а"/, оскільки складається враження, що дитина "наспівує" якісь мелодії.
Отже, зазначимо, що гукання та гуління сприяють розвитку органів мовлення, вони готують артикуляційний апарат дитини до вимови звуків, розвивають фонематичний слух, мовне дихання, тренують мовний апарат.
Наступна вагома стадія становлення звуків у дитини - лепет. Це ритмічне повторення складів /сполучення приголосного з голосним/, що виникає під контролем слуху.
Слушною є думка М.Х.Швачкіна відносно того, що фонематичний розвиток мовлення не можна пояснити тільки розвитком слуху та артикуляції. Фонематичне сприйняття виникає в зв'язку з розвитком семантики мовлення дитини, яка перебудовує і сприйняття звуків мови, і їх артикуляцію. Розвиток слуху й артикуляції, в свою чергу, впливає на послідовність виникнення сприйняття окремих фонем.
Дослідження семантики мовлення дитини здебільшого вчені пов'язують із появою перших слів, які дитина сприймає із мовлення дорослих.
"Перші слова" дитини позначають переживання у зв'язку із сприйняттям предмета, вони ще не мають константного значення.
За М.Х.Швачкіним, "не фонема, а інтонація, ритм, а надалі загальний звуковий малюнок слів одержують уданому періоді семантичне навантаження".
На факт раннього сприйняття дитиною інтонації дорослих вказували низка авторів /М.І.Кольцова, Н.О.Менчинська, Є.Ф.Рау, Г.Л.Розенгарт-Пупко, Р.В.Тонкова-Ямпольська, М.Х.Швачкін/. За М.І.Жинкіним, інтонація є елементарним засобом вираження емоційного стану, саме тому дитина потребує насамперед оволодіння засобами емоційного спілкування з дорослими.
Отже, процес розвитку інтонаційної виразності мовлення сприяє Удосконаленню слухового та мовнорухового аналізаторів на першому році життя до того рівня, що необхідний для артикулювання звуків рідної мови.
У віці шести місяців особливого семантичного навантаження набуває ритм /Б.Кітерман, Н.А.Рау, М.Х.Швачкін/. У кінці першого року життя семантичну значущість одержує і звуковий малюнок слова.
На восьмому-дев'ятому місяцях дитина вже вимовляє звуки за взірцем, хоча відчуває при цьому ще значні труднощі. Г.Л.Розенгарт-Пупко вбачає причину цих труднощів передусім у переході дитини від мимовільної до довільної вимови звуків. Автор наголошує на тому, що дитина, вимовляючи звуки довільно, користується не тільки слухом, а й зором, дивлячись на вуста дорослого. Такої ж думки й інші вчені /Є.К.Кавєріна, М.Кольцова, В.Штерн/.
М.П.Денисова і Н.Л.Фігурін дійшли висновку, що, маніпулюючи зі звуками, дитина оволодіває фонетичною системою рідної мови. За словами Г.Л.Розенгарт-Пупко, гра звуками заполоняє весь вільний час дитини. Вона супроводить словами та звуками свої дії з іграшками, ходьбу, біг, стрибання і лазіння. Діти повторюють один за одним слова та звуки,... "навіть якщо лягають спати, вони продовжують тихо шепотіти, доки не
Loading...

 
 

Цікаве