WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська мова у вищій школі - Реферат

Українська мова у вищій школі - Реферат


Реферат на тему:
Українська мова у вищій школі
Проблема вивчення української мови у неспеціальних вищих навчальних закладах України на сьогодні залишається дискусійною. Незважаючи на те, що вже кілька років підряд це питання активно обговорюється на наукових конференціях різного рівня, на засіданнях "круглих столів", де приймалися рішення про необхідність вивчення української мови у неспеціальних вищих навчальних закладах України, усе залишається без змін.
У цих закладах продовжує викладатися українська ділова мова (правда, у значно скороченій кількості годин), і вся Україна вчиться писати доручення, протоколи, розписки, заяви тощо, не маючи при цьому з української мови належного рівня знань.
Загальновідомо, що у вищих навчальних закладах України (за винятком західного регіону) більшість студентів спілкується російською мовою і навчальні дисципліни за традицією теж бажає слухати здебільшого російською мовою.
Гострота ситуації з українською мовою в нашій державі зумовлюється й тим, що випускники середніх навчальних закладів (середніх шкіл, гімназій, коледжів, ліцеїв тощо), за незначними винятками, маючи в атестатах добрі й відмінні оцінки з цього предмета, у тому числі й медалісти, належними знаннями з української мови не володіють. Про це свідчать і вступні іспити (особливо співбесіда) до Київського національного економічного університету, в якому я працюю, й щорічні тестувальні диктанти з української мови на першому курсі (кількість помилок від 10 до 60), що їх починаючи з 1989 року проводить кафедра української мови та літератури, якою я завідую.
Випускники середніх навчальних закладів України переважно не знають української літератури, навчальної дисципліни, яка тісно пов'язана з українською мовою, не знають українських письменників-класиків, їхніх творів, усної народної творчості, що призводить до бездуховності й низької культури особистості загалом.
Слід відзначити особливо низький рівень культури усного й писемного мовлення випускників середніх навчальних закладів, що, на наш погляд, зумовлене як постійним перебуванням їх у російськомовному середовищі, так і недостатньою увагою до цієї важливої ланки роботи при навчанні їх української мови в середніх школах, ліцеях, гімназіях, коледжах та ін. Причини такого становища, на нашу думку, слід вбачати і в недостатній кількості годин, які виділяються за програмами на вивчення української мови та літератури в середніх навчальних закладах України, особливо в старших класах, де українська мова має викладатися на вищому рівні порівняно з початковими й середніми класами, і в недосконалих програмах з цих навчальних дисциплін, і в дефіциті кваліфікованих фахівців з української мови та літератури в Києві й у країні в цілому.
Отже, складна ситуація з українською мовою в нашій державі вимальовується досить виразно. Не говорити про неї - означає не помічати нагальної життєвої проблеми, яка існуватиме до тих пір, поки в середніх навчальних закладах не буде перебудована система навчання учнів української мови та літератури, поки державна мова у всіх сферах нашого суспільства не займе належне їй місце.
Україномовне середовище в Україні сформується лише за умови практичної необхідності в українській мові. Це - безсумнівно. Такі реалії сучасного суспільства. Саме вони й визначають необхідність вивчення державної мови у вищих навчальних закладах України безвідносно до профілю, оскільки одним з головних завдань гуманізації освіти вищої школи є підвищення компетентності фахової діяльності випускників різнопрофільних вищих навчальних закладів Української держави, чого без досконалого знання мови досягнути неможливо.
Крім того, глибоке знання мови - це насамперед уміння використовувати мовні засоби залежно від сфери, мети й ситуації спілкування, це грамотність у широкому розумінні цього слова, це належна мовна культура, це й культура професійної мови, яка забезпечує мовну компетентність особистості у її професійній діяльності. Разом з тим, добре знання мови - це знаряддя для пізнання духовних надбань народу, його історії, культури, традицій, звичаїв, фольклору тощо, це шлях до духовного збагачення всього суспільства і кожної особистості зокрема, у якої пріоритетним повинно бути поняття "національна мова і національна культура".
Не можна надалі миритися з тим, що фахівці з вищою освітою нерідко послуговуються суржиком (не тільки в побутовій, але й у науковій, навчальній, професійній та інших сферах), який прикро вражає і є наочним свідченням низької культури їх мови, незнання української літературної мови, її норм, невміння вільно користуватися нею залежно від сфери й ситуації спілкування.
Отже, саме життя ставить перед вищою школою завдання - давати вітчизняній науці й виробництву фахівців нової генерації: кваліфікованих, грамотних, мовно компетентних, високоінтелектуальних, духовно багатих, з належним рівнем мовної культури. Завдання, які без глибокого знання державної мови не можуть бути вирішені. Саме тому проблема вивчення української мови у вищих навчальних закладах України, особливо у східних областях і в такому зрусифікованому місті, як Київ, у наш час є винятково актуальною. Вона набуває державної ваги, оскільки безпосередньо стосується підготовки майбутнього інтелектуального потенціалу молодої Української держави - її інтелігенції. Замовчувати її - це не бачити очевидного!
Таким чином, курс сучасної української мови (а не української ділової!), як ми пропонуємо його назвати, у різнопрофільних навчальних закладах України (крім спеціальних вищих навчальних закладів і філологічних факультетів) є вкрай необхідним, оскільки саме він певною мірою повинен, з одного боку, ліквідувати прогалини у навчанні української мови в середніх навчальних закладах України і, з другого, - сприяти підготовці фахівців нової генерації, належного професійного та інтелектуального рівня. До речі, у сусідній Росії курс сучасної російської мови уже впроваджений у навчальні програми різнопрофільних неспеціальних вищих навчальних закладів. І це незважаючи на те, що російська мова мала і має всі умови для свого вільного функціонування й розвитку. Причина та ж, що і в Україні: недостатня й незадовільна підготовка з російської мови в середніх навчальних закладах Росії.
З огляду на вищезазначене дивує позиція Міністерства освіти і науки України стосовно української мови у навчальних програмах вищої школи, де на її вивчення спочатку було виділено мізерну кількість годин - лише один кредит - 54 години, з яких третю частину пропонується винести на самостійне опрацювання студентами, хоча добре відомо, що в середніх навчальних закладах до такої роботи вони не підготовлені.
Згодом Міністерство освіти України, як не дивно, замінило практичний курс української мови на курс української ділової мови. Внаслідок цього в усіх вищих навчальних закладах України почали навчатися складати ділові папери, хоч очевидно, що їх складати можна лише за умови наявності необхідних знань з української мови. Дотого ж, чи всі студенти готуються бути секретарями, щоб
Loading...

 
 

Цікаве