WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → З історії формування української комерційної термінології - Реферат

З історії формування української комерційної термінології - Реферат

торговельно-транспортного перетворився на транспортно-торговельний. В усіх видах підприємництва, так само як і в комерційній діяльності, у ХVШ - на початку ХІХ ст. відбувався процес первісного накопичення капіталу.
Перша половина ХІХ ст. характеризується початком промислового перевороту, переходом від мануфактури до фабрики, до великої машинної індустрії. Заміна водяного колеса паровою машиною в 20-30-х роках відбувалася у горілчаній і мукомольній промисловості, в 40-х роках - у цукровій. Друга половина ХІХ ст. - це період завершеного промислового перевороту, становлення капіталістичних відносин.
Разом з цим, на даний період припадає і початок "золотої доби" вітчизняного підприємництва. Вона характеризується виникненням і розвитком нових форм - банки, страхові компанії, синдикати, біржі, торгівельні фірми і доми тощо. Вона висунула низку талановитих підприємців - Боткіних, Мамонтових, Морозових, Рябушинських, на Україні - М. С. Авдакова, О. К. Алчевського, Бродських, Терещенків, Харитоненків, Ханенків та інших. Ця доба тривала до 1914 р. Талановиті менеджери, підприємці, комерсанти відомі і в наступні періоди.
Історія підприємництва знала і спади (роки світової та громадянської воєн), і періоди відродження (неп). Але підприємництво, як одна з форм діяльності людей, ніколи не зникало повністю. Воно завмирало, набувало потворних форм, а все ж таки існувало. Сьогодні воно переживає своє нове народження. Саме тому вивчення історії підприємництва і комерційної діяльності набуває особливого значення.
Основу лексики, пов'язаної з торгівлею, як і суспільно-політичної, юридичної та військової, становить праслов'янська лексика. Проте найповніше досліджувана нами група лексики представлена переважно у пам'ятках ділового письменства (у лексиці староукраїнської мови ХІV-ХV ст.). Це зафіксовано здебільшого в офіційних юридичних документах: дарчих, підтвердних і купчих грамотах, привілеях, данинах, розмежувальних грамотах, вкладних грамотах, боргових зобов'язаннях і поруках, записах на визначення посагу, про майно чоловіка і дружини, а також у грамотах купцям з дозволом вільного проїзду через володіння феодального правителя, з визначенням розміру мита від товарів у різних торгових центрах, на переправах, у записах про оренду корчом, повідомленнях про збір податків. Збереглися також приватні листи ділового характеру.
Дослідження староукраїнської мови на базі ділової документації пов'язане зі специфічними труднощами: у зв'язку з нерозчленованим написанням в оригіналі та недосконалою інтерпретацією текстів, які збереглися у пізніших списках, можливі різночитання окремих уривків: різне тлумачення їх, контекст не завжди достатній для визначення семантики термінів. Найголовнішим є те, що в діловому письмі представлена далеко не вся лексика тогочасної мови: деякі сфери тогочасного життя не знайшли у ділових пам'ятках свого відображення, інші зафіксовані вибірково, спорадично, про їх наявність і функції у мові ХІV-ХV ст. доводиться судити на підставі небезпосередніх і непрямих свідчень.
Словниковий склад ХІV-ХV ст. представлений насамперед лексикою ділових документів, які стали основою "Словника староукраїнської мови ХІV-ХV ст." (К., 1977, т. 1; 1978, т. 2), та деяких інших, зокрема опублікованих у виданнях серії "Пам'ятки української мови".
Основу засобів для вираження понять, пов'язаних з торгівлею, становили в ХІV-ХV ст. утворення, що сформувалися ще в давньоруській мові. Центральним словом на означення торгівлі як процесу виступає в цей період дієслово торгувати в різному графічному оформленні, що відбиває як традиційне його написання, так і риси живого народного мовлення на ранніх етапах становлення мови української народності: торговати, торгувати, торговать, тьрговать, трьговаті та ін. У сфері дій, пов'язаних з купівлею-продажем, звичайно використовувались похідні утворення від давніх спільнослов'янських коренів -да та -куп (продавати, продати, запродати; купити, коупить, коуповати, закоупити, покупити та ін.
Продуктивними у словотвірному плані були похідні від спільнослов'янської основи мьн - назви дій на означення різних обмінних операцій.
Торгівля як заняття окремих груп населення в документах ХІV-ХV ст. звичайно позначалася похідним утворенням від дієслова торгувати: торговля, торговль, торговое дьло, торгь, трьгь. Рідше в цьому значенні засвідчується гандель - запозичене через польське посередництво (первісно в буквальному розумінні "справа рук", "діяльність", "обмін товарів"). Як спеціальна назва роздрібної торгівлі з ХV ст. засвідчується слово крамь, що поширилося через польську мову.
Торговельна угода між сторонами, залежно від їх позицій у ній, мала назви "купля, продажа". У значенні "торговельна угода" уживалося також "гандель".
У сфері обміну на означення одноразових операцій в аналогічному значенні вживалися мьна, отмьна, проминьніє.
Об'єкт торгівлі в пам'ятках ХІV-ХV ст. позначався переважно словом товарь, яке зберегло це значення і в сучасній українській мові. Зрідка в цьому значенні в молдавських грамотах вживалося торгь, на означення роздрібного товару - назви крамарє, крамаріа. Пізніше утвердилася форма крамь, яка з певним обмеженням функціонує і в сучасній українській мові. На означення придбаної внаслідок купівлі речі (переважно земельної власності) засвідчуються назви коупльніє, коуплєніє, купля, яким протиставлялася власність успадкована (отчина, отчизна, матєризна, дидизна і под.) та одержана за службу (выслуга,вислоужєніє).
Відбувається подальша семантична спеціалізація назв заняття торгівлею і товарно-господарською діяльністю, руху коштів у процесі товаро-грошового обміну, що знаходить вияв у словах-термінах. Поряд уживається антонімічне розходь, росходь, видатки, витрати. Ці слова, зазнавши певної фонетичної трансформації, ввійшли до складу економічної термінології наступних етапів розвитку української мови і збереглися в сучасному вжитку як нормативні (доход, прибуток) або використовувані з певними жанрово-стильовими обмеженнями (зиск, приход, розход).
Поняття грошової вартості товару послідовно виражається успадкованим спільнослов'янським словом цьна. З ХV ст. в цьому значенні засвідчується також слово кошть, засвоєне через чесько-польське посередництво. Сфера вживання і функції його значно розширюються і змінюються в наступний період історії української мови. Як назви внесеної за куплену річ суми грошей виступають заплат, заплата, а також готовизна, плата готівкою, котовыл гроши, готовыи пиньзи. У значенні певної кількості грошей з ХІV ст. відоме слово сума, джерелом якого є лат, засвоєне через німецько-польсько-чеське посередництво: о чотири тисячі сумаю.
Таким чином, процес подальшого становлення лексики на означення понять, пов'язаних з торгівлею, здійснювався переважно на базі тих елементів, які мова сформованої української народності успадкувала від мови-основи. Поряд із семантично спеціалізованими лексичними одиницями, що функціонували вже в давньоруській мові (торьговатї, купити, продати, торгь, гость, долгь), засвідчуються похідні від них лексеми на означення понять, пов'язаних з торгівлею: купля, торговець, поплать, купець та ін. У процесі семантичного розвитку загальновживаних слів з'явилися похідні утворення - терміни приходь, доходь, прибытокь, изыскъ та ін., які закріпилися в ужитку на пізніших етапах розвитку української мови.
Внаслідок нових міжетнічних контактів у процесі торгово-економічних відносин у староукраїнській лексиці, пов'язаній з торгівлею, з'явилися в ХІV-ХV ст. нові запозичення переважно з романських і германських мов через посередництво старопольської і старочеської: гандель, рынокъ, крамь, броварь, ярмарокь, кошть, раховати, сума, высумовати; почасти з тюркських - баришникь та ін. Вони в свою чергу стали базою для наступного творення нових слів даної групи.
Література
1. Бизнес: Оксфордский толковый словарь. Англо-русский. - М., 1995.
2. Лановик Б. Д., Матисякевич З. М., Матейко Р. М. Історія господарства. Україна і світ. 1996.
3. Пещак М. М. Українські грамоти ХІV ст. - К., 1974.
4. Торгівля на Україні в ХІV - середині ХVII ст. Волинь і Наддніпрянщина. - К., 1990.
5. Українські грамоти ХІV ст. / Підгот. тексту В. М. Русанівського. - К., 1965.
6. ССУМ - Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст. / Під ред. Л. Гумецької. У 2-х т. - К., 1977.
7. Словник української мови. У 2-х т. - К., 1970-1980.
8. Панько Т. І. та ін. Українське термінознавство. - Львів, 1994. - С. 85.
Loading...

 
 

Цікаве