WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → „Вихід у чорне”: Чорний колір у збірці „Палімпсести” В.Стуса - Реферат

„Вихід у чорне”: Чорний колір у збірці „Палімпсести” В.Стуса - Реферат

"об'єктивним", байдужим тлом. Чорний екран у поезії "Палімпсестів" невблаганно показує всі темні і світлі сторони особистості: "Ця світлота - до різі ув очах // враз протяла на чорному екрані // всі докори твої, всі невблаганні". Виявляється, що світло і чорне співпрацюють. При цьому активний імпульс надходить від світла. А чорний екран є лише пасивним тлом. Чорний екран телевізора - це підмурівок для творення образу екрана у В.Стуса. Ідея "телевізії" має відповідник у техніці створення його поезій, бо більшість із них виросли із видінь, тобто спогадів, "снінь", образків життя, як сказано у передслові до збірки. Двічі у "Палімпсестах" роль екрана, дзеркала відіграє калюжа. У поезії "В чорній калюжі..." у воді відбивається "мов срібний павук, ліхтар вечірній". У поезії "Калюжа, мов розчавлений павук..." калюжа віддзеркалює язик пса. Обидва вірші написані верлібром, відзначаються герметизмом. Події, зображені у творах, відбуваються вночі, чорні калюжі відбивають світло, яке контрастує із чорним тлом ночі і виступає як негативний показник. В обох поезіях взято кілька "кадрів". Починаються твори із зображення калюжі. Далі увага переноситься на динамічний образ - "чорні й лискучі, як оксамит" людські тіні у першій поезії та "старий кудлатий пес" у другій. У кінці творів об'єктив уяви автора знов повертається до калюжі. Чорний колір виступає наскрізним і в першому і в другому випадках. Поезії побудовані на ліричному показі. Отже, структура і антураж обох поезій майже ідентичні.
Образ чорноводдя має вихід на філософську категорію долі, а тому на минуле, теперішнє і майбутнє. Минуле автора "Палімпсестів" можна поділити на два періоди:
до 12 січня 1972 р. (день першого арешту) і після. Перший період світліший, другий темніший. Спогади про перший період "відживляють" душу поета, про другий - збільшують і без того великий тиск тюремної машини. Цікаво, як В.Стус оцінює свої спогади, які в художньому світі "Палімпсестів" посіли значне місце. Кілька разів спогади названі чорними: "Від спогадів - самі чорніють вирви". Отже, минуле в уяві В.Стуса постає не як сіре, монотонне тло, а як простір, ландшафт, у якому сильні спогади залишили явні сліди - ями, як після вибухів. Майбутнє В.Стус теж пов'язує з чорним кольором. Психологія дає пояснення кореляції концептів "чорний" і "смерть": "Асоціація ... чорного кольору зі смертю в хроматизмі пояснюється незбагненністю майбутнього. Майбутнє - це небуття" [3,168]. Деякі уривки з поезії "Палімпсестів" можуть стати ілюстраціями до наведених тез.
Факту поріднення ліричного героя зі смертю присвячено поезію-видіння "Ця чорнота попереду - вона...". Вірш цікавий семантичним мерехтінням образу чорної смерті. Ось декілька уривків цієї поезії зі словом "чорнота":
1. Це чорнота попереду - вона
уже давно свої згубила чари,
відьомську силу втратила. Тепер
кажу я: смерте, я до тебе звик.
І годен мовити, що поборяю смерть
Великий світ мені постав знова.
2. Ця чорнота попереду - в зірках.
3. Ця чорнота попереду - мов щит
від вітру, що спішить ввійти у груди...
4. Ця чорнота попереду - мій шлях
від смерті до життя.
5. Чорноти
на всю грудну клітину не забракне.
Ліричний сюжет цієї поезії являє цілковиту трансформацію образу "чорноти". У першому уривку розкрито символічне значення цього образу - смерть. Автор проводить ланцюжок із минулого в теперішнє, порівнює вплив ідеї смерті на себе колись і тепер і доходить висновку, що в теперішньому смерть втратила диявольські чари. Далі автор робить узагальнення, висновки із цього факту - градаційно. Спочатку ідеться про звичку до смерті, потім - про перемогу над нею, і нарешті, про кардинальні зміни у світогляді. Стався перехід від одного стереотипу до іншого. Внутрішній світ змінився, а разом з ним і зовнішній. Наступні три
уривки - це також узагальнення результатів осяяння. У другому уривку смерть - чорнота, вже не диявольська, а загадкова. Слова "в зірках" вказують на це, адже нічне небо з зорями з давніх-давен притягувало увагу людини, стимулювало філософські роздуми, у тому числі онтологічні, ставило запитання без відповідей, було загадковим. У третьому уривку чорнота із нейтрально-загадкової стає корисною для ліричного героя, у четвертому - навіть порятунком від смерті. Яким чином смерть-чорнота перетворилася на шлях "від смерті до життя"? Відповідь слід шукати у першому уривку, в якому йдеться про злам у свідомості: світ перевернувся для ліричного героя. Звичка до смерті зламала екзистенційний страх смерті - танатос, який, за уявленнями фройдистів, лежить у підґрунті психології людини. Смерть із ворога перетворилася на друга. Чи, іншими словами, смерть із слуги зла стала охоронцем, який прочинив ліричному герою двері у світ любові (любов завжди протилежна страху). П'ятий уривок - це останнє речення поезії, яке становить часткове узагальнення і єзавершальним акордом. Ідея цього узагальнення полягає в тому, що смерть-чорнота є однією з найпотужніших сил у Всесвіті. Її цілком вистачить на душу героя, яку символізує грудна клітина.
Від локальних образів чорнота в поезії В.Стуса доростає до вселенських масштабів. Уже в образі чорноводдя означена така тенденція. Чорнота є одним із елементів картини світу В.Стуса. Він, стоячи на землі, піднімає очі до вгору і, замість неба, бачить чорну порожнечу: "Твої серпокрильці проткнуть наторосені хмари, // така чорнота, чорнота, чорнота угорі!". Чорноту можна спостерігати кожної ночі, оскільки безповітряний, "мертвий", безкінечний простір Космосу чорний. Ліричний герой робить відкриття того, що за цим чорним простором є ще якась реальність - реальність вогненна, трансцендентна. Устремління веде поета "на стовпи високого вогню", аж поза смертні грані // людських дерзань, за чорну порожнечу, // де вже нема ні щастя, ні біди".
Отже, художня семантика "чорноти" в поезії "Ця чорнота попереду - вона." міниться, зазнає трансформації. Це свідчить, що чорний колір є полісемантичний, здатний творити складні образи, зручний для висловлення філософських думок. Чорний колір супроводжував В.Стуса з дитинства до смерті. У "Палімпсестах" він символізує широкий спектр зла: трагізм, тюремні умови, ворожість, самотність, негативні емоціі та думки, фаталізм, приреченість, демонізм. Серед позитивних конотацій - безпристрасність, загадковість. Із наведених аналізу і висновків може здатися, що чорний у "Палімпсестах" - всеохоплюючий колір. Річ у тому, що у дослідженні було взято окремий бік художнього світу В.Стуса в граничному вияві. Насправді чорний колір у збірці врівноважується іншими кольорами, передусім білим, а також концептами "вогонь", "сонце", "небо", "серце" тощо. Що перемагає в "Палімпсестах" - світле чи темне - вирішувати кожному читачу, але робити це треба, використовуючи системні підходи.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бедрик Ю.І. Василь Стус: проблема сприймання. - К.: Фотовідеосервіс,1993. - 89 с.
2. Мисливець М.Н. Особливості трагічного у поезії В.Стуса // Шістдесятництво як літературне явище: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. - Дніпропетровськ, 2000. - С.82-85.
3. Серов Н.В. Цвет культуры: психология, культурология, физиология. - СПб.: Речь, 2004. - 672 с.
4. Стус В. Твори: В 6 тт., 9 кн. - Львів: Просвіта, 1994 - 1999. - Т.6, кн.1. - 262 с.
5. Стус В. Твори: В 6 тт., 9 кн. - Львів: Просвіта, 1994 - 1999. - Т.3, кн.1. - 486 с.
6. Стус В. Твори: В 6 тт., 9 кн. - Львів: Просвіта, 1994 - 1999. - Т.3, кн.2. - 495 с.
7. Стус Д. Василь Стус: життя як творчість. - К.: Факт, 2004. - 368 с.
8. Темченко Л.В. Екзистенційна проблематика поезії В.Стуса // Шістдесятництво як літературне явище: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. - Дніпропетровськ, 2000. - С.48.
9. Чорна М. До питання "естетики страждання" у поезії Василя Стуса // Світовид. - 1999. - №4. - С.92-98.
10. Шевельов Ю. Трунок і трутизна: Про "Палімпсести" Василя Стуса // Шерех Ю. Пороги і Запоріжжя: Література. Мистецтво. Ідеологія: У 3-х т. Т.2. - Харків: Фоліо, 1998. - С.105-135.
Loading...

 
 

Цікаве