WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → „Вихід у чорне”: Чорний колір у збірці „Палімпсести” В.Стуса - Реферат

„Вихід у чорне”: Чорний колір у збірці „Палімпсести” В.Стуса - Реферат

кольору в такому контексті не традиційне для нього. Рожевими сопки могли бути під час сходу чи заходу сонця. Рожевий символізує ніжність - один із божественних принципів, тому кружляння чорного вороння над рожевими сопками варто розглядати не тільки як зле провіщення, а також як домінування диявольського над божественним. Можливість такого тлумачення підтримується змістом поезії "І жайворони дзвонять угорі.". У ній з'являється переможений Архангел Михаїл, а образ здоланого воїтеля зі злом, як зазначив Дмитро Стус у примітках до "Палімпсестів", - один з центральних у творчості поета" [5, 432].
Досі розглядалися реалії предметного світу збірки "Палімпсести" з епітетом чорний. Аналіз показує, що реальне значення чорного кольору дає вихід у символічне. Ще виразніша метафоризація цього кольору характерна для уявного світу В. Стуса.
Як виявляється, чорнота проникає у внутрішній світ ліричного героя і забарвлює емоційну і розумову сфери: "Це злигодні довгі, а буде ще гірш, // ці роздуми чорні, ці корчі, ці крадки, // ці несусвітенні дива і загадки". Діапазон "чорних" роздумів може бути дуже широким. В умовах ув'язнення це думки про втрачену свободу, жадану волю, неминучу смерть, про поділ людей на вартових і ув'язнених - "панів" і "рабів". Для В.Стуса це також роздуми про незаконний арешт, сфабриковану справу і, словами самого поета, "безневинну кару".
Чорною В.Стус змальовує також емоційну сферу. Саме чорні почуття як породження і супровід чорних думок роблять життя в'язня нестерпним, бо чорні емоції прямо впливають на тіло і завдають майже тілесного болю людині. Життя перетворюється на безкінечні тортури.
У внутрішньому і художньому світах В.Стуса важливе місце посідає самотність. Не дивно, що вона чорна: "Шурхоти і шепоти і щеми, // чорнокрила б'ється самота". Самота тут персоніфікована, вона б'ється крилами об ґрати клітки. В.Стус просидів цілий 1982 рік у камері-одиночці, незчисленну кількість разів потрапляв у карцер. Самота є ознакою його екзистенційного світобачення, але в таборах відчуття самоти було гострішим.
Чорні емоції в "Палімпсестах" - це те, що відлякує пересічного читача, а вдумливого робить співучасником Стусової долі.
Узагальнення психічного стану в'язня В.Стус дає у вірші "Вона і я поділені навпіл." в образі зчорнілого серця: "Слава Богу, // що ані слова жоден не сказав, // лише зчорніле серце пік очима.". Чорним тут названий той орган духовного організму людини, який генетично запрограмований на добро і випромінювання світла. Тільки життя в світі звірячих збочених інстинктів, зла воля, служіння дияволу та велике горе можуть трансформувати дитяче сердечне світло на темряву. З усього вищенаведеного переліку "квітів зла" В.Стуса стосується велике горе. Водночас зчорніле серце ліричного героя - це й серце, спалене вогнем.
Чорний колір взаємодіє з одним із найчастотніших образів "Палімпсестів" - дорогою: "Дорога довга і порожня, // дві чорні колії в огні // плафонів. І на серці кожна, // як басамани вогняні. У даному випадку дорога Долі уподібнюється до чорної колії. Чорний символізує невідворотність, напередвизначеність, приреченість, зрештою, фаталізм. Цей образ не можна назвати навіть песимістичним. Чорна колія нейтральна, і ліричний герой сприймає її як даність: ні звернути праворуч чи ліворуч, ні повернутися назад. У героя нема свободи вибору. Попереду тільки чорнота. Образ колії міг бути навіяний враженням В.Стуса від етапів. У залізничному вагоні людина віддається швидкому руху потягу, як В.Стус віддається болісному, страдницькому шляху своєї Долі.
Уявлення про чорний шлях розширюється згадками тих реалій, що їх зустрічає ліричний герой уздовж дороги: "Там - пройди тропою // між чорних стел, де рить твоїх подоб - // розгублених - ридає в чорну туш". Стели можна б було назвати обелісками, проте "стела" звучить поетичніше. Стели встановлюються для вшанування чи згадки якоїсь події чи постаті. Таким чином, чорні стели відсилають до категорій пам'яті і минулого і нагадують про трагічні події. Наявність стел свідчить про те, що цим шляхом ішли попередники ліричного героя. Очевидно, їм, полеглим на цьому шляху, і встановлено пам'ятники, чорний колір яких символізує вічність. Дорога, якою прямує шукач, древня: "Поорана чорна дорога кипить, // нема ні знаку - од прадавнього шляху". Якщо дорога давня і в ліричного героя були попередники, то він свідомо чи несвідомо переймає їхній досвід. Цими попередниками були всі борці за незалежність України, за розвиток української культури тощо. Але завдання подорожнього ускладнюється тим, що давня дорога зникла і тому доведеться торувати шлях, як уперше. Хтось переорав шлях. Можливо, прадавній шлях зник уперше від часів свого існування, а відтак і змінилися закони, які керують мандрівкою шукача. Ліричному героєві випала честь прокладати новий шлях, дарма що він чорний і в абсолютному (чорна рілля) і в переносному значеннях. Посилює емоційність і факт "кипіння" шляху, що означає граничну напругу й урочистість ходи старою новою дорогою. Так чи так образ шляху є трагічним, як і доля В.Стуса.
Закодовуючи в образі дороги духовний шлях, В.Стус іноді відступається від тотального чорного кольору і подає його відтінки: "І першого струмка дорога пролягла // в сріблясто-чорнім громі-розгомінні". Нарешті семантика чорного кольору отримує позитивний відсвіт завдяки відтінку. Сріблясто-чорний грім - складний синестезійний образ. Відтінок "чорний" грім отримує через загрозу дощу та гнів небесних сил (у міфологіях) і через чорні хмари, а відтінок "сріблястий" - через спалах блискавки, яка супроводжує грім. У даному контексті грім сприймається як позитивне явище, на що вказує слово-оказіоналізм "розгомінні" (нагадує, до речі, слово "розговінні"). В одному слові В.Стусу вдалося показати і довге очікування дощу, і його наближення, і радість після перших спалахів блискавки і звуків грому. Отже, сріблясто-чорний колір грому отримує позитивні,життєствердні конотації. Сріблясто-чорний грім несе вирішення проблеми, оновлення, буяння життя тощо.
Із природних реалій чорного у В.Стуса є вода. "Чорноводдя" - один з улюблених образів поета. У "Палімпсестах" чорний колір має вода ставків, річок, калюж. Вона нагадує нафту, смолу, болото. Один із вихідних пунктів семантики чорної води - "вода - загроза життю": "Дай-но триматися, дай-но триматись, // ніби човну в чорноводді води". Наведена цитата - молитва. В ній згадується вода річки мертвих у грецькій міфології - Стіксу. За образом чорноводдя стоїть образ теперішнього. Ліричний герой зарахував себе до царства мертвих - аїду. Човен рятує душу героя від чорної води, яка може символізувати смерть душі, що набагато страшніше за смерть тіла.
Своє теперішнє В.Стус характеризує також як чорний став у поезії "Цей став повісплений, осінній, чорний став.": "Цей став повісплений, осінній, чорний став, // як антрацит видінь і кремінь крику, вилискує Люципера очима". Епітет "чорний" на початку названої поезії зустрічається один раз, але сталими є асоціації чорного кольору з антрацитом (блискучо-чорний) і очима Люципера (неодмінно чорні). Тому кількість "чорного" збільшується утричі. Вода чорного ставу небезпечна, диявольська. Статична вода вбиває своєю сталістю, важкістю, а динамічна, як у поезії "Чотири вітри - полощуть душу.," - активною руйнацією: "У вирві шалу, світ - завірюсі // чорніє безум хитай-води". Той, хто потрапляє під вплив "хитай-води", втрачає розум. Божевілля, епілепсію в українській традиції називають "чорними хворобами". В.Стус після першого арешту проходив експертизу в психіатричній лікарні. На щастя, йому не приписали психічних хвороб, хоч з 6 травня 1972 р. "почалося одне з найважчих випробувань - сімнадцятиденна спроба зламати волю за допомогою психотропних й інших засобів психіатричного впливу" [7, 282] В.Стус вистояв, хоч став
поступливішим [7, 282]. Перебування в психіатричній лікарні і спостереження за хворими могли спричинити появу поетичного узагальнення "чорний безум".
Чорний колір проявляє властивість бути незацікавленим,
Loading...

 
 

Цікаве