WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Поетика герметизму в київському списку «палімпсестів» Василя Стуса - Реферат

Поетика герметизму в київському списку «палімпсестів» Василя Стуса - Реферат

дожив, зелен-жита не жав,
ані не долюбив. І не жив. І не жаль.
Це своєрідний варіант наскрізної рими (за визначенням М.Гаспарова [1, 45]), в якій (майже) всі слова одного рядка співзвучні із відповідними їм словами другого. Та, крім цієї умови, Стус засобами алітерації звуків "ж" - "в" зближує всі рими двовірша між собою. Утворюються дві площини римування. Горизонтальна: дисонанси "жнив" - "дожив" - "жав" у першому вірші та рима "долюбив" - "жив" у другому. Вертикальна - між першим і другим рядками: "жнив" - "долюбив", "дожив" - "жив", "жав" - "жаль" .
А інша поезія "І як ти озовешся - з такої німоти?.." демонструє одиничний у Київському списку, але типовий для творчості поета загалом принцип римування не рядків, а піввіршів:
.........a // ...........b
.........b // ...........a
І як ти озовешся - з такої німоти? A//b
Такі шляхи пройти - із розуму зведешся! b//A
Вікно прокрила ти - гучне вікно покрила b//C
зозульку посадила, щоб гостя стерегти. C//b
Кує зозуля "ку". "Ку-ку" - зозуля піє, d//E
а квапити не сміє часу ходу тяжку... E//d
Записавши усі рими цього фрагмента підряд, ми побачимо схему улюбленого Стусом кільцевого римування: AbbA bCCb dEEd..., знову-таки ускладнену ланцюговим принципом .
До речі, цей твір має ще одну фонічну особливість - звуконаслідування. У трьох суміжних рядках склад -ку-, що відтворює голос зозулі, повторюється шість разів, викликаючи у пам'яті мотиви Тичинівської лірики (цей перегук підкріплюється наприкінці твору, де згадано "тичину надії" і обіграно мотив "кохана спить").
Що ж до самих римованих співзвуч як явища фоніки, можна сказати, що вони в "Палімпсестах" здебільшого прості і невибагливі. Частка граматичних рим у збірці досить велика. До них ми віднесли у ході підрахунку 1) дієслівні (що мають однакові категорії часу, особи, числа, ін.): простягнути - засягнути; струмить - стоїть; не спосилай - не ридай тощо (9,90%); 2) прикметникові (також за умови однакових словозмінних категорій):
справжня - поважна; величезні - грубезні; правікових - торопких тощо (4,05%); 3) іменникові в орудному відмінку (інші словоформи іменника врахувати важче, бо вони можуть бути омонімічними між собою): голубинею - дитиною; віками - гудками тощо (2,34%); 4) іменникові на -ання, -іння: світання - недосягання; самоуникань - прощавань; воління - струміння; половінь - велінь тощо (2,24%). Всі наведені групи рим належать до флективних чи суфіксальних, тобто однозвучність їхньої кореневої частини не обов'язкова, адже подібними є закінчення, а то й суфікс слова. Отож, загалом вони становлять 18,53%, тобто близько 1/5 від усіх рим.
Власне, відсоток таких неоригінальних (як на наш час) рим має бути ще більшим за рахунок інших форм однотипності (в піснях - в небесах, твоя - моя, вдвоє - обоє, чортма - нема, обачно - смачно); рим-кліше (чужина - Україна, України - калини, далекий - лелеки, ночі - очі, мої - солов'ї) та просто бідних співзвуч, які мають мінімальну подібність (ллє - твоє, в'язь - нас, клекіт - шереги).
І навпаки, рим, що прочитуються як нетрадиційні, у Київському списку дуже мало. До них можна віднести одну різнонаголошену (видивила - дубала) та шість випадків римування з половиною перенесеного або обірваного слова (засні-(жило) - дні; на-(вертань) - сосна; догори - чорнобри... та ін.). Також небагато складених рим (буде та - марудити, де ж ти - з решета) - дев'ять випадків. Разом їх частка становить менш ніж 2%.
Тобто, звукова сторона римування, на відміну від структурної, аж ніяк не ускладнена. Поет не йде авангардовим шляхом, який передбачає зміщення суголосся ліворуч від закінчення - на корінь та префікс слова. Стус звертається до фольклорно-пісенної простоти римованих співзвуч. І на це є свої причини. Все зумовлюється тим густим ліричним стилем, яким написаний Київський список "Палімпсестів". Рима у "згущеному" семантично стилі не може виконувати функцію "динамітної бочки". (Згадаймо визначення Маяковського: "Говоря по-нашему, рифма - бочка. / Бочка с динамитом. Строчка - фитиль. / Строка додымит, взрывается строчка, - / и город в воздух строфой летит".) Не вона тримає на собі основне смислове і фонетичне навантаження у "Палімпсестах". Уся "вагота" (Стусове слово) лягає на сам корпус рядка, після чого "вибухи" в його кінці виявляються недоречними.
Цю фонічну "ваготу" можна вважати продовженням семантичного і синтаксичного "згущення", про які йшлося вище. Стус досягає її двояко: за допомогою алітерації або шляхом звукового наближення кількох сусідніх слів (паронімії, а в термінах І.Качуровського - "штабрайму").
Чудовим зразком алітерації у "Палімпсестах" є поезія "Кривокрилий птах: коротке...". Ось її фрагмент:
Кривокрилий птах: коротке -
рідне, довге, що чужинне.
Спробуй спекайся мороки:
за крайсвіту - Україна!
Ключове співзвуччя тут задається уже першим словом кривокрилий і, багатократно повторившись, досягає апогею в заключному рядку твору: "Кривокрилий, круком крячу". Водночас воно є і звуконаслідуванням голосу ворона. Це явище не випадкове, аджеобраз птаха (символ душі людини) - серед найулюбленіших у поетиці збірки (пригадаймо образ і голос зозульки з твору "І як ти озовешся - з такої німоти?").
Інше звукописне явище, яке ми назвали зчепленням слів (семигори горя, опріч оприччин, врвала Варвара, сумні і сині), передбачає повтор не одного звука, а певної звукової групи. Такий засіб діє не протягом цілого твору чи його частини (як може діяти алітерація), а в межах одного-двох рядків. Наприклад, поезія "Так ми відходимо, як тіні..." просто насичена суголосними словами: колосся - коси; голосіння - голоси; долю - роздойметься - суходіл; прірву - пірвешся; об обрій оббий; країну - короні тощо. І це за наявності доволі-таки простих рим: половінь - велінь; наслання - безталання; громаддя - самовладдя та ін.
Отже, є обернена залежність між фонетичним насиченням корпусу рядка і звучністю рими. Спрацьовує щось на зразок закону збереження енергії в регуляції їх співвідношення. (Підтвердженням дії цього закону є і фонічне оформлення так званих "білих" - неримованих - віршів.)
Підсумовуючи, зауважимо, що поетика Київського списку "Палімпсестів" Василя Стуса пов'язана з філософським відчуттям замкненості, ідеєю герметизму. У поетичній структурі "Палімпсестів" це виявляється в акцентуванні початку і кінця як меж твору, циклу, збірки, в концетруючому засобі повтору. Залучення нової поетичної лексики, поряд зі згущенням семантики, служить завданням створення ускладненої, навіть сугестивної, поетичної мови. Ідею замкненості підтримують і засоби з арсеналу фоніки: використання ланцюгових та внутрішніх рим, значне посилення внутрішньорядкової фонічної організації творів (фонетичне "згущення").
ЛІТЕРАТУРА
1. Гаспаров М. Русские стихи 1890-х - 1925-го годов в комментариях. - М.: Высш. шк., 1993. - 272 с.
2. Гундорова Т. Феномен Стусового "жертвослова" // Стус як текст / За ред. М.Павлишина. - Мельборн: Ун-т ім. Монаша, 1992. - С.1-29.
3. Захарченко В. Він переміг // Не відлюбив свою тривогу ранню... Василь Стус - поет і людина. - К.: Український письменник, 1993. - С.26-42.
4. Коцюбинська М. Поет // Стус Василь. Твори. Т.1., кн.1. - С.7-39.
5. Сверстюк Є. Василь Стус - летюча зірка української літератури // Сверстюк Є. Блудні сини України. - К.:
Т-во "Знання" України, 1993. - С.212-220.
6. Стус В. Твори: У 4-х т. (6-ти книгах). З додатковими 5 і 6 (у 2-х книгах) томами. - Львів: ВС "Просвіта", 1994 - 1999.
7. Стус Д. Життя і творчість Василя Стуса. - К.: МП "Фотовідеосервіс", 1992. - 87 с.
8. Хейфец М. "В українській поезії тепер більшого нема..." // Не відлюбив свою тривогу ранню... Василь
Стус - поет і людина. - К.: Український письменник, 1993. - С.242-317.
9. Шерех Ю. Трунок і трутизна // Шерех Ю. Третя сторожа: Література. Мистецтво. Ідеології. - К.: Дніпро, 1993. - С.222-264.
Loading...

 
 

Цікаве