WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості інтерпретації І.Костецьким теми двійництва - Реферат

Особливості інтерпретації І.Костецьким теми двійництва - Реферат

інстанції, яка має відповідати за справедливість того, що відбувається на світі: "Нема кому контролювати виконання денних наказів по бюрках сумління, усім не цікаво, і людина псується собі потроху. Нема нікого. Сам" [15, 124], а, з іншого боку, через з'ясування відсутності вищої інстанції, відчуття власної відповідальності за все, що на світі відбувається: "Коли нікого нема, і ти сам і контролюєш себе. Зрештою, нікого більше і не треба" [15, 125]. Існування або знищення світу стає фактом, залежним виключно від людини, її чуйності та здатності прийняти на себе моральний обов'язок: "Сам собі не даєш зіпсуватися, і абсолютно байдуже, чи обдарує тебе теплом у відповідь. Але от далеко не байдуже, коли завалиться світ" [15, 125].
Стець Германович також, як і Пилипенко, починає шукати когось, хто має бути відповідальним, але вже не за весь світ, а за кожну окрему людину. І виявляється, що таким відповідальним має бути він сам через те, що у житті будь-якої людини часто немає нікого, хто турбувався б її існуванням у світі, схожому на океан, в якому людину на кожному кроці чигає небезпека, часто навіть смерть: ". Я маю право наказати собі не заспокоїтись, аж ніяк не заспокоїтись, ніколи більш не заспокоїтись долею людини, що вийшла з дому і не повернулась, хоч вона, людина, мені ніякий не родич і ніякий не друг, просто знайомий, просто людина, з нею приємно інколи помінятися дотепом, просто людина, ніяка не близька людина, просто людина" [19, 139].
Образ Джефрі Мельника алюзує до Біблії, зокрема до образу Ісуса Христа, що зумовлює особливості перевтілення персонажа. Основним прагненням Джефрі Мельника є легалізація диваків: "Я хочу, щоб на диваків казали: це нормальні люди. А так званих нормальних - навпаки: звали виродками" [14, 148]. Причиною цього є те, що "Диваки це незадоволені люди" [14, 148]. А світ завжди тримається саме на таких незадоволених людях, саме вони шукають сенс буття, справжню людську сутність, беруть на себе відповідальність за світ і людей, натомість звичайна, нормальна людина цього не робить. Проте, витративши багато часу на пропагування своїх ідей, на наближення революції та побудови країни на вказаних засадах, Джефрі Мельник відмовляється стати на чолі нової країни, яка виникне після перемоги повстанців.
Ми вже говорили про те, що у прозових творах І.Костецького протиставлені два антагоністи - умовні герой та антигерой. Згадані персонажі мають певну кількість визначальних спільних рис, які у деяких випадках нав'язливо підкреслюються автором, стають способом творення видимої дзеркальності героя і антигероя. Обидва персонажі переживають подібну (а часом і ту ж саму) кризову ситуацію. Такий сюжетний хід і таке композиційне розташування образів є типовим для всіх прозових творів письменника.
У творі "Ціна людської назви" героєм є Павло Палій-Карпига, його антагоністом - Павло Палій. Автором нав'язливо підкреслюється вихідна схожість обох персонажів: у них однакове ім'я, вони обидва зі сходу, повоєнні емігранти, обидва художники, обидва навчалися в академії. Перший, Павло Палій Карпига, починає відчувати, що справжнє ім'я людини - не просто набір літер і право на нього не може бути засвідчене паспортом, оскільки єдиний спосіб ствердити цінність власного імені - віднайти свою справжню сутність, прожити автентичне і належне життя - і з цього виводить необхідність починати все з початку, прожити життя Павлом Карпигою. А справжній Павло Палій, хоч і відмовляється продати своє ім'я за дві тисячі, вважає його чесним і пишається ним, але не розуміє його справжньої ціни. Для цього Павла Палія ім'я так і залишається написом у паспорті до речі, паспорт стає для нього єдиним способом аргументувати своє право на це ім'я [18, 120-121].
У творі "Перед днем грядущим" героєм є Ярослав Левицький, антигероєм - професор. Штучно протиставлені І.Костецьким ("Ми з вами у двох сферах, мовити б. Я ніколи не збагну вашої психіки, а ви." [12, 149]), вони насправді мають багато спільних рис. Професор проходить майже той шлях, що й поет, тільки набагато раніше: колись, за молодого віку, він, відкинувши пасивну позицію, обрав підпільну боротьбу і примушений був заплатити за неї вигнанням: "Я теж свого часу ризикував життям, і був на дуже далекому засланні. В тисяча дев'ятсот шістнадцятому році" [12, 149]. На сьогоднішньому етапі життя професор, як і поет, негативно ставиться до німців [12, 149], вбачає в них загрозу всій країні: ". Вони кожен спротив у зародку здушать, і за одного розстрілюють тисячами. Це не супротивник, це просто масовий винищувач" [12, 149], але вже не збирається ризикувати своїм житям: "Тут, можливо, можна ж жити сьогодні, нюхати цей місяць." [12, 149] і намагається відмовити від такого вчинку Ярослава Левицького.
У творі "Божественна лжа" героєм є Григор Печений, а антигероєм - його дружина Валюшка. І.Костецький показує їх взаємне кохання [11, 137], їх схожість у смаках та звичках, їх повне взаєморозуміння під час короткого, але майже ідилічного спільного життя і реальну можливість щастя. Проте якщо Григор під час короткого сну приєднується до "звитяги
серця" [11, 129] і примушений йти, кинувши все [11, 142], воювати за далеку, зовсім не романтичну Україну, то його дружина спокійно спатиме до ранку, не відчуваючи жодного віяння.
У творі "Поїзд раз-у-раз спинявся"героєм є Пилипенко, антигероєм - Орися Федорова. Елементом, що їх єднає, є вагон потягу, яким вони їдуть, першопочаткова наявність вільних місць, роздратування через небажання пасажирів поступатися місцем тим, хто цього потребує. Проте Пилипенко підніметься, даючи місце спочатку німкені з дівчиною, а потім німецькій монахині, і відчує власну необхідність турбуватися про світ, а Орися Федорова, яка жодного разу не поступилася місцем, нічого не відчує, а тому не зміниться і лише дивуватиметься бажанню Пилипенка.
У творі "Шість ліхтарів і сьомий місяць" героєм є Стець Германович, антигероєм - Леся, директорова донька. Обидва вони проходять через ситуацію, яка змушує їх відчути відповідальність за іншу людину. Леся, дізнавшись про те, що поет Роман Дробот бідує, починає перейматися його долею, шукає для нього мед, якого він дуже потребує. Зміни у душі Стеця Германовича відбуваються після того, як він дізнається про те, що редактора Вереса, звичайного його знайомого, довго немає вдома, а його сестра не турбується через його відсутність. Якщо турбота Лесі так і залишається турботою на рівні власних уподобань, то Стець Германович починає перейматися долею кожної людини. Загальна зміна у зовнішності і поведінці відбувається з обома героями: У Стеця Германовича "...Міцно розсаджені вилиці збіглись і в змові з очима вистрілили смішинку, маленьку, тоненьку і тепленьку смішинку, вперше на житті" [19, 142], красивішою стає і Леся. Проте, як ми вже говорили, директорові донька, проявивши чуйність до людини, проходить перший етап перетворення, але не змінюється повністю.
У "Повісті про останній сірник" протиставляються Джефрі Мельник та Хосе Отава. Їх схожість вражаюча, а відмінність хоч і незначна, проте принципова. Ці персонажі є друзями, носіями однакових переконань, будівниками однієї майбутньої держави, взаємозамінними на різних етапах життя; обидва визнані як небезпечні злочинці, на них обох полює влада, зацікавлена в їх смерті, ідеї Джефрі Мельника лягли в основу боротьби Хосе Отави, за яку персонаж змушений був заплатити перебуванням у в'язниці [14, 158]. Об'єднує їх і формальний момент найменування: якщо імена обох персонажів іноземні (Джефрі та Хосе), то прізвища в обох українські (Мельник і Отава). Якщо українська форма прізвища одного з них (Отави) - це випадковість, то інший (Мельник) має справжнє українське походження, на яке автор вказує натяком: "... Мовою, що тепер стала на свій гребінь, на якім смерть або величезне буття. Одна незнана або дуже
Loading...

 
 

Цікаве