WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості інтерпретації І.Костецьким теми двійництва - Реферат

Особливості інтерпретації І.Костецьким теми двійництва - Реферат

світової війни ("Перед днем грядущим"); жодних відступів від реальності, фантастичності або готичної химерності [4, 32] у текстах письменника немає. У центрі кожного свого прозового твору І.Костецький ставить перетворення індивіда, який, раптово відчувши певний потяг, із власної волі приймає на себе відповідальність за весь світ, свою країну або всіх людей на землі. Втілення цього перетворення вимагає певної художньої конструкції, яка мала б розкривати характер героя через ряд ситуаційних моментів, покликаних виявляти в персонажі приховані прагнення й можливості. І.Костецький будує більшість своїх творів таким чином, що головний герой потрапляє у певну ситуацію, яка вимагає від нього негайної дії і докорінно змінює його. Така екзистенціальна ситуація стає ключовою для всіх творів письменника. Проходячи через неї (або, переживаючи її), герой пізнає свою справжню сутність, знаходить сенс свого буття.
Кожне оповідання І.Костецького, написане за вказаною схемою, має відмінності у характері кризової ситуації, проте ряд "вимог" до її побудови залишаються стабільними. Основними серед цих вимог є докорінна зміна способу життя персонажів, їх поглядів на своє існування, світ і самого себе. Більшість із таких ситуацій можна назвати кризовими лише умовно, оскільки важкими й проблемними вони є виключно для людини, яка в них потрапила, а для загалу можуть залишатися непомітними. У деяких творах І.Костецького такі кризові ситуації розгортаються на фоні глобальних світових подій: революції ("Повість про останній сірник") та Другої світової війни ("Тобі належить цілий світ", "Перед днем грядущим"), але важливість її оцінюється виключно впливом на долю окремої людини, а не загальної групи, суспільства чи навіть народу. За своїми абстрактними масштабами ці ситуації часто не є рівноцінними, єднає їх виключно результат: кардинальна зміна індивіда.
Основними кризовими ситуаціями у прозі І.Костецького стають:
1) раптове відчуття власної відповідальності за долю людей і батьківщини ("Перед нем грядущим");
2) наявність необхідності поступатися місцем у поїзді ("Поїзд раз-у-раз спинявся");
3) відсутність турботи про людину з боку її рідних ("Шість ліхтарів і сьомий місяць");
4) зникнення сірників через страйк сірникарів ("Повість про останній сірник");
5) поява людини з ідентичним прізвищем ("Ціна людської назви");
6) сон про велике призначення та важливість власної долі для батьківщини ("Божественна лжа").
Така кризова ситуація завжди постає у житті людини несподівано. Кожний персонаж пропонує індивідуальне рішення кризової ситуації. Так Григор Печений, головний герой "Божественної лжі", відчуває необхідність залишити свою дружину і піти на війну під час короткого сну шлюбної ночі [11, 142]. Павло Палій-Карпига, головний персонаж "Ціни людської назви", приходить до необхідності повернення до свого справжнього імені також під час короткого сну після відмови справжнього Павла Палія відступитися від свого імені та користуватися псевдонімом [18, 122-123]. Джефрі Мельник, головний герой "Повісті про останній сірник", знаходить сенс свого життя та своє призначення, блукаючи містом у день свого народження [14, 125]. Пилипенко, головний персонаж новели "Поїзд раз-у-раз спинявся", роздумуючи про необхідність поступитися місцем жінці у потязі, приходить до думки про залежність існування всесвіту від доброї волі кожної людини, зокрема - від його власної
волі [15, 124]. Фріц Мюллер, головний герой новели "Тобі належить цілий світ", стає іншою людиною після двох сильних ударів по голові [17, 138, 141]. Ярослав Левицький, головний персонаж новели "Перед днем грядущим", просто починає відчувати свою відповідальність за ті події, які відбуваються у країні, в якій він живе [12, 148]. Стець Германович, головний герой новели "Шість ліхтарів і сьомий місяць", не заставши вдома знайомого, якому прагнув розповісти анекдот, починає відчувати граничну самотність індивіда у всесвіті і свою відповідальність за долю кожної людини на землі [19, 138-139].
Маємо підстави говорити про те, що передумови для появи кризової ситуації першопочатково закладені у свідомості персонажа і розкривають душевні здібності та найглибші таємниці головного героя, спираються на здобутий ним життєвий досвід і апелюють до його підсвідомості. З одного боку, такою передумовою може бути відчуття людиною провини за свій вчинок, який з точки зору традиційної моралі не завжди виявляється негативним. Такі покарання не просто примушують людину спокутувати свій гріх, але одночасно і змінюють звичний хід її життя, повертають їй втрачену сутність. Так, Павло Палій-Карпига за провину має ту обставину, що колись, починаючи творчу кар'єру, відмовився від свого справжнього імені, придбавши замість нього псевдонім і, так чином, не тільки замінивши свою справжню сутність іншою, чужою і несправжньою, але і, проживши замість свого чуже життя. Провина Фріца Мюллера серйозніша: він піддався спокусливим обіцянкам Райху про те, що йому - як представникові вищої раси - належить весь світ. Покарання знаходить персонажів відповідно до провини: Павло Палій має наново перетворитися на Павла Карпигу, і ставши самим собою, прожити автентичне життя: "Я ще маю багато чого зробити... Ми почнемо все спочатку, не тут... на нових землях, де нас ніхто [не знає] " [18, 127], а Фріц Мюллер - завоювати світ, тільки вже не силою, а прагненням будити людей тихими очима: "На дні всього лежить проста формула: відмовся від себе, і все дістанеш... Взагалі кажучи, твій закон, друже: буди світ тихими очима" [17, 143].
З іншого боку, такою першопочатково закладеною у душу людини передумовою може бути виключно підвищена чутливість персонажа. Саме такими є Григор Печений, Ярослав Левицький, Джефрі Мельник, Пилипенко, Стець Германович. Докорінні зміни у їх житті не пов'язані зі спокутою, а викликані здатністю відчувати найменші порухи певних субстанцій - назвемо їх умовно "запит долі". Вони, як і спокута, впливають на людську душу і долю, перевертаючи та докорінно змінюючи їх. Життєві цінності та орієнтири людини, яка відповідає на запит долі, стають іншими. Характер змін у житті всіх п'ятьохвказаних персонажів мають однаковий масштаб, проте різний напрямок. Якщо сенс життя і майбутнє Григора Печеного і Ярослава Левицького після "одкровення" пов'язуються з війною за Україну, то Джефрі Мельника, Пилипенка та Стеця Германовича доля приводить до необхідності турбуватися про світ навколо них та кожну людину на землі, захищати її від байдужості та жорстокості суспільства.
Доля Григора Печеного одним сном післяшлюбної ночі примушує його "перемінити життя, що обіцяє стільки втіх, на життя, що не обіцяє нічого, крім виразної перспективи скуштувати кулі" [11, 144] та покинути дружину, веде до полковника Дробота, на фронт, перетворюючи на лісового щезника з обсмаленими вовчим ім'ям [11, 142]. Мета нового життя Григора Печеного - війна, причому не за "Україну пісень" [11, 144], а за "Україну найбруднішої чорної роботи" [11, 144].
Несподіване прозріння пов'язує з війною й долю Ярослава Левицького. Відчувши необхідність боротьби за майбутнє країни, персонаж полишає свою вагітну дружину, майбутню славу й поетичну творчість. Романтика в цьому випадку також хоч і має місце, проте не відіграє визначальної ролі. Дійсність, як реальна, так і майбутня, не уявляється персонажу в рожевих фарбах: "Ступайте вперед тільки ті, хто не боїться бути знищеним рукою ворога і хто не боїться бути оббріханим язиком друга" [12, 151].
У кризову ситуацію, тільки у мирні часи, потрапляє Пилипенко. Проблема, яка постає перед ним, характерна для будь-якої людини, яка змушена користуватися послугами громадського транспорту: чи поступатися місцем незнайомій людині. Проте для Пилипенка дилема "стояти чи сидіти" перетворюється на пошук спочатку вищої
Loading...

 
 

Цікаве