WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Художнє осмислення проблеми минувшини у романі Н.Королеви "Quid est veritas?" ("що є істина?") - Реферат

Художнє осмислення проблеми минувшини у романі Н.Королеви "Quid est veritas?" ("що є істина?") - Реферат

уміти видобути правду, як метал із руди" [4, 11].
Очевидно, усвідомлюючи, що для "звичайного", тобто непідготовленого знаннями або вірою, читача достовірність легендарних подій може видатися сумнівною, авторка роману "Що є істина?" вибудовує цілу систему документально-наукового їх підтвердження, вдаючись до відповідних коментарів до кожного з розділів роману. Для письменниці з огляду на її концепцію минувшини виявляється вкрай важливим переконати читача в "історичності" тих чи інших відомостей, подій, деталей. Невипадково досить часто у своїх виносках-додатках до основного тексту роману авторка лаконічно, але містко вказує: "історичний факт" [див., наприклад, виноски 22 та 29 до Розділу І, виноски 6, 8, 9, 19 до Розділу ІІ тощо].
Водночас, Н.Королева ажніяк не перебільшує ролі і значення документально підтверджених або зафіксованих у розповідях фактів та відомостей, які вона наводить у виносках для підтвердження тих чи інших моментів основної оповіді. Вона зауважує, що це повість, а не свідчення свідка, тобто текст, у якому художня правда все-таки домінантна. У Н.Королеви євангельські міфи перетворюються на історію, а функцію міфів виконують легенди й усні перекази народів і народностей її рідної Іспанії та півдня Франції.
Роман "Що є істина?" побудовано винятково на матеріалі подій далекої доби, яку нерідко називають "передісторичною", маючи при цьому на увазі відсутність документальних писаних джерел або ж їхній занадто специфічний характер порівняно з тими джерелами, які вважаються "нормальними" у наш - "історичний" - час. Практично кожна з тих подій допускає множинність інтерпретацій, передбачає можливість неоднозначного розуміння, наповнення різним змістом, вміщення у різний як синхронний, так і діахронний контекст.
М.Сиротюк зазначав, що "проблема історичної правди зв'язана з ідейними позиціями письменника, з його розумінням минулого, з його політичними симпатіями і антипатіями. Що він побачив у минулому, як розібрався в історичних джерелах, як сприйняв і оцінив наявні в них факти - від цього багато залежить те, які сторони зображуваного історичного явища будуть освітлені ним виразніше, а які блідіше, отже й те, наскільки повно відіб'ється в його творі об'єктивна історична істина" [3, 49].
Пропонуючи власну інтерпретацію, Н.Королева фактично вибудовує струнку систему поглядів і уявлень, яка відрізняється чіткістю й послідовністю й з якої врешті-решт вимальовується загальна картина життя Іудеї часів правління прокуратора Понтія Пілата та приходу Месії, якому судилося докорінно змінити увесь світ. Важливим елементом цієї картини слід вважати усвідомлення письменницею вагомого значення містерії Христа для людства. В одному лише фрагменті трагедії віддаленої римської провінції міститься, на думку Н.Королеви, чи не головна формула людського життя, якій судилося зберегти свою актуальність і достовірність протягом наступних тисячоліть.
Сутність цього епізоду полягає, згідно з авторським задумом, у конфлікті матеріального і духовного начал, в якому провідна роль належить останньому. Надзвичайно показовим є той факт, що сама письменниця розуміла свій твір як "...спробу висвітлити частину духовної атмосфери, що в ній відбувалися події, які хвилюють уже майже 2000 літ світ..." [2, 8], реалізовану у романі за допомогою різних засобів, у тому числі й відносно розгалуженої системи біблійних персонажів, котрі у трактуванні авторки постають як історичні постаті.
Образи практично всіх без винятку персонажів твору вирішено у річищі схеми архетипізації: кожен з них інтерпретується передусім як позачасова універсальна модель колективної свідомості, що виявляє здатність до відтворення за нових умов. Усі її образи будуються на підставі певної риси характеру, що було характерним для героїв усної народної творчості європейських, а також східних народів.
Концепція минувшини у романі "Що є істина?" включає в себе два, практично рівнозначні елементи. Один з них це - визнання всіх описаних у сакральних християнських текстах подій і осіб такими, як у реальному житті, незалежно від того, наскільки вони в усій їхній повноті (в тому числі, наприклад, з елементами фантастики та містики) зрозумілі й прийнятні з погляду сучасних, переважно логоцентричних уявлень.
Другий зводиться до розуміння подій, які складають основу сюжетних ліній роману як специфічного часопростору, котрий об'єднує давно минулі часи з новими часами. Роман Н.Королеви виникає на перехресті глобальних ідей та високих поривів авторки, її пошуків "вічних" або принаймні достатньо тривалих у часі цінностей, істин та конкретно-історичного світу, в якому випало жити й діяти її героям. Враховуючи особливості концепції минувшини роману "Що є істина?", а також характер власне історичного матеріалу, точніше було б визначити світ її героїв не як "конкретно-історичний", а як - "абстрактно-легендарний".
Істина, Віра, Любов, Страх, Самотність, Смерть разом з деякими іншими поняттями метафізичного характеру в інтерпретації Н.Королеви стають свого роду онтологічним "каркасом", основою людського буття, а в окремих випадках і його кінцевою метою. Більшість із них виявляються нерозривно пов'язаними одна з одною: без Любові недосяжною стає Віра, без Віри, в свою чергу, розмивається й зникає шлях до Істини, без подолання Страху, Самотності, а інколи й самої Смерті цей шлях, як правило, заводить у глухий кут. При цьому сутність і сприйняття їх, згідно з авторською концепцією Н.Королеви, не змінюються з перебігом часу, залишаючись так само апріорними й так само ключовими і для кожної окремої особистості, і людських колективів, і усього людства.
Письменниця не розмежовує подій минувшини й сьогодення, вони, на її думку, по своїй суті постають істотною данністю, гомогенною, однорідною, навіть при своїй неоднаковості. Минуле видається специфічним, до певної міри "спотвореним" (тобто зміненим) продовженням давно минувшини, а сьогодення, в свою чергу, - продовженням минувшини. Таке розуміння часового континууму та історичного процесу зосереджує увагу авторки передусім на спільних рисах різних епох, а не на тому, що їх різнить.
За основу сприйняття й розуміння Н.Королевою минувшини правила Біблія як найбільш універсальний виклад тієї
Loading...

 
 

Цікаве