WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Динаміка композиційно-сюжетної побудови роману Ґео Шкурупія \"міс Адрієна\" - Реферат

Динаміка композиційно-сюжетної побудови роману Ґео Шкурупія \"міс Адрієна\" - Реферат

та взаємозалежність активних суб'єктів: пролетаріат - капіталісти.
Тематично-подієве тло розвитку індивідуальної композиції Ґео Шкурупія розуміється нами через певні стилетворні чинники предметного та словесного зображення. Спершу, це авторське бачення теми "пролетаріат - капіталізм". Наступне її розгортання через вибудову художньої дії, що є основою сюжетотворення. Саме завдяки композиції, за обґрунтуванням Левітана та Цилевича, розробленим у монографії "Основи вивчення сюжету", твір має форму, тобто зміст. Лише композиція дає розуміння "твору як цілісної художньої системи" у часопросторі [6, 10].
У романі "Міс Адрієна" співвідношення між елементами форми та їх розподілу в часопросторі мало виразні авторські концепти: знайомство із героями відбувалося на певному життєвому проміжку. Фактично, Шкурупій лише повідомляв читачу перебіг подій. Персонажі роману - цілком сформовані особистості. Виходячи із авторської концепції погляду на романну композицію, читач може лише здогадуватися про дитинство героїв та їхнє становлення. Тим самим, читач має додумати попередній життєвий шлях персонажів самостійно, без нав'язування авторської думки на його перебіг. Компонування автором змісту зводилося лише до репортажного повідомлення про конкретні події, що відбувалися із героям на момент розповіді. За текстом "Міс Адрієни", нам невідомо, чому Франц Каркаш був безробітним. Автор подає лише один фрагмент із його минулого життя: працював на будуванні греблі. Усе минуле подавалося без коментарів, знову залишаючи на розсуд читача, яким мало бути дитинство, юність, освіта, особисте життя, власне чому постала проблема пошуки роботи. Тому, головним чинником для розуміння роману була не композиція, зміст, а перебіг художньої дії, тобто сюжет. Таким чином, письменник розробив власну композицію. У романі "Міс Адрієна" усі композиційні частини традиційно підпорядковані Шкурупієм на фактичний репортажний матеріал. Тема показу розшарування буржуазного класового суспільства першої половини ХХ століття була виписана митцем із традиційним прочитанням для тодішнього соціалістичного суспільства. Письменник, намагаючись бути послідовним у поглядах на репортажну прозу, виходячи із контексту часу, відмовився від подій, орієнтованих на психологічні та пейзажні жанри з орієнтиром на село. Унікальність композиції полягала у розстановці акцентів змісту на певному часовому проміжку. Змістовий смисл "Міс Адрієни" звівся у Ґео Шкурупія до поступового розкриття конфлікту протистояння через образ Франца Каркаша. Автор зіткнув зовнішній світ (страйк) із діями Франца (штрейкбрехер - робочий - ув'язнений - робочий), виклад подій подається письменником лише крізь опис зіткнень, що призводять до перехресного сюжету. Зосереджуючи увагу на дрібницях, що знайшли своє вираження на тематичному рівні, розвиток зовнішнього конфлікту відбувався через сприйняття його Францем. Усі зовнішні суперечності віддзеркалились в низці негативних образів. Досить часто у романі автор ставить в один ряд поліцаїв та фашистів, нерідко прирівнюючи їх дії ("уже бійка стихала, й побиті фашисти почали відступати швидким темпом, як із завулку з'явився на допомогу фашистський патруль разом з поліцаями" [13, 21]), що дозволено Шкурупію-романісту. Наслідки перебігу боротьби, змальовані письменником, накладаються на життєві ситуації Франца, здебільшого оцінюються з позиції розповідача-споглядача: "він бачив перед собою майстра, що крутився перед ним із штрафною книжкою, бачив Жакеліну, хвору дитину, рішучі обличчя пікетчиків коло заводу, Андріяша, який заварює тріснуту покришку" [13, 39]. Таким чином, Шкурупій формував власний художній світ, що обумовлював структурний рівень "Міс Адрієни", створюючи захоплений сюжет із детективним перебігом подій.
Маємо зазначити, що у романі тематично-подієвий рівень, спосіб розкриття змісту змодельовано за допомогою таких композиційних засобів: обмежений часопроміжок дії (декілька місяців із життя Франца Каркаша), акцент на подіях (пошуки роботи, страйк, супровід машин до Одеси, зустріч із членами МОДРівського осередку), образи-символи, фрагментарність (романна дійсність - візії), формування художнього світу очима розповідача-споглядача. Письменник у "Міс Адрієні" не тільки створив конфлікт, а й показав шляхи виходу з нього, здатні змінити життя на краще. Дана структура роману зосереджує увагу Ґео Шкурупія на концепції форми, а не змісту, внутрішньому сюжеті (internal), а не зовнішньому (external), притаманному, за визначенням Дончика, "романові жахів", на відміну від внутрішнього - психологічного, "такого, що ставить своєю метою показати життя звичайних людей" [13, 15]. Саме ці чинники характеризували неканонічну прозу, що не уникнула рис реалізму у об'єктивному показі дійсності та достовірності у зображенні. Таким чином, взаємовплив модернізму та реалізму, що був достатньо виразним у романістиці Ґео Шкурупія, свідчив про поступове уповільнення розвитку неканонічної прози автора. П'ять років, що минули від друку "Дверей в день" до "Міс Адрієни", враховуючи швидкість написання романів, виявилися замалими для практичного втілення теоретичних настанов футуриста Шкурупія.
Наступне переосмислення у прозі стосувалось сюжету як предмету зображувальності внутрішнього та зовнішнього оформлення твору. Інноваційні зміст та форма були природними, за висловом Дмитра Чижевського, у зв'язку із "розвоєм української літератури після революції 1917 року, що був зумовлений позалітературними причинами" [9, 517]. Тому, цілком передбачуваною стала дискусія 20-30-их років минулого століття, що виникла навколо сюжету як способу організації художньої трансформації фабули у творі. Представлена у низці критичних публікацій у тодішній пресі, вона якнайповніше увібрала в себе способи пізнання літературних текстів. До участі в дискусії долучились митці авангардного напряму в літературі та представники формального методу у літературознавстві. Свої критичні зауваги висловили і відомі українські критики.
Так, Олександр Білецький у III частині "Вибір сюжету" праці "В майстерні художника слова" зводив поняття до "сукупності дій як зовнішнього, так і внутрішнього порядку" [1, 321]. Критик послідовно відстоював думку, що саме на цих діях побудований твір. Автор "Вибору сюжету" спростовував пошуки сюжетів митцями. Олександр Білецький вважав, що сюжет достатньо лише вибрати, бо щоденні "події поставляють сюжетні схеми скільки
завгодно" [1, 322]. Слід наголосити, що з літературознавчими визначеннями Білецького збігалися обґрунтування сюжету митцями деструктивного напряму. Теоретик "лівого роману" Полторацький у праці "Як виробляти роман" звів дану функцію до змістової організації роману, фактичним матеріалом якого було життя. Критик переконаний, що акцентувати увагу треба на гостросюжетовості та "енергійній його композиції". Майк Йогансен, досліджуючи малу прозу, стиль та сюжет у літературі 20-30-х років у книзі "Якбудується оповідання", був схильний розглядати означений дискурс із точки зору розроблених теоретичних схем у практичній подачі матеріалу. Свої критичні зауваги Йогансен
Loading...

 
 

Цікаве