WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Футуризм і бароко: осі перетину - Реферат

Футуризм і бароко: осі перетину - Реферат

футуристична література творилася в контексті багатьох мистецтв. Футуристичний рух був авангардним напрямком, що функціонував на різних просторах культури. У його межах взаємодіяли елементи різноманітних дискурсів, мистецьких ремесел, різноманітні засоби творення, стилі тощо. Саме тому його можна аналізувати в різних культурних контекстах. Проникання медій відносилося до застосування фотографії, причому її використували не просто як ілюстрацію до тексту, але як його невід'ємну частину. Плакат і поезія творили цілість, симбіотично доповнювалися. Вірші щоразу частіше потрапляли під диктат графічного жанру. Письменники, співпрацюючи з фотографами, стилістами, декораторами, творили справжні колажі, які були позначені багатою грою шрифтів, а формою нагадували макет. Композиційним принципом став монтаж, що становив поєднання матеріалу, взятого зі слів, плакатів і гасел, які часом наводять на думку про сьогоднішні рекламні бігборди. Метою таких візуальних експериментів на фоні писаних текстів було піднімати літературу понад семантичний рівень. В тексті вбачався не лише знак. Згідноз положенням Бахтіна, текст став "семіотичним простором", в якому взаємодіють, "інтерферуються" і самоорганізуються різні "субтексти" [1, 310-323]. Текст почав набувати певних властивостей матеріальної речі, яка перебуває мов би в якомусь вертикальному відношенні до змісту - поєднується з ним, доповнює його або заперечує йому. Великої ролі набула технологія письма та фактурність, яких практичним проявом було вивільнення абетки, наприклад, за допомогою введення кирилиці на користь латинки та скасування великих літер.
Одним із головних завдань, яке поставили футуристи, було ускладнити сприйняття друкованого слова, щоб відволікати увагу читача від осмислення тексту, на користь його зовнішньої форми. Як то бачимо в панфутуристичному маніфесті "Постановка питання в теорії мистецтва переходової доби", всі допанфутуристичні теорії мистецтва вважали, що "мистецтво у своїй суті оперує двома моментами, що його вичерпують - формою і змістом (.) сучасне мистецтво переросло деякі застарілі канони естетики й теоретичні означення. До них відноситься й такий розподіл єства мистецтва, як форма й зміст. (.) зміст не є щось стале, тому на нього не можна спиратися. Форма теж не є поняття статичне (.) Треба пошукати чогось сталого і вжити його, як фундамент для наукової теорії мистецтва" [7, 21]. Автор вищезгаданого маніфесту - М. Семенко відкидає такі формули, як: "форма зміст". На його думку, вони - "атрибути класичні, а сучасна проблема мистецтва футуристична й революційна з обов'язковим приматом ідеологічним" [7, 21], тому слід пошукати статичніших понять, якими можуть стати саме "фактура", тобто зовнішня суть мистецького процесу та " ідеологія " - суть внутрішня. М. Семенко виходить з положення, що творчий процес має дуалістичний характер. "Фактура" вказує на окреслений ("даний") елемент ("момент") у мистецькому процесі. Вона становить силу, яка лежить десь поза твором, поза мистецтвом. Вона його не становить, не заповняє його, не ототожнюється з ним, але впливає на нього, скеровує його в той чи інший бік. "Ідеологія" виражалася, за словами М. Семенка, через "владну класу", була "основним імпульсом усякої соціальної акції" [7, 21]. "Фактуру", натомість, утворили три поєднані елементи: матеріал, форма і зміст. Така конфігурація її елементів настільки дивна, що традиційно вони стоять в опозиції одне до одного, особливо форма і зміст. Сама "фактура" є абсолютом. Вона встановлює відмінність системи від підсистеми, відокремлює їх самих (наприклад поезію і малярство). В проекції на літературу фактурою є сума словесного матеріалу, теми, композиції, стилістики і жанру. Кожна галузь мистецтва має, за Семенком, своєрідну фактуру.
Візуальні експерименти у футуристичному русі були підпорядковані тому, щоб скасувати бар'єр між різними мистецтвами. Принципом став синкретизм різновидів мистецтва, жанрів та методів творення, котрі запозичувалися з інших мистецтв. Йшлося про те, щоб віддати слову його матеріальність, подолати його семіотичну та символічну функцію, а також перетворити процес читання поезії на її розглядання. М.Семенко переконував, що близька смерть традиційної поезії вимагає активнішого експериментування в царині слова, а точніше його матеріалізації. Він наголошував, що слід знайти інший - новий спосіб писання віршів. За словами футуриста, треба розкласти слова на звукові та візуальні елементи. Саме тому необхідно спиратися на принципи, що походять із малярства і музики [2, 354].
Ця поезія здається, як на перший погляд, поверховою, несерйозною. Читаємо футуристичну поезію, а може, краще було б сказати, оглядаємо її? Слово, призначенням якого є передавати зміст, тут постає пластичним матеріалом, який передусім треба "побачити". Футуристи цінували слово для самого слова.
По-іншому ставилися до цієї проблеми в добу бароко. Слова чи образи, а особливо їх поєднання, які найвиразніші в загадках чи ребусах, загалом у цілій бароковій зоровій поезії, виконували роль тропів. Бароко користувалося саме переносним значенням як слів, так образів. Барокова образність досягла дуже високого рівня, виникає, між іншими, із геніального добору тропів, способу їх використання та частого до них звертання. Як літературознавчі поняття, тропи включають у себе метафору, метонімію, алегорію, гіперболу та літоту [9, 64]. У мистецтвознавстві тропи - це символи та асоціації. В українській поезії бароко символіка яскраво виявлялася у так званих "курйозних віршах" [9, 70], тобто таких, які об'єднали різні словесні емблеми - "акровірші", "паліндроми", "гербові клейноди" та ін. Поодинокі слова, фрази і літери мали щось символізувати. Передусім вказували своєрідність барокового мислення, щойно на другому плані була їх естетична, декоративна роль. Очевидно, вони додавали блиску, сприяли витонченій грі слів, але все це було тісно підпорядковане
Loading...

 
 

Цікаве