WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Модерністичні мотиви творчості письменників літературної організації „Ланка” марс як наближення до європейської традиції - Реферат

Модерністичні мотиви творчості письменників літературної організації „Ланка” марс як наближення до європейської традиції - Реферат

мотиви. Це зумовлено соціальними й моральними катаклізмами епохи: світові війни, революції, геноцид цілих народів, знецінення духовних основ людського життя. Коментуючи думку Ф.Ніцше "ми заперечуємо відповідальність Бога, і тільки так ми звільнимо світ", А.Камю писав: "Схоже, що разом з Ніцше нігілізм стає пророчим... Всі роздуми Ніцше були пов'язані з майбутнім апокаліпсисом... І собі і іншим він поставив собі діагноз - безсилля вірити і втрата першопочаткового фундаменту будь-якої віри - довіря до життя [5, 168-169]. Тотальна криза, присмерк цивілізації, руїна - так визначають відомі філософи й культурологи основні акценти ХХ століття (М.Бєрдяєв "Кінець Європи", О.Шпенглер "Присмерк Європи", К.Ясперс "Духовна ситуація часу" та ін.). Їхні дослідження органічно вписуються в Європейський літературний контекст, детермінуючи свідоме художнє моделювання апокаліптичних образів, зумовлених десакралізацію світу і людини в ньому. Мотив кінцесвітності був засадничим у формуванні художньої концепції світу М.Йогансена, Б.-І.Антонича, раннього Тичини та інших. Серед зразків світової літератури варто назвати такі твори німецьких і австрійських авторів: "Судний день" В.Верфель, "Кінець світу" Е.Ласпер-Шюллер, "Кінець віку" Я. ван Ґоддіс та ін. Апокаліптичні візії наявні і в польській літературі кінця ХІХ - початку ХХ століття: драма Я.Каспаровича "Кінець світу", поезія Л.Стаффа "Справедливий гнів", особливо в поезії "катастрофістів": М.Яструна, Ю.Чеховича, Ч.Мілоша, також у прозі Станіслава Іґнація Віткевича. Їхня творчість насичена передчуттями кінця світу, ремінісценціями з Апокаліпсису. Такими візіями кінцесвітності наповнена поезія Т.Осьмачки, багато їх у творах Є.Плужника, зустрічаємо в поезіях І.Багряного. Як правило катастрофічні мотиви в поезії "ланчан"-"марсівців" пов'язані з темою руїни, занепаду, насильницької смерті. Так, наприклад, поезія Т.Осьмачки "Колісниця" наповнена емблематичними образами, спроектованими на біблійну символіку: "багряниці з кривавиці", "муки-катування", які поглиблюють образ світової пожежі. У контексті есхатологічних концептів Т.Осьмачки постають образи крука, кажанів і сичів, які традиційно уособлюють темний бік буття.
У І.Багряного апокаліптичні візії представлені деструктивному сприйнятті оточуючого світу. Так, наприклад, у поезії "Вечір зимовий":
Конає день на золотих ножах...
Холодне сонце кулею підбите,
Немовби око вилізло з орбіти,
Печальне око в золотих сльозах [1, 14].
У наступній поезії "Тінь" І.Багряний подає сюрреалістичні візії світу, щоправда на відміну від рядків Т.Осьмачки оптимістичні конотації позначили кінець поезії, крім того, у рядках твору чітко визначений винуватець такого світосприйняття:
А серце так щемить щеням побитим -
Чаїний крик йому - маленькі діти,
А череп місяця - безм'яза голова.
Одрубані, одсічені долоні,
Бліді такі - сюди... сюди... -
Пливуть і крутяться в шаленім перегоні...
Династія расєйських фараонів
Вельможним пальцем шикає на заколот води.
О Україно! Краю мій химерний!
Країно крові, злиднів і пісень!...
Понурий степе, латаний, рудий! -
В пилу твої потріпані імена
І слава, мов опалене листя клена,
У м'ятежі води... [1, 82 - 83]
Дарма, дарма, - десь буде н о в а слава,
І прогримиш на всесвіт! Вірю я.
І їсть Тебе,
і їсть іржа кривава,
І сходить потом молодість Твоя [1, 84].
М.Ласло-Куцюк з цього приводу зазначає: "у період революції і громадянської війни в українській поезії розвивався есхатологічний напрям, напрям катастрофізму. Він був в відомий в інших літературах раніше; польська література почала розвивати цей напрям вже на зламі століть в період Молодопольський (Пшебишевський, Каспрович) , хоч він і продовжувався в наступному авангардному, міжвоєнному періоді. В українській літературі він зазнав буйного розквіту саме в 1919 - 1923 р.р." [6, 27].
Через посередництво архетипу землі мотив смерті в ліриці Плужника сполучається з іншим трагічним мотивом - долі української нації, набуваючи таким чином історіософського значення. Письменники прагнули осмислити українську дійсність в усій її багатовимірності й повноті. Національний історично сформований характер, національне мислення народу, спосіб його життя в контексті історичного становлення психології українського етносу стали основним в художньому світі "ланчан"-"марсівців".
Модерністична розірваність свідомості персонажа стає головним принципом конструювання образів у творчості модерністів. Амбівалентність психіки головних героїв - це також одна з основних особливостей психіки у творах митців "Ланки"-МАРСу. Так, ліричний герой Є.Плужника зазначає: "Я натомився вічно знати в собі самому двійника", висловлюючи таким чином спільне кредо для героїв зазначених митців. Особливо яскраво роздвоєння особистості героя репрезентовано в повісті Б.Антоненка-Давидовича "Смерть". Список можна подовжувати героями Б.Тенети, В.Підмогильного, Т.Осьмачки та інших "марсівців".
Письменники показали абсолютну незахищеність людини, яка спробувала вирішити назрілі питання або просто опинилася у світі зла й насильства. Це відповідало психології, свідомості, духовним потребам людини ХХ століття. У свідомості цих письменників усталився екзистенціалізм. Відчуття самотності, приреченості в абсурдному світі є домінантним у багатьох текстах "ланчан"-"марсівців".
В.Підмогильний і Б.Антоненко-Давидович, М.Галич та більшість інших із зазначених митців належать до тих письменників, творчість яких легко сприймається читачами, але при цьому глибина рецепції їхніх творів не завжди осягається пересічним читачем. Творчість їхня насичена думками й емоціями, розкриває драму душі пересічної людини. Наявність підтексту в їхніх творах ускладнює роботу читача, але в той же час приносить насолоду й задоволення від усвідомлення розуміння глибини думок непересічних майстрів слова.
Сприйняття дійсності в окремій категорії без взаємозумовленості іншої породжує свідомість дисгармонії світу і почуття трагічності людського існування. Це почуття роздвоєності "розірваності" буття має багату європейську традицію (ідеалізм і дистильована духовність Гельдерліна, крайній біоцентризм Ніцше). Ідея індивідуалізації як внутрішнього драматизму. За Юнгом, цілісність психіки визначає "Самість" (це та тотальна особистість, якою ми є насправді, вона охоплює як весь обсяг нашого свідомого, так і без свідомого життя. Порушення динамічних стосунків між полярними сферами психіки може відбутись тоді, коли одна з них почне ігнорувати іншу, тобто людина буде ототожнювати себе з однією стороною свого єства, заперечуючи іншу).
У прозі ланківців індивідууми опиняються на межі життя й смерті, уситуаціях розсіювання ілюзій, руйнації ідеалів. Екзистенціал смерті реалізується як філософсько-аксіологічне прагнення до акцентації абсурдності життя без смислу, як вирішальний підсумок подієвих вчинків героя. Творці через свою естетичну призму збирають розсіяне світло й синтезують у художньому образі, який постає у їхній інтерпретації як емоційний еквівалент концепції дійсності й людини.
Ліричний герой Є.Плужника
Loading...

 
 

Цікаве