WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Модерністичні мотиви творчості письменників літературної організації „Ланка” марс як наближення до європейської традиції - Реферат

Модерністичні мотиви творчості письменників літературної організації „Ланка” марс як наближення до європейської традиції - Реферат

вірніше, в цій справі багато перекручень, як-то: кепсько поставлено справу з українізацією, а коли про це говорити, закинуть в націоналізмі. Потім, російській культурі надається перевага і створено для неї кращі умови за рахунок нашої...
3) В своєму культурному розвитку нам треба орієнтуватися на Європу, а не на Москву..." [18, 646].
Уже сама назва літературної організації "Ланка" засвідчила прагнення її представників поєднати у своїй творчості кращі здобутки минулого з модерними віяннями епохи. Здійснюючи цілісний аналіз горизонтів художнього світотворення митців слід першочергово враховувати, що їхня єдність визначена "однією величезною цілісністю душевного прояву" (за Шпенглером), а також те, що важливою концептуальною засадою їхньої творчості є не мімітичність, а безпосереднє й художнє відображення людської свідомості, яка розширювала межі реальності. Традиційні наративні структури змінилися сугестивними, амбівалентними образами й символами. У творчій спадщині В.Підмогильного, Б.Антоненка-Давидовича, Г.Косинки, Є.Плужника, Б.Тенети, М.Галич домінує прагнення до зображення індивіда в суперечливій суб'єктивно-об'єктивній парадигмі психоаналітичної інтерпретації особистості в екзистенціальному вимірі. Їхня творчість - це конструкція долі й сенсу існування людини, пізнання нею самої себе, дослідження народження людини, яка осмислює трагічність свого статусу істоти, виокремленої з природи, приреченої на відчуження, алієнацію, судомні пошуки єдності з універсумом. Лейтмотив майже всіх творів - самотність, яка змушує людину замикатися в собі й приховувати це страшне тавро людської долі. Але цей лейтмотив постійно супроводжується іншим, певною мірою визначальним, що підтверджує появу у творчості "ланківців" елементів екзистенціалізму, - майже в усіх творах з'являється смерть у найрізноманітніших варіаціях.
Загальна орієнтація на європейську культуру обумовила єдині філософські засади художнього мислення митців "Ланки"-МАРСу, сприяла високому рівню творчості, орієнтації на загальнолюдські проблеми свого часу.
У прозі ланківців індивідууми опиняються на межі життя й смерті, у ситуаціях розсіювання ілюзій, руйнації ідеалів. Екзистенціал смерті реалізується як філософсько-аксіологічне прагнення до акцентації абсурдності життя без смислу, як вирішальний підсумок подієвих вчинків героя. Творці через свою естетичну призму збирають розсіяне світло й синтезують у художньому образі, який постає у їхній інтерпретації як емоційний еквівалент концепції дійсності й людини.
При аналізі їхнього художнього світотворення також не варто забувати про перекладацьку діяльність представників "Ланки" - "Марсу". Так, наприклад, Г.Косинка і Є.Плужник перекладали українською мовою класиків російської літератури: Чехова, Гоголя, Шолохова, Горького. Г.Косинка є автором перекладу "Мертвих душ" Гоголя. В.Підмогильний перекладав Оноре де Бальзака, Гі де Мопассана, Гельвеція, Д.Дідро, особливе ставлення в митця було до Анатоля Франса, Т.Осьмачка переклав з англійської "Макбета" й "Короля Генріха IV" В.Шекспіра, "Паломництво Чайльд-Гарольда" Дж.Байрона, "Баладу Редінґської в'язниці" О.Вальда. Список можна продовжувати, але важливим є вплив письменників з інших літератур на світотворення "ланківців"-"марсівців", алюзії й ремінісценції у їхніх творах і, що є об'єктом нашого зацікавлення, спільні мотиви творчості.
Митець, за К.Юнгом, віщун, який виокремлює "образи нічного світу, духів, демонів та богів, бачить потаємний сплав людської долі з надлюдським задумом і ті невловимі речі, що відбуваються" у повноті світу [19, 100]. Він деміург, що створює в мистецтві новий світ, який позначений такими універсаліями як Добро і Зло, Життя і Смерть, Бог і Диявол, Любов... "Тому цілком послідовним є те, коли поет знову повертається до мітологічних фігур, щоб знайти для своїх переживань відповідний образ... Та оскільки Слово ніколи не досягає повноти обличчя і ніколи не вичерпує його безмежності, поет потребує часто майже неймовірного матеріалу, щоб хоч приблизно відобразити Передчуте, і до того ж він не може обійтися без упертого та суперечливого Слова, якщо тільки він не хоче, щоб виявила себе моторошна парадоксальність візії [19, 101]. Потребуючи майже неймовірного матеріалу митець поринає в колективне несвідоме й тоді відбувається акт творчості, у якому його епоха набуває словесного виразу.
Модерністичний погляд на світ як на абсурдний і ворожий людині. У своєму запереченні старого світу модернізм готовий навіть відмовитись від надії на спасіння цивілізації. Особливо чітко це виявляється у творчості Ф.Кафки, Дж.Джойса, пізніше А.Камю. Втечі від реальності в інші сфери відсутня, тому кожного разу зображуючи реальний предметний світ письменники досягають однакового для всіх ефекту: відчуття агресивної беззмістовності, холодної жорстокості буття в якому особистість втрачає свою індивідуальність.
Філософський підтекст новели "Ваня" В.Підмогильного має значну глибину. "Оскільки вгледіти у всесильних батьках причину функціонального розладу дитини і на думку не спаде, то мусить шукати проблему в самій собі. В цей вирішальний момент дитина сама завдає собі психологічної травми, через яку, зрештою втрачає віру в себе. Біль від цієї рани триває все життя, спричиняючи душевну порожнечу й відчуження, що в критичний період, коли формується психіка людини, може призвести до надмірних перевитрат психічної енергії у жадібному пошуку того, чого їй, на жаль, знайти не судилося - беззастережної любові та розуміння" [3, 231]. На думку К.Дуба, В.Підмогильний у новелі "Ваня" чи не вперше у світовій літературі "...поставив надзвичайної ваги проблему деструкції дійсності та статусу вартості особистості" [4, 99]. Цей же мотив вияскравлено й у "П'яницях" Б.Тенети, "Циркулі" Г.Косинки, "Золотому кораблику" Б.Антоненка-Давидовича та інших творах вище зазначених митців літературного угруповання "Ланка"-МАРС.
Смерть, за К.Ясперсом відкриває перед людиною конечність її екзистенції, набирає виразно онтологічного забарвлення, постулюючи й навколишню дійсність як таку, що також приречена на загибель. Антоненко-Давидович в повісті "Смерть" модифікує відомий світовий мотив: конфлікт морального почуття не з творчим інстинктом ("Актриса Форстен"
Е. та Ж.Гонкурів, "Цвіт яблуні" М.Коцюбинського), а з політичною ідеєю, з фанатичною відданістю певній доктрині. Особливо чітко спостерігаємо його в новелі М.Хвильового
"Я (Романтика)".
І.Багряний свою поезію "Собачий бенкет" (1928), що присвятив "Григорієві Косинці та всім героям-воякам Української Народної Республіки" наповнює жахами смерті, які нагадують подекуди сюрреалістичні описи:
Мов з висвистом набій в зеніті рвалось сонце
І бризкало вогнем в сколупаний ґраніт...
Серед гарячих плит
У командира піт
Замерз, як лід, на вилізлому оці [1, 76].
Розгортання мотивів, які навіювали йзаповідали думку про неминучу історично-моральну катастрофу, що загрожує сучасному світові, мотивів переважно філософського, а також суспільно-політичного підґрунтя спостерігаємо у творчості "Ланки"-МАРСу.
У мистецтві ХХ століття набули поширення есхатологічні
Loading...

 
 

Цікаве