WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Модифікації ніцшеанського танку в українському поетичному декадансі - Реферат

Модифікації ніцшеанського танку в українському поетичному декадансі - Реферат

шумна,
Погуляєм, бо весна
Вже не буде друга!
Танець наш - орлиний лет
Духа попід хмари"
Того лету дивний шум,
В нім бринить наш вічний сум
І жалоба щастя. [14, 302]
Водночас, український декаданс вирішив відійти від закономірності і відтворити традицію переходу до образу тяжіння, протилежного тектонічному - до атектонічного. Що б засвоїти цю форму тілесності, яка відповідає лише внутрішнім законам буття, треба було "пройти" через тектонічний, тобто тілесний образ, не ототожнюючи себе з ним, і лише в трансцендентальному розумінні можна набути тілесної і психічної ідентичності, схиляючись до атектонічного. Атектонічне тіло дозволяє переміщатися до уявного, спіритуального образу тілесності, тому це тіло "без образне", його слід розуміти як образ фантазії [15, 37]. Але не можна не погодитись із думкою про цей феномен як типом світовідчуття (за Батлером).
Більшість поетів підсвідомо схилялися до автоматизму безмежної уяви і в цьому лабіринті за допомогою динаміки руху почали створювати новий порядок, принципи якого стали невід'ємною частиною нового мистецтва і які були наділені незвичайною експресією. "Тілесним" і "достовірним" було танцювальне й екстатичне, відокремлене від фізіологічного, і споріднене з "джерелом насолоди", яке пролягало в іншому ландшафті - космічному. Така насолода виражалась у стані "сп'яніння". Ф.Ніцше сп'яніння характеризував як екстатичний стан, який вириває людину з ізольованості, з чітко окреслених рамок його буття як явища і наштовхує людину до містеріальної дії, тим самим перетворюючи у безпосереднє вираження космічного життя. "Людина вже більше не митець: вона стала твором мистецтва; легке сп'яніння розв'язало всі творіння сили природи, яка надає насолоди" [7, 26] (підкреслено
нами - Л.Т.):
Щоб в похміллі найти тихий мир забуття
І спинити ненависні сльози
І, поклавши на скронь ваш весільний вінок,
Злитий з квітів мужицького поту,
Я пустився бійцем на весільний танок,
Щоб згубити гнітючу скорботу.
Та, втомившись танком, я поник, як сльоза,
І сягнув я рукою до чари...
Та здригнулась рука, з вій упала сльоза:
Я побачив огидні примари.
Я збудивсь, і мій сміх на устах знімів,
Я не бачив ні шляху, ні мети.
І тепер я нараз вас як слід зрозумів -
Та мене ви ледве чи піймете [13, 128-129].
На передній план почав виступати текстовий простір окремої філософсько - естетичної системи твору зі своїм "тілесним Его". Текстовий ландшафт складали рухомі тіла, які знаходили своє вираження у тому, що вони водночас були предметом пізнання і тим, за допомогою чого відбувалося це пізнання. Вони наділялися своєю тілесною природою під впливом атектонічного, вимальовуючи новий простір - буття, як основу поетичного елементу творчості. В основі творчого процесу поета знаходиться особливий вид переживання, обумовлене чуттям сп'яніння, що не є диким хаосом творчої сили. Це - відчуття поетом силового поля бравурної музики, гуляння, крайнього хвилювання і водночас - руйнування і волі.
Гей, все горе забувай,
Разом до гульні ставай, Банда шумки грає
Ручка в ручку, грудь о грудь,
Що болить, тепер забудь [14, 301].
Сп'яніння - це граничне наближення до становлення в тому значенні, що воно є переживанням самого життя, його глибинних імпульсів і водночас дистанцією, яка допомагає виявити цей стан переживання, яка полягає в усвідомленні діючої сили, що підносить, вириває особистість із потоку становлення, оскільки сп'яніння є проявом людського "я". Головним у такому стані є чуття надмірності, якоїсь сили. А усвідомлення себе в такому стані, захопленість таким станом є відчуттям піднесеності [7, 55]:
Щоб минулась чорна туга,
Щоб забулась зла напруга,
Щоб в очах почервоніло,
щоб гуляти, танцювати
Щоб і смерть почастувати,
Наливай по склянці вщерть!
Там ридання? Чи танок?
Є того й сього потроху:
Ха, ха, ха! Танцює хата!..
Горе, щастя, де ви в ката? [16, 159]
Танок, відкритий Ф.Ніцше, є феноменом художнього простору, в який втягуються образу смерті, душі, смутку, туги, журби. При цьому простір своєрідно відокремлений від Логоса і являє певний варіант хаосу. Ліричний герой в ландшафтному вимірі сподівається знайти насолоду, яка представлена в атектонічному образі смерті, оскільки "смерть" означає не тільки процес, а й результат, що внутрішньо пов'язаний з самою атектонічною приналежністю. Герой піддається атектонічним переживанням, які наближені до екстазу з метою досягти бажаного стану, від чого все у вирі - танці набуває екстатичного руху. Легкість тілесна, запаморочення, оп'яніння, очікування бажаного стану означали своєрідну насолоду. Мотив танцю символізує порив творчого натхнення поета, якому властива якась вторинна, внутрішня природа. Це - повернення до образу душі, звільненої від тілесної оболонки, що намагалась піднестися у простір:
В танець! В танець! Нехай кріпка рука похмілля
Верже нас в дикий вир, в сліпий круговорот!
Нехай з грудей гряне спів і регіт божевілля
І стлумить тихий зойк несплаканих скорбот.
Гуга! Гуга! В танець! Гуляймо безнадійно -
Се нині день різдва - наш бажаний кінець.
Там за вікном стоїть іронія спокійно
І кличе пальцем смерть... В танець! В танець! В танець! [13, 114]
Аналіз лише деяких граней образу ніцшеанського танку в модифікації українських поетів, зокрема О.Олеся, В.Пачовського, П.Карманського, Г.Чупринки, засвідчив про радикальну перебудову світоглядної системи митців, так і про їх потужні поетологічні можливості на засадах концепції "мистецтво для художника", що торувало шлях до осягнення якісно нового статусу в українській літературі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гундорова Т. Проявлення Слова. Дискусія раннього українського модернізму. Постмодерна
інтерпретація. - Львів, 1997.
2. Гундорова Т. Femina Melancholica: Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської. - К.: Критика, 2002.
3. Свасьян К.А. Примечания // Ницше Ф. Сочинения: В 2 т. Т.1. Литературные памятки. - М., 1990.
4. Ницше Ф. Воля к власти. - М., 1910.
5. Хоруженко К.М. Культурология. Энциклопедический словарь. - Ростов-на- Дону, 1997.
6. Краткая философская энциклопедия. - М., 1994.
7. Ницше Ф. Стихотворения. Философская проза. - СПб.: Худ.литература, 1993.
8. Барка В. Лірик - мислитель (1878 - 1942) / Цит. за: Голомб Л. Пачовський Василь. Закарпатські сторінки життя і творчості поета. - Ужгород, 1999.
9. Моринець В. Національні шляхи поетичного модерну ХХ ст.: Україна і Польща. - К.: Основи, 2001.
10. Дионис // Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2 т. - М.: Сов. энциклопедия, 1987. - Т.1.
11. Иванов В. Дионис и прадионисийство. - СПб.: Алетейя, 1994.
12. ОлесьО. Твори: В 2 т. - К.: Дніпро, 1990. - Т.1. - 959 с.
13. Карманський П. // Розсипані перли. Поети "Молодої Музи" / Упор. М.Ільницький. - К.: Молодь, 1990.
14. Пачовський В. // Розсипані перли. Поети "Молодої Музи" / Упор. М.Ільницький. - К.: Молодь, 1990.
15. Таруашвили Л.И. Тектоника визуального образа в поэзии античности и христианской Европы: К вопросу о культурно - исторических предпосылках ордерного зодчества. - М., 1998.
16. Чупринка Г. О Поезії / Редкол. В.Біленко та ін.; Вступ. М.Г.Жулинського - К.: Рад. письменник, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве