WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Модифікації ніцшеанського танку в українському поетичному декадансі - Реферат

Модифікації ніцшеанського танку в українському поетичному декадансі - Реферат

90].
Підкреслимо, що поезії Ніцше, як і поезії тих мистецтв, що успадковували і розвивали його ідеї перебудови світу на засадах мистецтва, насичені глибоким естетично-програмним змістом. Так, у цитованій поезії з нових естетичних позицій осмислюється одна з вічних філософських проблем - істина. Якщо істиною є адекватне відображення предметів і явищ діяльності суб'єктами, то її критерієм для Ніцше є пошуки, пов'язані з митцем у мистецтві. Для нього істина - в діонісійській ході, в танці. Саме таке адекватне сприйняття дійсності знецінюється в поезії "Художник - реаліст":
Природе верен? Как это понять?
Посмел бы ты природе изменять!
Природа проявляется во всем,
А если ты рисуешь все кругом,
То просто не умеешь рисовать! [7, 268]
Постулатом Ніцше стало: вчіться танцювати. Але це воління сприймалось не тільки і не стільки в прямому розумінні слова. Під цим, передусім, розумівся злет творчої думки, її особлива енергетика. Про це його поезія "Любителю танцев":
Твой оплот -
Скользкий лед.
Если танец - не полет [7, 260].
Звідси у нього майже афористичний заклик - танцювати пером, на який відгукнувся і європейський, і російський, і український декаданс. А тому танок, ідея тілесності з їх орієнтацією на магію підсвідомого буяння фантазії, екстатичне переміщення упросторі визначали собою один із ключових аспектів, можливо, найбільш привабливий в українському декадансі. До того ж Т.Гундорова, аналізуючи поетологію танцю в О.Кобилянської, акцентує на моменті оргія стичного дійства, в якому народжується "нова людина". Герой, "роздвоюючись, переживає ілюзію злиття в собі актора і глядача, тіла й погляду, краси й пристрасті. Відтак він осягає сенс аполонівської культури, яка, за Ніцше, приводить з допомогою ілюзії до перемоги над жахаючою глибиною світорозуміння і хворобливою схильністю страждати" [2, 38].
Німецький філософ проголосив народження нового типу культури, різко відмінного від традиційно-європейського - тип діонісійської культури, діонісійського світовідчуття. Він був підхоплений українським поетичним декадансом (П.Карманський, О.Олесь, Гр.Чупринка, Б.Лепкий, В.Пачовський) і репрезентований в їх поезії як такий, що має абсолютне право на своє побутування, водночас з різко окресленим протистоянням аполонійському світовідчуттю. Пріоритетність діонісійства чатко проглядається в поетиці назв ("Весно чудова, молоді мрії", "Як в космічній сфері злучаються дві зорі...", "Як почуєш буйно-мрійну" В.Пачовського; "Наш край - це день ясний, майовий", "Прийми мене, весно рожева", "Майова пісня" О.Олеся; "Танець", "В обіймах винограду заснули білі боги", "Долийте ще вина, долийте ще такого" П.Карманського та ін. Хоча науковці сьогодення і сучасники схильні співвідносити український декаданс лише з тенденціями занепадництва, мотивами смутку, журби, болю, смерті, залишаючи поза увагою очевидний діонісійсько - ніцшеанський аспект. Так, В. Барка вбачає в В.Пачовському поета "з місіаністичною і містичною струною" [8, 132], що "глибоко вслухався в мелодію народної пісні [8, 136], підкресливши в одній із його збірок "модерністичний характер", до того ж "з рясною символікою", поєднуючи її з "натуралістичними рисами" [8, 137]. Ми навели лише один приклад відстороненості від ніцшеанства, хоча він далеко не поодинокий. Тоді, як така орієнтація українських декадентів є свідченням органічного синтезу модерного і народницького, яке з часом набуде певних дискутивних моментів [9]. Але тут необхідно акцентувати, що це народництво пов'язане не з позитивізмом, а з іншим, модерним змістом, що йшло від діонісійської концепції Ніцше, оскільки, Діоніс, Бахус, Вакх в грецькій міфології - бог плідних сил землі, рослинності, виноградництва, виноробства. Але чи найсуттєвішим є те, що він є божеством землеробського кола, яке пов'язане зі стихійними силами землі, в якому увиразнені засади культу. Завдяки Ніцше відбулося те, що з часом озвучить відомий філолог, філософ і поет "Срібного віку" В'яч. Іванов: "Ми причастились світовим божественним вином і стали сновидцями. Дрімотні в нас можливості людської божественності примусили нас зазіхнути на трагічний образ Надлюдини - на втілення в нас воскреслого Діоніса" [10, 310]. Але, передусім, В'яч. Іванов підкреслює: "Ми відчули в собі і нашу землю, і наше сонце захопленим вихором світового танку" [11, 310]. Звідси в українському декадансі цей модерністсько-народницький синтез, що виявив себе, передусім, в образі танку. До того ж, українські декаденти не лише органічно сприйняли філософсько - філологічну танцювальну стратегію Ніцше, а й суттєво увиразнили її, поповнили, специфічно синтезуючи танцювальне діонісійство з іншими його змістовними чинниками, що створювало відчуття тотальності ніцшеанської діонісійності в українській поезії.
Модель танку, що закріпилася в українській поезії, пов'язувалась з поняттям простору, вимальовування нового художнього ландшафту як заданого порядку буття, в якому "витанцьовувався" перехід до підсвідомого, ірраціонального. Це була організація своєрідної філософії простору, який формував картину світу українських поетів, чия творчість припала на кінець ХІХ початок ХХ століття. Це була ситуація перехідності до іншого ландшафтного виміру, що визначило значимість цієї теми в поезії на рубежі віків, зокрема у творчості П.Карманського, В.Пачовського, О.Олеся, Г.Чупринки, і що репрезентувало декадентське світовідчуття. У їх творчості втілилась образна ідея танцю, яка захоплювала своєю "тілесною" природою, оскільки ідеальне філософське тіло виражало свій новий, естетичний вимір - тіло в танку. Таке тіло оживало завдяки рухам. Воно вводило у світ, змодельований як індивідуальний простір думки, мистецької думки, художнього мислення, простір, який досягається тільки у танку:
Хто сміється в той час, як повинно ридати,
Той навік збожеволів давно...
......................
А у наших руках кастаньєти, -
Ми танцюєм, в танок зовучи.
......................
Водевіль і трагедія нагло зійшлися
І заграли шалений танок,
І як вихор ми враз понеслися
Всі в вінках із червоних квіток [12, 127].
Рух визначається не тільки бажаною волею і пристрастю до танцю, а й початковою втратою рівноваги. Ритм, експресія набувають динамічності, енергетичного "вибуху", бо коли танцювати - так вже до кінця, до самого виснаження, де "вмира останній такт
кадриллі" [13, 92]. Кадриль у танці, у його ритмах веде до шаленості, до збудженості героя, відчувається бажання звільнитися від "природної" тілесності шляхом переходу до "іншої". Це наводить на думку не тільки про нову поезію, а й гру (за новими правилами), яка живить поетичнесередовище. До правил входить орієнтація на ексцентризм, передбачений як метод подачі автором матеріалу, що заснувався на виборі вражаючих, експресивних моментів. У віршах українських поетів присутні просторові ефекти, змодельовані з розрахунку на читача їх віршів. Поетична гра, захопленість поетів ігровою стихією перетворюють художній простір в ілюзійний, уявний, де характер руху визначає емоційну й естетичну сутність "тіла танцю", сам дух поезії. "Тіло" як енергія, динаміка, ритм є тією категорією, без якої не можна визначити розуміння такої поезії:
Банда, коломийки грай!
В коломийці щастя - рай,
Молодість і туга -
Грай, мелодіє
Loading...

 
 

Цікаве