WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Модель світу-України крізь призму міфологеми “Хаос – космос” - Реферат

Модель світу-України крізь призму міфологеми “Хаос – космос” - Реферат

краще і цінне для народу: свою державу, мову, традиції та звичаї, а Марко - все негативне: відсутність своєї держави, підпорядкованість іншим народам, нищення традицій та звичаїв.
Князя Михайлика В.Пачовський порівнює з Прометеєм, що подарував людям вогонь і тим самим врятував їх. Ім'я Прометей у перекладі з грецької означає "передбачаючий", "той, що дивиться вперед", "прозріваючий". Полум'я його не знищує все навколо, а, навпаки, освітлює, дає розум. Вогонь Прометея - це "божественна іскра", вогонь-логос, вогоньтворчий, що народжує і просвіщає [12, 28]. Золоті ворота (державність) і є тим вогнем, на думку автора, без якого загине український народ. Це скарб, який захований від українців, тому що вони ще не готові його прийняти. Як вважає В.Пачовський, українці сліпі у своїй зневірі, і тому не бачать світла золотих воріт, і лише князь Михайлик здатен відкрити очі сліпцям, повернути Україні втрачений рай як символ єдності і соборності держави:
Як князь Михайлик з Золотих воріт
Розкриє скарб держави Прометеєм -
Він стане нашим фавством в лонах літ.
Михайлик фенікс воскресення раю,
Що з міту предків заховав сезам -
Збирає кров пролиту в ріднім краю [6, 2, 67].
Характеризуючи образ Прометея в поезії В.Пачовського, посилаючись на його вірш "А я прокляв би Прометея", О.Турган відзначила, що цей "міфічний образ ототожнюється з вогнем, "сонцем-пеклом", "проклятим сонцем", що спалює все. Прометей-вогонь уособлює зло, він утримує в собі диявольське, тому ліричний герой і шле йому прокляття, винісши свій категоричний висновок у заголовок твору" [12, 40]. Проте творчість В.Пачовського, як це загалом характерно для всіх модерністів, відрізняється подвійним, неоднозначним трактуванням одного й того ж образу, що допомагає авторові розкрити всі символічні відтінки. У поемі "Золоті ворота" В.Пачовський називає Прометеєм князя Михайлика, підкреслюючи його позитивне начало. Те, що зробив для людства Прометей, рівноцінне здійсненням князя Михайлика для українського народу.
Отже, якщо князь Михайлик зображений автором як Прометей, то зрозуміло, що Марко асоціюється з Епіметеєм. За грецькою міфологією Епіметей був рідним братом Прометея і прагнув повторювати подвиги брата, але в нього все виходило навпаки. Так і Марко Проклятий, намагаючись допомогти народові, все знищує, руйнує, що призводить до нового кола страждань і до продовження прокляття бездержавності.
Образи князя Михайлика та Марка Проклятого у художньому просторі драматургії В.Пачовського є втіленням одвічної опозиції "хаос-космос", що допомагає авторові точніше відтворити всю історію України.
Загалом структурування твору та опозиції "добро-зло", "земля-небо", "життя-смерть", "минуле-сучасне-майбутнє" є характерним для творчості В.Пачовського. Так, у поемі "Сон української ночі" митець використовує опозицію "сучасне-майбутнє", яка є своєрідною трансформацією опозиції "космос-хаос", "зло-добро" і структурує художній світ твору: метафори ночі, могили, сліпоти головної героїні та Марка Проклятого, а також образи міфічних представників демонічних сил - це хаос, зло і, на думку автора, це сучасний світ митця; а метафора світанку, омріяного прозріння, образи представників українського лицарства (гетьмани, козаки, письменники), омріяне прозріння - символізують порядок, добро, майбутню державність України.
Могила в художньому світі поеми "Сон української ночі" - це не просто місце поховання, а ще й відображення міфічного уявлення народу про потойбічний світ, це символічні ворота в країну мертвих. Але мертві тут не спочивають, а, навпаки, працюють, створюючи золотий вінець України, прообраз символічного єднання розрізненого українського народу, встановлення державності. У розумінні В.Пачовського, могила стає "символом об'єктивної волі, вона начинена - парадоксальний оксюморон! - "вольним трупом", тобто трупом, який "волив" (суб'єктивно)" [4, 131]. Образи мерців є класичними "заложними" мерцями, які мають сповнити певну місію на цьому світі, а до того не відійдуть до Бога. Завданням, яке мають виконати мертві гетьмани та поети, є встановлення самостійності України. А те, що вони не померли, а стали "заложними" мерцями, є протиприродним, є втіленням світу хаосу.
Крім того, автор називає могилу "хрустальною печерою" і це не випадково. Згадаймо, у казках герой вирушає на той світ (за тридев'ять земель), щоб дістати живу та мертву воду, засоби, що зцілюють від сліпоти, хвороб тощо. "Однією з давніх форм такого чародійного засобу, що добувається у потойбіччі та застосовується для усіх видів чародійних дій" [1, 290], і є розповсюдженим у багатьох міфологіях світу. Художньо переосмислюючи міфічний образ "хрустальної" печери, В.Пачовський у поемі "Сон української ночі" характеризує як чарівний засіб від усіх недругів та негараздів вже не саму "хрустальну печеру", а ті предмети, що заховані в ній - золотий вінець та меч. Саме за цими предметами спустились у могилу три студенти, три представники українського народу. Саме ці предмети - золотий вінець та меч, ідеал та сила духу українського народу - повинні передати майбутньому поколінню (в образах студентів) "заложні" мерці (гетьмани, поети) і тим самим звільнитися від прокляття. І саме ці предмети, на думку В.Пачовського, спроможні допомогти зцілити Україну від гріха бездержавності.
Ще однією ознакою приналежності до потойбіччя є золоте забарвлення: золотий вінець, огнистий меч, золоті ворота - всі вони виблискують, горять на сонці. Тобто, золоте забарвлення є синонімом вогненності. А знаючи, що дуже часто потойбіччя асоціюється з небесним, сонячним царством, ми можемо зробити висновок, що золотий колір цих
предметів - це ознака їх сакральності, сонячності, божественного духовного світла.
У художньому просторі поеми "печера" є певною мірою уособленням Священної Гори, "центу світу", місцем, де зустрічаються Небо і Земля. Це місце входу і на Небо, і під Землю, і у пекло. Це сакральна територія абсолютної реальності, де знаходяться своєрідні переосмислені поетом символи абсолютної реальності: так золотий вінець уособлює Дерево Життя і Безсмертя України, а вогнистий меч - джерело молодості. Дорога до могили / печери складна, насичена труднощами, тому що це дорога, в першу чергу, до себе, до "центру"
свого я. І Марко Проклятий із містерії "Золоті ворота", і студенти із поеми "Сон української ночі" мають пройти складний шлях від смерті духу до його відродження, а оскільки в художньому баченні В.Пачовського вони є уособленням українського народу, то це, на думку автора, саме народ має пройти дорогою, яка по суті своїй "є переходом від профанного до сакрального; від ефемерного та ілюзорного до реальності та вічності; від смерті до життя; від людини до
Loading...

 
 

Цікаве