WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Психологічний портрет М.Вороного-модерніста: до питання формування естетичного світогляду митця - Реферат

Психологічний портрет М.Вороного-модерніста: до питання формування естетичного світогляду митця - Реферат

Знайти прекрасне в потворному і навпаки, довести роль релігійно-гармонійної суттєвості особливості (головний постулат якої є Краса), що перемагає той невиразно-оптимістичний всесвіт, про який говорив М.Вороний у статті до О.Білецького, витоки якого знаходимо у Ф.Ніцше. Хоч Ф.Ніцше і вважав [3, 404], що філософія А.Шопенгауера - найбільша психологічна фальш в історії людськості, він (Ф.Ніцше) захоплюється тим аспектом філософської проблеми, де йдеться про красу; на піднесенні до чуттєвого, а потім і духовного базується естетична теорія М.Вороного.
М.Вороний відчував, що український модернізм своїм походженням зобов'язаний світовій філософській думці, а самозбагачення відбувається за рахунок кращих зразків німецьких філософів-ідеалістів. На початку XX століття ім'я Ф.Ніцше панувало в журналі "Українська хата", хоч до цієї постаті по-різному ставилися українські письменники. Але всі визнавали одне: ніцшеанські погляди пов'язуються із творінням нової культури, де проблема свободи індивідуальності перетворилася у постулат, де свобода в кінцевому результаті визначалася не метою, а засобом визволення.
Кінець ХІХ - початок ХХ століття позначився у М.Вороного народження нового культурно-психологічного типу світобачення. М.Вороний уточнює цей тип поведінки для себе песимістичним аспектом: появою меланхолії, містичного світовідчуття, переживаннями про кінець світу, ілюзіонізмом, схильністю до галюцинацій, спробою самогубства, безрезультатними пошуками Бога. Джерело цієї "естетики страждання" знаходимо у
П.Верлена - французького поета кінця ХІХ століття. Як людина високоосвічена, М.Вороний перечитав багато французьких поетів, починаючи від старофранцузького епосу і закінчуючи кращими зразками французького символізму: "Найбільше французький символізм (Верлен головне) відбились дуже виразно на характері моєї творчості" [1, 599]. Поет засвоював французьку культуру вірша, намагався внести його манеру, поетичну своєрідність в поезію нашої мови.
Розуміння П.Верлена йшло поступово і підсвідомо. Відомий заклик французького символіста "Музика понад усе!" М.Вороний не сприймав буквально (коли музичним просторам надається принципова перевага). Але, оскільки П.Верлен "не припускав теорезувати", то зрозуміти захоплення П.Верленом можна тільки через синтез музики, в якій панують імпресіоністичні мелодії вірша, де головне місце посідає пейзаж душі; зору, без якого неможливе уявлення кольорових відтінків; настрою, який змінюється від меланхолічного до оптимістично-викликаючого; відчуття, що базується на інтуїтивному сприйманні дійсності; живопису, який допомагає добрати фарби, - все це народжує у психолого-філософському світобаченні поета особливий стан, без якого неможлива Поезія.
Ця точка зору була близька однодумцю М.Вороного В.Щурату. Він стверджував, що завдяки П.Верлену "всі настрої були тонкі, делікатні, прозорі" і треба, щоб вони "творили тло", а поезія французьких поетів-декадентів Ш.Бодлера та П.Верлена є передовою і "визначається незвичайною силою слова і пластики".
Філософське, несвідоме, непізнане відчуття поезії є головним принципом розвитку світо мислення творчості М.Вороного, яке не було прямим та однозначним, рівним та однотипним, тобто таким, яке точно вкладається в конкретний стереотип. Неповторність та різнобарвність, складність та неспокійність, то з оптимістичним відчуттям, то з песимістичним розпачем кінця світу; радісний, іноді життєзбагачений погляд на людей; тяга до горіння, пошуку, діяння - все це простежуємо і в його циклах, і в його громадському світогляді. Ця остання ознака відрізняла М.Вороного від П.Верлена. Меланхолійний характер творів - головна ознака поезії П.Верлена; його стан душі, його світосприймання тяжіють до цього мотиву у творчості. Послідовник Ш.Бодлера, він запозичив із його спадщини тяжкий, прикрий настрій, який передавав словом "ennui", яке французькою мовою позначає і тугу, і нудьгу, і сукупність неприємностей та непорозумінь.
Верленовська теза "Музика понад усе!" став гучним закликом покоління кінця століття, суттєво оновив поезію, зробив її мелодійною та багатозначною. Музикальність у творчості П.Верлена - наслідок негармонійної єдності зовнішнього і внутрішнього настрою поезії, який у загальному звуковому потоці виявляється яскраво та виразно. Цей стан неможливо розкласти, чітко класифікувати на більш або менш складні елементи. Тут має бути і може допомогти тільки сильне зорове відчуття дійсності; а П.Верлен дійсно писав, що найсильніше у нього був розвинутий зір, який все фіксував, постійно шукав нові форми, кольори, тіні. Поезія у П.Верлена - одна з категорій Краси, вона втілює в собі ідеал та красу, яка також є яскравою зіркою у творчості М.Вороного. П.Верлен пізнав світ в його цілісності. Митець працював у кінці ХІХ століття, а це був складний і досі малодосліджений період мистецтва, де зіткнулися найбільш протилежні ідеї та думки, коли кожний художник прагнув виявити особисте бачення світу. Народжувалася нова естетика із своїми незвичайними канонами, вимогами, критеріями. Письменники переглядали традиції ХІХ століття і відмовлялися від реалістичних мотивів у мистецтві. Найбільшу увагу надавали інтуїції, почуттям, людській особистості. Ж.Ренар писав: "Реалізм, ідеалізм - все це туман, крізь який сліпий шукає істину". Основа естетики цієї пори - розуміння єдності світу, який являє собою синтез об'єктивної реальності і суб'єктивності сприймання. З іншого боку, при творенні справжнього ритму душі, з'являється бунт проти загальноприйнятих цінностей у мистецтві.
Отже, М.Вороний був роздвоєною особистістю, конфліктність його всесвіту виражалася у соціальній непримиримості; незгодах з оточенням, у неладах з сім'єю; та найбільші складності у поета були у стосунках iз самим собою. Як наслідок, психологічний портрет поета напрочуд неоднозначно i категорично поєднує дві протилежні особи: з одного боку, зовнішня орієнтація сягає від раннього захоплення тeopiєю народовольців до соціал-утопічних політичних переконань, які перетворилися в обожнювання М.Драгоманова; i з iншогo боку, внутрішня змістовність розвивається не так логічно i цілісно: поява в його житті (та вплив) I.Франка - це подія вже після численних переоцінок власних спостережень i свого громадянського кредо. I.Франко вабив поета не тільки як "велетень" [1, 593]; за допомогою його "могучої
особи" [1, 593] М.Вороний опанував себе i зрозумів свій внутрішній складний світ, свою причетність до національної культури, естетики, психології.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вороний М. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. - К., 1996. - 699 с.
2. Драгоманов М.П. Вибране... Мій задум зложити очерк цивілізації на Україні. - К., 1991. - 611 с.
3. Ницше Ф. Избранные произведения. - М. - Л., 1990. - Кн.1. - 446 с.
4. Федченко П.М. Михайло Драгоманов. - К., 1991. - 361с.
5. Философский энциклопедический словарь. - М., 1989. - 527 с.
6. Яценко Т. Творчість Миколи Вороного - перша декларація ідей і форм українського символізму // Українська мова і література в школі. - 2005. - №5. - С.22-27.
Loading...

 
 

Цікаве