WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Психологічний портрет М.Вороного-модерніста: до питання формування естетичного світогляду митця - Реферат

Психологічний портрет М.Вороного-модерніста: до питання формування естетичного світогляду митця - Реферат


Реферат на тему:
Психологічний портрет М.Вороного-модерніста: до питання формування естетичного світогляду митця
Дослідження психологічного портрету М.Вороного-модерніста передбачає переосмислення питання відродження української культури кінця ХІХ - початку ХХ століття, яка розвивалась під впливом різноманітних західноєвропейських напрямів та течій. Бурхлива хвиля національного відродження мала помітні наслідки і в літературі. Розпочинається новий її період - модерністський, який збагатив українську літературу, надав їй нової змістовності, помітно оновив. Розвиток української літератури початку ХХ століття є суголосним західноєвропейському, а поява модернізму є оригінальним і самобутнім явищем в усій світовій літературі.
Особливої актуальності набула нині проблема нового прочитання недосліджених сторінок української літератури; в Україні складається нова естетика, що гармонійно поєдналася з філософською та психологічною думкою і допомагає багатьом письменникам збагатити рідне слово, зробити його більш влучним, поліфонічним.
Часто і досить ґрунтовно, з різних точок зору розглядалась творчість М.Вороного і на початку ХХ століття (журнали "Літературно-науковий вісник"; "Книгар", "Червоний шлях"), і наприкінці ХХ-го (талановиті розвідки Г.Вервеса, О.Білецького, Т.Гундорової). З різних позицій інтерпретувалась творчість письменника: науковці намагались проаналізувати автобіографічні мотиви лірики, компаративні, урбаністичні, патріотичні; простежували західноєвропейський вплив; роль і традиції світового модернізму.
Більш "філологічними" є ряд статей, опублікованих у спеціалізованих журналах, серед яких відокремлюється сучасний погляд Т.Яценко [6] на методику викладання творчості М.Вороного в школі. Можна твердити, що і постать самого поета, і його творчість привертають увагу багатьох науковців, бо дуже вона неоднозначна та суперечлива. Але в жодній дослідницькій праці не розглядався психологічний портрет М.Вороного - літератора, поета, публіциста, театрального діяча. Всі ці літературно-естетичні сузір'я поетового світобрію тісно переплетені і доводять високу духовність і культуру письменника, митця з універсальними поглядами на мистецтво.
Нові реалії сучасного літературознавства підкреслюють, що психічний мікроклімат, психологічний покажчик поетового мікрокосмосу - ключ до розуміння його як творця, мислителя, художника, людини.
Метою дослідження - розкрити психологічний портрет М.Вороного-модерніста в контексті формування естетичного світогляду митця, виявити і простежити своєрідність його поетичного світобачення та показати, як неконанизований портрет М.Вороного віддзеркалюється у його творчості.
Завдання нашого дослідження буде:
1) Розкрити психологічний портрет майстра;
2) Простежити вплив М.Драгоманова та натурфілософських тенденцій у формуванні естетичного світу автора.
3) Довести філософсько-пантеїстичне підґрунтя поглядів М.Вороного.
Крім цього М.Вороному імпонувало неповторне, суперечливе, суджене першопрохідцям та борцям за свободу, життя, яке прожив М.Драгоманов [2], [4]. Цих митців поєднувала жадоба правди - як наслідок пошуку волелюбності, вагання між "українським марксистом" (як подекуди називали М.Драгоманова) та соціал-демократизмом, а багатогранність, неповторність осіб становили теоретичну спадщину М.Драгоманова та М.Вороного, повз яку не проходило жодне із актуальних питань сучасності та без впливу якої не обійшлася жодна з політичних течій на тернистому шляху М.Драгоманова та М.Вороного.
Роль М.Драгоманова, з точки зору М.Вороного, була у постійній, щоденній роботі для захисту українського народу та його культурної спадщини від російського самодержавства, польської шляхти; а, головне завдання поета та критика, на думку М.Вороного, у них з М.Драгомановим збігалося - це поширення, підтримка міжнародного престижу й авторитету української культури, це пропаганда кращих здобутків української культури на фоні культурологічної думки в Європі.
Прагнення М.Драгоманова осмислити шляхи людської цивілізації, зрозуміти її позитивні та негативні риси приваблювали М.Вороного, він намагався повчитися у майстра слова, блискучого публіциста. Боротьба проти політичної, а головне, духовної тиранії, передчуття історичних змін примусили поета звернутися до М.Драгоманова: "хотів віддати себе під його освітню та політичну опіку", але "Драгоманов якраз помер..." [1, 593].
Естетиці М.Вороного був близький політичний, морально-етичний досвід ученого щодо оцінки попередніх епох, для аналізу попередніх цивілізацій. Новаторська думка М.Драгоманова суголосна новизні вираження естетичного ідеалу М.Вороним через використання європейської культури та філософії. Комплексне осмислення М. Драгомановим історії дало змогу М.Вороному комплексно підійти до проблем тогочасного літературознавства, яке базувалося на переоцінці літературних традицій, методів, стилів.
Зовнішня змістовність та внутрішнє вагання М.Вороного кінець кінцем змусили його прийти до витоків модернізму, зорієнтували філософсько-релігійний всесвіт художника на створення Поезії - асиметрії душі ліричного героя, яка бумерангом вплинула і на розвиток української літератури, і на національну свідомість українського народу, і на найкращі (водночас найскладніші) спостереження самого М.Вороного.
Його шлях до натурфілософії був далеко невипадковим та своєрідним: його "поетична вдача" [1, 596] передбачала різні громадські сходинки - від історичного матеріалізму (далеко на дні якого поет приховував релігійні почуття) до остаточного гуманістичного підходу (який поєднував ніцшеанську надлюдину і "найдорожчий скарб - "дитячу сльозинку" Ф.Достоєвського" [1, 596]. Новизна подібного шляху полягає в тому, що філософічність М.Вороного органічно поєднується із вище встановленою роздвоєністю - такий філософський пласт не міг розвиватися без тих внутрішніх колізій та нескінчених вагань, через які пройшов поет.
Отже, стверджувати натурфілософські тенденції у поглядах М.Вороного в їх класичному традиційному вигляді - неправомірно: поет гармонійно поєднував ідею цілісної функції природи (з її ідеєю перемоги мікро- або макрокосмосу), з шеллінгівською тезою єднання сил природи і створив власну філософську орієнтацію щодо натурфілософії, називаючи її пантеїзмом: "моя натурфілософія (пантеїзм) була лише компромісовою надбудовою, в якій я намагався об'єднати християнські світовідчування з світовідчуванням матеріалістичним" [1, 596].
Філософічність М.Вороного дещо поетизована, з одного боку, це - потяг до волі, оспівування свободи - як категорії духа, - релігійність, песимістичне світосприймання; з іншого - посилення названими вище ознаками процесу бунту: незадоволеність життям, теїзм з "ультрарелігійним світовідчуттям", який "відходить від теїзму верленовського" [1, 594].
З німецькими філософами М.Вороного об'єднує інтерес до таємниць людського буття, до права на свободу самовияву, на збереження власної творчої індивідуальності в будь-якихідеологічних постулатах.
Поет пропонує циклічність творчого людського духу (ми знаходимо багато
Loading...

 
 

Цікаве