WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Генезис неоромантизму - Реферат

Генезис неоромантизму - Реферат

естетизація форм минулого) й утвердження "homo novus", художника, начебто звільненого від синдрому Гамлета, староромантичної мрійливості й роздвоєності. Пошук конкретних літературних властивостей цього явища ускладнює його "проміжна позиція" та несинхронне утвердження модерністських проектів "новизни" і вкрай суперечливі авторські самодефініції.
Сумарно неоромантизм можна позначити як антиромантичний романтизм і пов'язати з ним спробу ускладнення ідеалізму, його відповідної раціоналізації, усунення того, що сприймалося в ХХ столітті за "слабкі" сторони романтизму ХІХ століття в мові ("багтослів'я" П.Шеллі, Ж.Санд, "пишнослів'я" А.Теннісона); творчості ("містичність" Ф.Новаліса, "мелодраматизм" Ч.Діккенса); життєтворчості ("прокляття" Ш.Бодлера, "естетизм" О.Уайльда); бутті ("графство" Л.Толстого); політиці ("реакційність" Ж. де Местра, "легитимізм"
О. де Бальзака). Через неоромантизм романтизм стає не стільки "літературою", скільки "життям", "трагедією", самоподоланням. У цьому сенсі романтизм не тільки романтичний, але й класичний, пов'язаний із образом максимального ускладнення мови (що яскраво простежується в конфлікті між двома поколіннями російського символізму - "германцями" К.Бальмонтом, О.Блоком, Вяч.Івановим, А.Бєлим, "романцями", поетами акмеїстичного поклику), звідси і вплив на неоромантизм імперських цінностей (Р.Кіплінг, М.Гумільов), монархічних ідей (Ш.Моррас), християнського традиціаналізму (Т.Еліот).
Неоромантизм найбільше виявився в тих країнах, де символізм став подією ХХ століття і перегукується з мотивами примітивізму, спрощення, мужності, "діловитості", мальовничості, єднання з природою. Біля джерел "неоромантичної" концепції "нового ідеалізму" (трагедії художника, який стоїчно шукає міф особистого абсолюту в неабсолютному, цьогосторонньому, "занадто людському", - К'єркегор, Г.Ібсен і особливо Ф.Ніцше (починаючи з "Користі і шкоди історії для життя", 1874; "Веселої науки", 1882). Логіка ніцшевської долі і творчості (вплив романтизму ХІХ століття в особі А.Шопенгауера і Р.Вагнера; їх заперечення через посередництво іноземців і позитивістів Дж.Міля і Ч.Дарвіна; запереченя "антитези" заради синтезу мрії про "надлюдину", яка мирить звіра і людину) поширена на еволюцію найвизначніших письменників межі ХІХ - ХХ століття, які певнимчином пов'язані з неоромантизмом (О.Блок, Р.Рільке), які через складну послідовність стверджень заперечень, апробували безліч версій романтизму, щоб, знімаючи свої романтичні "маски" й "антимаски", стати самим собою у творчості й досягнути максимально можливої концентрації й експресивності слова, ліричної "щирості".
Залежність від Ф.Ніцше вказує на протестантські (пуританські в Англії, США) джерела неоромантизму і світськість "північного" християнства - трансформації його з віри й релігії або в ідеологію сильного суспільства (формальну систему норм поведінки, яка потребує свого трибуна й воїна у творчості), або суто персональну ідею його особистого кодексу, яка відкидає усі різновиди суспільного, однак у той же час схильна до зразковості. Останнє змушує сприймати неоромантичний протестантизм як метафору, але в той же час натякає на його недовір'я "культурі", романській "бароковості", з одного боку, й дещо первісний (язичницький) страх природи, "підпілля", який має бути компенсованим за будь-яку ціну, - з іншого. Найбільш рельєфно неоромантичний кодекс модерністської епохи подано в екзистенціалізмі, де цінність особистої поведінки вимірюється зіткненням зі стихією, "ніщо", "абсурдом", які мають майже релігійне значення.
На сьогодні ще немає чіткої визначеності характеристики неоромантизму, хоча це явище досліджується в сучасній науці досить широко. "Новітні" естетичні тенденції, що виникли в літературі європейських країн на межі ХІХ - ХХ століття як реакція на натуралізм, песимізм і "безвір'я" декадентства, охопили безліч ідейних і стильових явищ, активно переплітаючись і взаємодіючи як з реалістичним, так і модерністськими напрямками знайшли своє втілення в прозі К.Гамсуна, пізніх творах Р.Стивенсона, Дж.Конрада, Р.Кіплінга, С.Пшибишевського, Г.Д'Аннуніціо, Г. і Т.Манна. Неоромантизм пов'язаний із творчістю Л.Монтерлана, А.Мальро, П.Дрийо ла Рошеля, Ж.-П.Сартра, А.Камю, Е.Юнгера й особливо Е.Хемінгуея. Творчість Ю.Стриндберга, Г.Гауптмана, Ведекіна, Л.Піранделло не можна цілісно сприймати, не беручи до уваги специфіку неоромантичних рис їх творів. В епоху модернізму неоромантизм не стільки конкретний стиль, скільки пошук підвищеної експресивності й трагічної властивості лірики (О.Блок в 1910-ті, Р.Рільке, В.Ходасевич, Г.Іванов); втілення ідеї творчої активності гармонійно розвиненої особистості. Пантеїстичне бачення людини-творця, акцентування індивідуально-вольових чинників, бачення творчості як розкриття духовного потенціалу особистості й гармонізації ідеалу та дійсності (Леся Українка, Олександр Олесь, О.Кобилянська, У.Кравченко, М.Чернявський). Неоромантизм, що виник на межі ХІХ - ХХ століть, зумовлений розвитком закономірних тенденцій літературного процесу, у своєму розвитку набув різноманітних відтінків залежно від періоду, мети та прагнень творчого самовираження митців слова.
ЛІТЕРАТУРА
1. Белый А. Критика: Эстетика: Теория символизма. - М.: Республика, 1994. - Т.2. - 226 с.
2. Гундорова Т. Неоромантичні тенденції в творчості О.Кобилянської // Радянське літературознавство. - 1998. - №11. - С.32-42.
3. История немецкой литературы. - М.: Наука, 1968. - Т.4. - 526 с.
4. Історія української літератури у 8 томах. - К.: Наукова думка, 1968. - Т.5. - 523 с.
5. Толмачов В. Неоромантизм // Литературная энциклопедия терминов и понятий / Под ред. А.Н.Николюкина. - М.: НПК "Интелвак", 2001. - 1160 стб.
6. Українка Леся. Зібрання творів: У 12-ти т. - К.: Наукова думка, 1978. - Т.9. - 694 с.
7. Урнов М. На рубеже веков. - М.: Наука, 1970. - 432 с.
8. Шевчук В. "Хатяни" й український неоромантизм // Українська хата: Поезії. - К., 1990. - С.5.
9. Bahr H. Die Uberwindung des Naturalismus // Die Wiener Moderne: Literatur, Kunst und Musik zwischen 1890 und 1910.- Stuttgard, 1994.- S.199-204.
10. Fels F.M. Die Moderne // Die Wiener Modernе. - Stuttgard, 1994. - S.194.
Loading...

 
 

Цікаве