WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Європейськість прози Михайла Коцюбинського - Реферат

Європейськість прози Михайла Коцюбинського - Реферат

замість "золотої ряски" (М.Рильський) народної і народницької стилістики він, занурений у духовно-психічну сферу, опосередкував думки і почуття української інтелігентної людини."Цілковито відповідав концепції "індивідуалізації" західноєвропейської літератури" [5, 290], бо робив письменство суб'єктивним, одійшовши від реалістичної об'єктивації.
Рисами європейської вишуканості позначене оповідання "Для загального добра" (заголовок - еквівалент латинського афоризму "Рго Ьоnо рubliсо"). Аристократичний культ дідизни Замфіра - плебея з імператорським найменням, обличчям і поставою, кларистична мелодійність барв авторського пленеризму, психологічна "фреймовість" пейзажів, початки незрівнянного розуміння природи, глибокоартистична чутливість у нюансуванні й контрастуванні психологічних переживань широкого діапазону - все це мистецькі вектори саморуху творця.
Честі будь-якій більш розвинутій і "повній" літературі не уйняло б і "татарське" гроно оповідань Коцюбинського, пафосом якого є прогностична для східного світу історіософська ідея оновлення життя, визволення його від дисгармонійних впливів. Шедевр "На камені" дійсно має в собі щось ніжне "акварельне" в стилі Ґаварні, Делакруа, Тернера чи Сергія Васильківського - масу повітря, що мінилося під сонцем, м'яку синяву тонів, у якій сильветки узгір'їв розпливалися в літню погожу днину. В естетично-емоційній гармонії з акварельними візуаліями й пленеризмом - інкантаційний шум хвиль.
Натомість таємничий світ чорних велетнів-гір і нічного моря, тремтливого під золотою дорогою місяця, "олітературено" в дещо іншому колористично-стильовому ключі (сказати б, А.Бекліна), поскільки цей пейзаж "заякорено" у житті серця Фатьми. З вольного, широкого світу походить буйність жовто-синьо-червоних барв одягу Алі, улюблених В.ван Ґоґом. "Ясний тон", "мальовничість", живе і гостре спостереження дійсності" (К.Моклер) єднають Коцюбинського зі здобутками західноєвропейського імпресіонізму - тоді "репрезентативного мистецтва Європи" (В.Штаммлер). Дещо при тім і різнить - надмірна, як на імпресіонізм, емоційність реагування на катарсисну спроможність зеленого храму природи оклонити душу миром, екзистенційно-особистісна поліфонічність світосприймання.
"На камені" - характерний приклад не лише мистецької взаємодії людських змислів (зорового, слухового) чи самобутності опрацювання Коцюбинським людських драм. Це ще й початок, на нашу думку, новаторського, суголосного тенденціям європейського авангарду емансипування від влади фабульності в епічному роді, від домінування описовості (недарма Л.Стафф підкреслив психологічність картин природи. Аналогічні міркування про відсутність зловживання "декораціями" капрійської природи висловив у листі від 11 грудня 1912 р. Є.Ґалдзевич із приводу новели "Сон" - чаруючої "оргії сонця, блиску і фарб").
Проза Коцюбинського зіставна з творами європейського модернізму розлитим у ній непереможним ліризмом - тим "цементом, який з'єднує далекі один від одного образи, сцени, символи в єдину художню цілісність, надаючи їй однакового колориту і скеровуючи їхню силу впливу в одному напрямі" [6, 100], високими рисами ідеалу. Так, Незнайома зі "Сну" - рідна посестра інших ідеальних образів жінки в підсвідомості чоловіка - Єлени з "Фауста", Андрогіне С.Пшибишевського, ліричної героїні С.Ґеорґе.
В новелі "Сміх" символіка вбивчого сміху піонерно й драматично розкрила два кола екзистенційного трагізму: безпорадності й посліпуватості інтелігенції за буряного поліття 1905-1907 рр., та спровокованої чорносотенною політикою царату ворожості українського селянського народу до власної демократичної інтелігенції. Поетикально "Сміх" випередив епічні наративи 20-х рр. В.Підмогильного, Г.Косинки, Ю.Яновського, В.Сосюри, І.Бабеля, мистецькі знахідки Ш.Андерсона ("Темний сміх"), а його автор "відкрив вікна" новим естетичним надбанням.
Артистичну вишуканість творчості Коцюбинського визначально зумовлювала високомайстерна архітетоніка, незрідка інверсована, малої і повістевої прози. У царині ж сюжетобудови, почавши від опускання ланок любовної історії "Фатьма - Алі", автор рухатвся до революційного долання фабульності ("На острові"). Ці туристичні нотатки унікальні своїм "багатством виображінь, засвоєних при помочі ріжнородних аперцепцій" [7, 1], уяви. Поетика синекдох і символів прислужилася у творенні умовної автобіографії - малюнку своєї поранкової душі в образі квітуючої аґави, подолання смерті входженням у вічність: "Ave, mare, morituri te satulant!"...
Досконалість природи дала імпульс вияву в Коцюбинського, естета й сонцепоклонника, релігійного (в "Intermezzo" сливе релігійно-екстатичного) чуття, унікального в ті часи панування матеріалізму й атеїзму. Коли молодий дервіш Абібула ("Під мінаретами") щиро прагнув єднання з Богом, то ліричному героєві симфонічної філософської новели вдалося пантеїстичне злитися з ним посеред кононівського степу. В релігійно-екстатичному тоні ліричний герой симфонічної новели, як новітній Ісав, насолодившися на самоті красою Божого творіння, всією поновленою душею проспівав їй славень-псалом, молитовне побажав "In saeculo saeculorum" залишитися непоруйнованою. Таким зрушенням душі, літературним емонаціоналізмом український автор відрізняється від К.Гамсуна, в творах якого строгіше репрезентована ідентична позиція "природне довкілля - це вища грандіозна сутність, в яку треба занурюватись, як у первісне лоно" [8, 58], сама "туга за спасінням душі людини" (М.Рафаель). Зближує українця й норвежця те, що джерелом релігійного почуття в них виступає трансцендентний досвід від спілкування з природою, почуття космічного зв'язку особи і всесвіту. Йдеться, властиво, про епіфанійне внутрішнє об'явлення - інтуїтивне відкриття Божої одуховненості об'єктів природного довкілля, що відмежовує українського автора від агностичного емпіризму Мопассана чи Шніцлера.
"Європейськість" Коцюбинського - це і його результативний варіант синтезування можливостей суміжних мистецтв, синкретичного збагачення словесної творчості засобами насамперед малярства і музики. Хист живописання пензлем і словом відзначали ще знайомі письменника В.Чикаленко, С.Бутник, на міжродовій дифузії його поезії й прози наголосили І.Франко, А.Головко. А чех-перекладач Г.Бочковський інтуїтивно проникливе засоціював "Сон" із музикою Ґріґа - піснею Сольвейг і "Смертю Озе" - та роботами Бекліна "Святий гай" і "Острів мертвих". "Сценічність", панорамність, "монтажування" картин-"кадрів" ("На острові") і "напливи" письменницького "юпітера", епічність і епопейність єднають епіка з мистецтвом кіно і роблять предтечею майстра кіноповісті О.Довженка.
Поетика латиномовних заголовків Коцюбинського - чергова посвідка інтелектуальності його прози - своєю внутрішньою сутністю обертається в "Persona grata" гуманістичним оскарженням тоталітарної системи.
Loading...

 
 

Цікаве