WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Європейськість прози Михайла Коцюбинського - Реферат

Європейськість прози Михайла Коцюбинського - Реферат


Реферат на тему:
Європейськість прози Михайла Коцюбинського
Творчий праксис великого репрезентанта української літератури значною мірою справдив слова його молодшого австрійського сучасника Р.-М.Рільке з автобіографічного роману "Нотатки Мальте-Ляврідс Брігге", Мовляв, навіть заради одного літературного твору треба бачити багато міст, людей і речей. Треба відчути, як літають пташки. Треба збагнути, яким порухом відкривають пелюстки маленькі квітки раннього ранку. Треба багато пережити, мати що згадати. Але переливати ці спогади в художні ритми слід лише тоді, коли вони повернуться і стануть кров'ю, поглядом і порухом митця, вже безіменними і невіддільними. Тільки тоді вони зможуть перетворитися в суте золото справжньої літератури.
Долі та Богом даному таланту, чутливості до краси й образному світосприйманню, інтенсивній праці над ограненням власного хисту і почасти впливу літературних учителів, урешті прихильній до закордонних мандрів раtег fаmіlіае родині Михайла Коцюбинського завдячуємо справдженням "наскрізь новочасного чоловіка" (І.Франко) і Першорядного Майстра. Вродженець "краси України, Подолля" і "приклонник культурних вартостей" (М.Грушевський), митець прийшов в українське письменство в час його оновлення в світі та нагадав йому "деякі напрямки європейської літератури" (М.Рудницький). Коцюбинський сформувався, за спогадами В.Самійленка. в тонку гармонійну натуру, речника краси, розуму й людяності, ґречного європейця та - додамо - українську громадську людину-патріота, протестанта проти національного гноблення, митця не асоціального, який, однак, не змішував політику і літературу.
Виробленню мистецького смаку посприяло цьому й добірне коло лектури, ширше, ніж у переважної більшості тогочасних літератів у Росії. В ньому французи Золя й Мопассан, австрієць Шніцлер, гурт скандинавів від Стриндберга до Ґарборґа, "хохол", як він себе пойменував, Чехов.
Коцюбинський ізріс на кращих зразках, насамперед західноєвропейських, зазнав, як і інші письменники, різних впливів. Але не піддався їм, повернувся "на свій корабель і в рідну Ітаку привіз зерна солодкого "лотосу" [1, 143]. Адже був саморідним і органічно національним, А також інтернаціональним у переведенні в літературний ряд явищ гарних і бридких, добрих і злих - бо ж усе "має право доступу до штуки" [2, 118]. Прийшов до модернізму власним шляхом - через концептуально нове бачення дійсності, що збагатило парадигму літературних виявів позитивізму "філософією життя", нюансуванням світлотіней людського буття. Як у Франції Мопассан, у Росії - Чехов, почав культивувати лапідарні форми малої прози (новітній її характер засвідчує, скажімо, порівняння новел "Місячне сяйво" Мопассана, "Без заголовка" Чехова і "У грішний світ" Коцюбинського). Вже цим, як вони, спричинився до створення нового напряму в красній словесності.
Відіграв роль водночас оновлювача-реформатора національної художньої традиції, став "поетом настрою" (П.Филипович), новатором, який де в чому випередив європейські мистецькі й наукові відкриття. Зусиллями плеяди ґеніїв від Франка до Коцюбинського, Лесі Українки, Стефаника рідне письменство навіть за несприятливих бездержавних умов ліквідувало ідейно-естетичне відставання від розвинених літератур Заходу, вивищилося, за Н.Кузякіною, над російським письменництвом початку XX ст.
Завдання цієї студії, що може наразитися на закид у філологічній єретичності (за "кування" відсутнього у "Словнику літературознавчих термінів" заголовного термінологічного словосполучення) вбачаємо бодай у неповному окресленні рівнів європейської вишуканості митця. Розуміємо під нею оволодіння інтернаціональним культурним кодом рафінованої вмілості, інтелігентної високохудожності, новаторської досконалості.
Коцюбинський, доглибний людинознавець і гуманіст щасливо поєднав народну й інтелігентську "мораль з європейською естетикою" (А.Шамрай). Радісно ж хвилюючий при його віднайденні фактаж окремих "зустрічей" письменника, в тім числі "випереджаючих", із європейською естетичною практикою, свідчить, можливо, не про абсолютну рацію компаративістів, а суголосність пошуків і зіставність знайдених митцями над кордонами і часом відповідей.
Європейська вишуканість художника слова не покривається, на нашу думку тим "найніжнішим відтінюванням, найдосконалішим виявом змислового зворушення, настрою, що межує з хоробливою чутливістю" [3, 79], яким П.Богацький іздефініював естетизм. Окрім нього, першими дослідницьку увагу до вишуканості краси, поєднаної Коцюбинським із етичними вартостями й чуттям громадянина, виявили його сучасники В.Леонтович (некролог "Естетизм М.М.Коцюбинського"), брати Грушевські, Л.Жигмайло, Л.Старицька-Черняхівська, М.Зеров, С.Козуб, П.Филипович, В.Коряк (він, до речі, підкреслив "програмову" зовнішню "європейськість" Коцюбинського, портрет якого в збірнику "Вік" у сурдуті й крохмальному комірці так дисонував із вишиванками й довгими вусами інших авторів).
Не забезпечувався цей європеїзм і самим перегуком із творами західної літератури. Його спостеріг С.Єфремов, при тім відзначивши - як результат "читацької вражливости" - генетичний зв'язок "Поєдинку" з Мопассаном і Золя, пізніших оповідань із творами Стриндберга і Ґарборґа, джек-лондонівські тему і стиль оповідання "Що записано в книгу життя". Аналогії відзначили й інші дослідники: на думку В.Мировця, о.Василь із "Лялечки" являє собою живу постать французького кюре. В творенні ж образу Раїси Левицької, як писав А.Лебідь, придалася мопассанівська Жанна ("Історія одного життя") вкупі з чеховською Марією Василівною ("На підводі").
Проте цей опосередковуюче-наслідувальний європеїзм не був визначальним для Коцюбинського, тим більше в пору зрілості. Він не знав, за всіх перегуків, скрайнього песимізму Мопассана (хоча має "знак" власної душевної кризи - "Intermezzo"). Український автор у багатьох відношеннях інакший, із неповторним творчим обличчям. Та й чи зміг би він у іншому разі виступити новатором, з творчістю якого Ол.Грушевський у пов'язав "поширення світогляду літератури", глибший психологічний і соціальний аналіз, поповненням кола літературних тем? Значною є заслуга митця у розвитку "артистичної інтуїції"" (М.Грушевський), подоланні українського герметизму, насаджуваного "згори".
Цьому вимушеному ізоляціонізму, перебуванню культури "в облозі" Коцюбинський протиставив естетично рафіноване (далеко не тільки описово-побутописне) етологічне, психологічне культивування екзотичних для тогочасного наддніпрянського письменства тем із життя молдован, гуцулів, кримсько-татарського народу, сицилійців і капрійців, оригінальну інтерпретацію мотиву зустрічі Сходу з Заходом тощо. "Він глибоко відчуває відтінки чужої народної психології і різниці у впливах різних культур" [4, 142], що ріднить українського автора з Р.Стівенсоном чи Дж.Конрадом. А
Loading...

 
 

Цікаве