WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Сатиричний цикл І.Я.Франка “Нові співомовки” зі збірки “Semper tiro”: спроба реінтерпретації - Реферат

Сатиричний цикл І.Я.Франка “Нові співомовки” зі збірки “Semper tiro”: спроба реінтерпретації - Реферат

- сміх над вище зазначеними рисами людини.
Центральними персонажами співомовки "Як там у небі?" стають два панотчики, які розмірковують про порядки у Царстві Небесному:
Два панотчики гарненько
Попразникували
Та й удвох собі при чарці
Ніччю розмовляли [31, 144].
Вміло автор накладає сітку суспільних взаємин, які тільки-но з'являлися в період початку ХХ століття, а також систему нових цінностей, які були пропаговані соціалістами - предтечами комуністичного ладу. Вкладаючи домінанти цієї системи у вуста панотців, автор апробовує звучання їх у представників, які щиро ці нововведення не приймають. Недаремно, в першій строфі автор зазначив їх фізичний стан після "празника". Плавно наповнюючи перебування у раю то за законами комунізму ("Те братерство, однодушність, / У якій всі люди / Зіллються в найвищу спільність, - / Ось, що в небі буде" [31, 144]), то за законами анархії ("Кождий жий собі, як хочеш, / І роби, що знаєш, / Кождий пан своєї волі, / Волю й силу
маєш" [31, 145]) врешті-решт святі отці вирішують:
.Хто з нас перший світ покине,
В раї водвориться,
Має другому за три дні
У сні об'явиться
І сказати, як там в небі
І які порядки".
Погодились, поклялися
Потюпали спатки [31, 145].
Авторський висновок, вкладений у вуста одного з панотців, який потрапив у світ інший, звучить, як твердження про незбагненність законів Божого Царства простою людиною:
.Там порядки - ні по твоїй,
Ні по моїй мові,
А зовсім-зовсім інакші", -
Та й щез на тім слові [31, 146].
Комічність у цій співомовці досягається як специфікою підбору теми діалогу служителів церкви, так і безпосередньо вибором лексичних засобів в ній. Автор подає своїх персонажів у гумористичному плані. Ідейна ж спрямованість твору - простий доказ того, що жоден посередник між людиною та Богом насправді сам не має й уяви про те, що обіцяно раєм і як жити праведно. А введення насущних ідеологічних проблем, про які вже було зазначено, стає підтвердженням, що і церква не стоїть поза межами суспільного життя. Відповідно, об'єктом вирішення для панотців має бути суспільне лихо, а не проблеми "небесної канцелярії".
Остання співомовка циклу "Нові співомовки" має назву "Трагедія артистки". Об'єктом сатиричного зображення виступає образ співачки Ванди, яка протягом всього життя співає незамислувату пісеньку:
Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!
"Бодай ся когут знудив" [31, 146].
Перебіг подій поданий у формі змін пір року, за традицією байкарської спадщини (байка про бабку зокрема). Врешті-решт, з приходом зими співачка Ванда вмирає:
П'ять день хуртовина ревла,
На шостий день ослабла;
Всю віллу снігом замела,
І Ванда закоцябла. [31, 147]
В образі недолугої Ванди є алегоричний образ всіх безпорадних митців, мистецька доля яких полягала в абсолютно бездарному творчому існуванні, бо це мистецтво не було потрібним нікому, окрім них самих. Традиція "мистецтво заради мистецтва", проти якого так гостро протистояв І.Франко, прямуючи від "Маніфесту "Молодої Музи" і до полеміки з Миколою Вороним, як на шпальтах літературних альманахів, так і в художній спадщині (пригадаймо хоча б вірші "Vivere mеmento" І.Франка і "Memento mori" М.Вороного), знайшла вістря поетової сатири і в цій сучасній співомовці. В цьому творі І.Франко ще раз нагадав і болюче "вкусив" тих, хто з сучасних йому поетів цього ще не усвідомив, що мистецтво - "трудівник на шляху поступу", форма суспільного впливу. Інші вияви мистецького існування - омана й манівці.
Мистецька доля Ванди для автора стає паралеллю до долі вбивці:
Чого ж та бідна душенька
На місці тім заклята?
Чого покутує, немов
Убила маму й тата?
І чом ту саму пісню всім
Небіжечка співає:
Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім?
Бо іншої не знає [31, 147].
Із "щирим співчуттям" ставиться поет до таких мистецьких душ, про що свідчить пестлива форма суфіксів іменників. Отже, мистецтво у формі "цідрім-цім-цім", на думку І.Франка, - аномалія і злочин.
Аналіз циклу "Нові співомовки" дає можливість стверджувати, що в ньому автор намагався скласти у мозаїку суспільно-національне життя Галичини вже на початку ХХ століття (1906 р.), а, відповідно законів циклізації художніх творів, ми можемо говорити про наявність законів "універсального" сміху, і в цьому циклі ці закони найбільш відчутні і простежувані. Комічними об'єктами стають і питання вже давно підняті поетом (діяльність галицьких партій, сутність реалістичного мистецтва), і питання нового характеру, зокрема питання зовнішньої політики України; наявні в циклі і проблеми, які отримують нового
звучання - проблема виправданості діяльності церковних служителів (співомовка "Як там у небі?"), проблема окреслення сутності суспільного діяча початку століття (співомовка "Притичина"), проблема боротьби за "виживання" нації (співомовка "Сучасна приказка"), проблема визнання героя (співомовка "Цехмістер Купер'ян") тощо. "Нові співомовки" складаються в той пазл, в якому всі елементи картинки мають зазори. Сміхові засоби, хоча жанр співомовки (зрештою, байки) передбачає завуальованість мови письменника і алегоричність, виходять на якісно новий рівень (знову-таки в межах жанру): нав'язлива прихованість переходить у прозору викривальність, а алегоричне звучання нівелюється, набуваючи символічного узагальнення. Відбувається процес синкретичного осмислення світу і утворення цілісноїкартини авнтисвіту, в якому живе і сам автор. Потужний фольклорний струмінь забезпечує як вишуканість дотепів, викришталених протягом тисячоліть, так і доступність розуміння цих творів широкому загалу читачів, включаючи і простий народ.
Актуальність піднятих І.Франком тем висміювання у циклі "Нові співомовки" лишається поза конкурсом на сьогодні, адже сміх викликатиметься не самими ситуаціями з життя Галичини початку століття (вони не смішні для сучасного читача), а тими засобами комічного, до яких звертається автор. Вони виписані в межах законів "універсального" сміху.
ЛІТЕРАТУРА
1. Басс І.І. Іван Франко. Біографія. - К.: Наукова думка, 1966. - 256 с.
2. Басс І.І., Каспрук А.А. Іван Франко. Життєвий і творчий шлях. - К.: Наукова думка, 1976-1986. - 456 с.
3. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. - М.: Художественная литература, 1990. - 544 с.
4. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - Москва, 1986. - 674 с.
5. Білецький О.І., Басс І.І., Кисельов О.І. Іван Франко. Життя і творчість. - К., 1956. - 357 с.
6. Бойко О. Поезія боротьби (Лірика збірки Івана Франка "З вершин і низин"). - К., 1958. - 180 с.
7. Борев Ю.Б. Комическое. - М.: Искусство, 1970. - 2269 с.
8. Возняк М. З життя і творчості І.Франка. - К., 1955. - 304 с.
9. Возняк М. Титан праці. - Львів: Вільна Україна, 1946. - 96 с.
10. Галан Я. Сатирик-громадянин // Галан Я. Твори: У 2 т.. - К.: Держлітвидав, 1953. - 489 с.
11. Гундорова Т. Франко - не каменяр. - Мельбурн: Ун-тет ім. Монаша, Відділ славістики, 1996. - 154 с.
12. Дей О.І. Іван Франко: Життя і діяльність. - К.: Вища школа, 1981. - 458 с.
13. Денисенко В. Типи комічного у "Подорожі Доктора Леонардо." Майка Йогансена // Слово і час. - 2002. - №11.
14. Денисюк І. Франкознавство: здобутки, втрати, перспективи // Іван Франко - письменник, мислитель, громадянин. Матеріали Міжнародної наукової конференції. - Львів : Світ, 1998. - С.12-19.
Loading...

 
 

Цікаве