WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Модифікації поліфункціональності художньої образності в повістях Тараса Шевченка - Реферат

Модифікації поліфункціональності художньої образності в повістях Тараса Шевченка - Реферат

"антикварові", та самоідентифікація підкреслюється спорідненістю зі збіркою "Кобзар", з часу виходу якої це ім'я закріпилося за Шевченком.
Отже, у повістях Шевченка переважає діалогічний наратив, який стає носієм поліфункціональності образності через створення системи кількісно і якісно відмінних нараторів. Найпоказовіша в цьому аспекті структура образів-персонажів, вона надає повний спектр структурованості. Персонажі виступають у творах як:
- моральні ідеали-антиідеали автора;
- типи національної ментальності;
- літературні кліше і псевдокліше;
- втілення мотива двійництва як реалізація ситуації життєвого вибору.
При частковому застосуванні до персонажів гендерного підходу, з'ясовується, що жіночі образи за поліфункціональністю відрізняються від чоловічих наявністю чітких критеріїв ідеалу жінки (ставлення до українського народного начала, моральність, інтелігентність, охайність, самопожертва). У "Наймичці" жіночі образи варіативні у кількох ракурсах. Поліфункціональним є образ Лукії (жіночий моральний ідеал, наскрізний для творчості Кобзаря образ збезчещеної дівчини, втілене народне уявлення про матір, яка живе для дитини). Психологізований портрет ("тихо ступала, сором'язливо опустила голову, цариця свята" [14, 6]) доповнюється характеристикою батька - "тиха, смирная була" [14, 35], та найповніше схарактеризована Лукія як мати (подає дитині теплі і чисті пелюшки, які б "і паничу не соромно" [14, 17], грається з сином, як семирічна дівчинка. І навіть її страждання відтворено опосередковано - дитина обіймає суху шию (змученість). Коли героїня не поїхала на певну загибель з корнетом, її врятувала любов до сина. Лукія надзвичайно і щиро, без показної зовнішньої екзальтованості набожна: кожен крок сина благословляє іменем Господнім, при найменшій можливості ходить на прощу. Марта - втілення біблійної дружини в українському національному варіанті. Вона інстинктом вгадує стан Лукії, її душа відкрита для прощення і співчуття, але скромність в оцінюванні власного "я" надзвичайна (показовий діалог: "Мое жіноче діло - чому я його
навчу" - і впевнена відповідь Якима ".всьому доброму" [14, 14]). Крім інших другорядних персонажів, цікава постать московки - варіант долі Лукії, якби вона не присвятила себе дитині, тобто у композиції системи образів так відтворено мотив двійництва. Об'ємно у різних ракурсах побудовано систему жіночих персонажів повісті "Варнак", вони взаємодоповнюють одна одну: панна Магдалена - високоосвічена стара панна, прекрасно розуміється на мистецтві, грає Баха, Бетховена, смиренна, терпима, без національних, релігійних та соціальних упереджень. Як втілення жіночої долі, змодельовано три покоління сусідок Кирила (фольклорне число три сприяє простеженню градації їх знедолення), які борються зі злигоднями життя і залишаються переможеними, не втрачаючи ні милосердя, ні доброти. Всі вони залишилися без чоловіків, автор послідовний у змалюванні їх особистих драм, і читач зрозуміє, як це сталося. Сусідка Дорошиха, саме не заможна, дала прихисток осиротілому хлопчикові, її дочка Домаха теж проявляє милосердя, а згодом знаходить у нього підтримку. Дещо в ідилічному плані вирішено образ Марисі - красуня, здібна, розумна, стає жертвою молодого панича. Їх об'єднує готовність до самопожертви, виражені материнські почуття. На явному контрасті до них побудований образ графині, причиною чому є не тільки соціальний контекст, вона і нерозважлива мати, і непутяща жорстока господиня маєтку, тобто пряма протилежність згаданому вище комплексу героїнь.
У повісті "Княгиня" ніщо не віщує трагедії, головна героїня змодельована як псевдокліше до образу ідилічної панночки. Катруся - втілення всіх чеснот, її образ відповідає і функції морального ідеалу автора, особливо якщо врахувати випробовування характеру в ситуації зі зголоднілими селянами, коли вона дозволила їм брати хліб. Інакше поводиться Катерина Лукьянівна (певною мірою доповнена надмірно розвинутим почуттям кастовості варіація графині з "Варнака"), для якої властива своєрідна мономанія - побачити дочку княгинею і яка покарана за тяжкий гріх (переступила передсмертну волю чоловіка). Носій наративного начала, старенька Микитівна не тільки псевдокліше до образу повірниці головної героїні, вона є синтезом типу української ментальності і морального ідеалу автора, присвятила життя вихованці, її психологічний портрет поданий через мовленнєву характеристику. В "Музиканті" Мар'яна Акимівна - хазяйновита дружина, може відповідати типологічній групі морального ідеалу автора, замінила дочкам поміщиці матір і змогла врятувати Наташу від моральної загибелі, зберегти її душу. На композиційній і етичній опозиції до неї побудовано образ Софії Самійлівни, вельможної пані, шанолюбної кокетки, яку спіткала загибель саме через надмірне піклування за свою вроду, тому вірогідне і прочитання її образу як кліше і як відтворення ідеї відплати. Натомість m-lle Тарасевич - талановита мила жінка, гине під гнітом обставин (несподівана варіація на тему долі митця в жіночій іпостасі, невипадковий збіг її прізвища та імені головного героя). Ії наративна функція вмотивована як випадок у петербурзькому бутті Тараса. Розвитком мотиву двійництва є протиставлення Наташа - Ліза, дві сторони однієї медалі. Автор доводить, що формування особистості залежить від того, хто і з якою метою виховував дитину (друга назва повісті - "Історія двох вихованок"). Відтак героїні викликають неоднакові алюзії: Ліза - Клеопатра, Семіраміда, а Наташа - янгол (одна з улюблених метафор автора як стосовно ідеалу, так і до антиідеалу в іронічному плані). Сатирично забарвлені жіночі образи повісті "Несчастный", їх формування відстежено у вигляді заплутаної інтриги. Поміщиця Марія Федорівна Хлюпіна є певною мірою носієм композиційної функції псевдокліше, щось подібне до "злого генія" бульварного роману. При всій її демонічності вона просто кріпосниця, що здатна на злочин заради багатства. Її приятелька Юлія Карлівна - господиня "будинку побачень", і важко сказати, хто з них аморальніший. В образі пасербиці Лізи, (Акульки) використано мотив двійництва, інакше втілений: змучена дівчина на підсвідомості перестає розуміти, хто ж вона насправді. У "Капітанші" також діє три покоління жінок. Щастя усміхнулось лише наймолодшій, Олені, яка змальована у високихпатетичних тонах, акцентовано її природність, для наратора вона "богиня краси і непорочності"[14, 245]. Вихованка Тумана Варочка дивує простою граційною манерою поведінки, бездоганною чистотою у господарстві, причому формування її особистості простежено надзвичайно докладно. Її мати "Володька" окреслена лише ескізно, але і драматична доля цієї жінки вгадується, подібно до паралелей з "Наймички"(Одарка) та "Близнецы" (Якилина). У повісті "Близнецы" Прасковія Тарасівна - один з варіантів кліше доброї господині і певною мірою національний тип хуторянки. Aвтор з іронією показує перевиховання чоловіком її захоплення модними піснями (цілком небезпідставна літературна асоціація з матір'ю Тетяни Ларіної, "Євгеній Онєгін" О.Пушкіна). Загибель матері близнят - автоцитація з "Наймички" і "Катерини". Мінімум жіночих образів в повісті "Художник" (серед композиційно значущих персонажів лише один образ Параші характеризується поліфункціональністю варіації на тему зведеної дівчини, віодночас і музи-натхненниці) викликаний переважанням
Loading...

 
 

Цікаве