WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості психологічної мотивації поведінки персонажів у творах М.Костомарова та М.Гоголя - Реферат

Особливості психологічної мотивації поведінки персонажів у творах М.Костомарова та М.Гоголя - Реферат

спрямовується на його замінники, предмет, що знаходиться поряд (горшки). Крім агресивного інстинкту персонаж характеризується й досить свідомим егоїстичним мотивом - прагненням вихвалитися перед товаришами своїмисинами: "Тепер он тешил себя заранее мыслью, как он явится с двумя сыновьями на Сечь и скажет: "Вот посмотрите, каких я молодцев привел вам..." [3, 36]. Думається, що саме підсвідоме егоїстичне бажання слави є причиною покарання Тарасом Андрія, на якого той покладав великі надії, сподіваючись, що у майбутньому він стане славним лицарем своєї вітчизни і прославить не тільки себе, а й підніме авторитет батька в очах козаків. Звичайно, Андрієва зрада викликала сором Тараса Бульби перед товариством і незадоволення його егоїстичного прагнення бути одним із кращих, виділитися з колективу і здобути велику пошану з боку останнього, що призвело до стресу, супроводжуваного виявом агресії з реалізацією у насильницькій поведінці (вбивство сина). Доказом цього є теорія несвідомого З.Фройда, який вважав, що згнічені сексуальні бажання часто стають причиною злочину.
Порівняння Тараса Бульби з Петром Чалим викликає питання: чому останній не вчинив як Тарас і вибачив сина, надаючи йому можливість виправитися? Відповідь криється у християнстві, зокрема у релігійності Петра й антихристиянській поведінці Тараса, який, вважаючи себе справжньою набожною людиною, чинив всупереч Святому Письму. І це не випадково, адже Тарас Бульба навіть не здогадується, що інстинкт смерті поступово захоплює його "Я", витісняючи релігійну мораль "Над-я". З особливою силою це проявляється наприкінці твору, коли навіть товариші Тараса помічають його агресивність: "Даже самим козакам казалось черезмерною его безпощадная свирепость и жестокость" [3, 138]. Така агресія викликана не мотивом відплати за наругу над вірою, а, як справедливо зазначив Ю.Барабаш: "Верх бере помста суто особиста, кровна, родова, за зло відплачується злом, і то багатократним, за муки такими самими й більшими муками" [2, 155]. Лють Тараса Бульби пов'язана з остаточним крахом його підсвідомих мрій, бо вмирає його остання надія - син Остап.
Отже, осмислюючи поведінку Тараса можна визначити його життєву настанову: брати - ті, хто дотримуються його поглядів, а всі інші - вороги, яких треба знищувати. На жаль, до числа останніх потрапив і Андрій.
Думається, що повага до товариства, патріотизм - дуже добрі якості людини-громадянина, але все повинно знати свою межу; її переступив Тарас Бульба, вдаючись до так званого "товариського фанатизму" - безрозсудної одержимості національною ідеєю, нагадуючи у такий спосіб людину-машину, яка найкраще застосовується під час війни і може принести багато користі своїй державі, але водночас її головним недоліком є те, що вона позбавлена будь-яких власне людських почуттів, її мозок ніби запрограмований вбивати усіх, хто суперечить загальнодержавній ідеї, не замислюючись навіть над такими святими поняттями, як сім'я, діти. Так, на нашу думку, М.Гоголь торкається однієї з глобальних сучасних проблем - проблеми антигуманної поведінки так званих "людей-роботів", для яких немає нічого святого, які не шанують своїх рідних і не дотримуються традиційних і загальноприйнятих норм християнської моралі.
Зовсім інший характер має Петро Чалий, який, на відміну від Тараса Бульби, упродовж усього твору постає тверезо мислячою людиною, що повністю усвідомлює свої вчинки і може керувати ними, в чому йому допомагає релігійна мораль із пропагандою ідеї стримування своїх пристрастей та емоцій. Петро постає справжнім християнином, який не тільки знає Святе Письмо, а й намагається жити згідно з його вимогами. Відповідно до цього і мета участі його у війні підпорядковується християнству та позбавлена будь-яких егоїстичних прагнень: "Яка тепер веселость, панове братці, коли того й гляди, що проклятий католик за гирю зачепить" [5, 167]. Крім цього, у Петровому монолозі дуже часто простежується згадування Бога, на якого чоловік покладає усі надії: "Біг дав, усі переплинули" [5, 168]. Звичайно, ця риса чужа Тарасу (в його словниковому запасі немає жодного слова, пов'язаного з вірою в Бога), жорстокість якого повністю перекреслює його участь у боротьбі за віру, і при цьому не врятовує навіть відчайдушна любов до товариства, яка набуває не стільки релігійного, а скільки тваринного відношення (Тарас відіграє роль хижого звіра, ватажка своєї зграї - козацької громади). Звичайно, Петро теж виступає палким патріотом, але його ставлення до козаків не набуває фанатизму, ладного призвести до агресивної поведінки.
Ще однією важливою відмінністю Петра від Тараса є та, що Чалий - зовсім не зухвалий чоловік і готовий пожертвувати навіть своїм гетьманством заради сина: "Нащо ж ви мене і гетьманом вибрали, коли останню радість хочете одняти?.. Перший раз простити можна... Коли вже на його не хочете положить ласки, надо мною змилуйтеся!.." [5, 200]. У цьому і виявляється справжня безкорисна любов батька до сина, в якій немає жодної краплини егоїзму. Саме ця домінуюча риса характеру Чалого визначає його як цілком позитивного персонажа, який, незважаючи на свою відданість товариству, не втратив загальнолюдських рис, сповнений чуйності, доброти та розумного поєднання почуттів до близьких людей і обов'язку перед громадою.
Цікавою з психологічної точки зору є поведінка Андрія та Сави, які також фактично вважаються зрадниками своєї батьківщини.
Традиційно Андрія називають антигероєм. Звичайно, ми не ставимо за мету повністю перекреслити це, але хочемо більш об'єктивно підійти до трактування Андрієвого вчинку. Так, з цілковитою впевненістю можна говорити про те, що перехід молодшого Бульби на бік поляків повністю спрямований на задоволення підсвідомих інстинктів ("Лібідо"), зокрема сексуальних фантазій про жінок, які виникли у душі парубка ще у вісімнадцятирічному віці: "...Он, слушая философские диспуты, видел ее поминутно, свежую, черноокую, нежную..." [3, 43]. Навіть перебуваючи поміж козаків, Андрій сконцентровував свої думки не на ході битви, а на своїх прагненнях, які він не міг усвідомити. Доказом цього є його поведінка під час битви, яка була своєрідною розрядкою "Лібідо" і супроводжувалася виявом неабиякої агресії, як результат - заміна прямого задоволення сексуального інстинкту. Звідси і велике завзяття молодого парубка: "...Он, понуждаемый одним только запальчивым увлечением, устремляясь на то, чтобы никогда не отважился хладнокровный и разумный, и одним бешеным натиском своим производил такие чудеса, которым не могли не изумиться старые в боях" [3, 68]. При цьому Андрія не можна було назвати мужньою людиною, на відміну від старшого брата, адже хлопець, як зазначив сам Тарас, був "мазунчиком", мав ніжний і лагідний характер, був улюбленою дитиною матері, а, отже, зовсім не мав потягів до
Loading...

 
 

Цікаве