WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Ідеї та естетика просвітництва у прозі Г.Ф.Квітки-Основ’яненка - Реферат

Ідеї та естетика просвітництва у прозі Г.Ф.Квітки-Основ’яненка - Реферат


Реферат на тему:
Ідеї та естетика просвітництва у прозі Г.Ф.Квітки-Основ'яненка
Г.Ф.Квітка-Основ'яненко жив і писав у той час, коли відбувалося становлення нової української літератури. Засновник української прози і визначний драматург, він формувався як митець під впливом усього розмаїття суспільних, літературних, мистецьких явищ свого часу, серед яких найвизначнішим було Просвітництво - могутній ідейний рух, представлений трактатами і художніми творами. В них висвітлювалися основні принципи просвітительської естетики, втілені у художніх явищах класицизму, сентименталізму, просвітительського реалізму.
У основі Просвітництва лежало прагнення надати людині можливості та "мужності користуватися власним розумом" [3, 27]. Принципом просвітительської літератури став девіз Вольтера: "Розум і наука". Високий гуманізм Просвітництва виявлявся у творах Дідро, Руссо, Вольтера, Лессінга та інших. Вони вірили в можливість існування ідеальної людини. Дідро запевняв: "Доброчесні люди рідкісні, однак вони існують" [2, 223]. За своєю природою, стверджували просвітителі, людина досконала і прекрасна, а якщо вона має якісь вади, так це залежить від суспільства, його недосконалості. На думку Дідро, "треба звинувачувати нікчемні умовності, які розбещують людей, а не людську природу" [2, 225]. Саме тому література стала функцією соціальною, "утилітарною в високому значенні цього слова, - писав І.Франко, - просвітителькою умів і сердець тої самої товпи, котра стала тепер "братами" поета" [13, 45]. Дідро закликав мистецтво виступити "із законами, які велять. любити доброчесність і ненавидіти розпусту" [2, 226]. Отже, у центрі естетики просвітителів стоїть ідея суспільного значення художньої творчості.
Ідеї та естетика Просвітництві мали широкий резонанс у всьому світі. В Україні окремі ідеї цього руху були висловлені у творах діячів Києво-Могилянської академії М. Козачинського, Г.Кониського та інших. У другій половині ХVIII століття виступили українські просвітителі Г.Сковорода та Я.Козельський. Просвітницькі ідеї продовжували поширюватися і в першій половині ХIX століття. В Україні, де соціальний гніт посилювався національним гнобленням, провідне місце у творчості просвітителів займали соціологічні проблеми та національна ідея.
Філософські, публіцистичні, художні твори західноєвропейських просвітителів були відомі в Україні вже з другої половини XVIII століття, перш за все в російських перекладах, і українська література початку ХІХ століття розвивалася "під знаком" Просвітництва, адже в цей період, підкреслював І.Франко, вона "брала спочатку європейський дух саме по наполеонівських війнах,. сама нав'язала прямі і жваві контакти із Західною Європою і стала за формою, мовою і змістом літературою модерною, європейською, в ній чується відлуння тих же принципових питань індивідуального і громадського життя, які хвилюють душу сучасної цивілізованої людини, і вона з власного ґрунту, з рідного народного життя намагається дати їм оригінальну форму і знайти на них оригінальну відповідь" [12, 84]. Про це свідчить наявність в українській літературі того періоду елементів класицизму, сентименталізму, просвітительського реалізму, які розвивалися на українському ґрунті практично одночасно і, на відміну від західноєвропейської, не складалися в широкі напрями-"річки", а окремими "струмочками" вливалися у творчість українських майстрів красного слова, серед яких одне із чільних місць посідав Г.Квітка-Основ'яненко.
Відомо, що ще в молоді роки був знайомий Г.Квітка із творами Сумарокова, Ломоносова, Новикова, Фонвізіна, Карамзіна, Крилова, Гоголя, декабристів, знав поширені тоді твори світової літератури (Данте, Сервантеса, Мільтона, Расіна, Мольєра, Гольдоні, Вольтера, Руссо та ін.). Про те, що Г.Квітка-Основ'яненко був знайомий із творами, які видавалися та друкувалися у періодичних виданнях того часу, свідчить хоча б перелік видань, які він просить у листі до П. Плетньова надсилати йому та його дружині: "Сын Отечества", "Северная пчела", "Библиотека для чтения", "Литературные прибавления к "Инвалиду", "Отечественные записки" - "не по интересности изданий, а от необходимости знать, что в них пишут, надо их читать" [4, 237]. Творча та епістолярна спадщина свідчать про певну обізнаність письменника з французькою, латинською мовами, інтерес до світової культури. Він, за слушним зауваженням М.Петрова, ".як людина талановита, був спроможний. самостійно розуміти явища життя навколо нього і давати їм посильну оцінку та художнє втілення" [9, 90].
Син свого часу, Г.Квітка-Основ'яненко вбирав та втілював у своєму творчому методі найактуальніші проблеми, ідеї свого віку, як філософські, суспільні, так і естетичні. М.Бахтін використовував свого часу термін "амбівалентність", який припускає факт включеності історії суспільства в текст та тексту в історію, для письменника це одне й те саме" [6, 102]. Можна відзначити таку амбівалентність у творчості Г.Квітки-Основ'яненка, бо він жив, за словами І.Франка, за часів "епохи духовного відродження людини, духовної її емансипації" [13, 45], яка була близькою Квітці своїм гуманізмом, закликами до високих ідеалів Рівності, Справедливості, Добра.
Щодо творчого методу письменника, його розвитку в контексті просвітительської естетики, то тут склалися дві протилежні думки. Так, визнаний "метр" українського літературознавства діаспори Д.Чижевський вважав, що в українській літературі цього періоду основним напрямом був класицизм і творчість Г.Квітки розвивалася цілком у традиціях класицистичної прози та драматургії. Такої ж думки і О.Сулима-Блохина, яка називає всі компоненти стилю Основ'яненка класицистичними.
Однак більшість українських дослідників доводить, що у творчості Г.Квітки-Основ'яненка представлені принципи естетики Просвітництва значно ширше. Цю думку висловлює у своїх дослідженнях, перш за все у роботі "Питання реалізму і позитивний герой в українській літературно-естетичній думці першої половини ХІХ століття" М.Яценко. О.Гончар у монографії "Просвітительський реалізм в українській літературі" стверджує, що саме Квітка зумів найглибше теоретично засвоїти й застосувати в художній практиці творчі принципи методу й стилю просвітительського реалізму. Як свідчать дослідження творчості Основ'яненка, зокрема праці Д.Чалого, Г.Зубкова, Є.Вербицької, О.Гончара, М.Яценка, творчий метод письменника включає елементи класицизму, сентименталізму, просвітительського реалізму, які були художнім втіленням філософії Просвітництва. Про зв'язок творчості Г.Квітки-Основ'яненка із західноєвропейською просвітительською естетикою та художньою практикою, аналогії та ремінісценції у них тільки згадували такі дослідники, як М.Яценко, Н.Калениченко, Т.Івасютин, О.Гончар, І.Лімборський. Узагальнення цієї проблеми і представляє новизну даного дослідження.
Практично всі дослідники методу Г.Квітки-Основ'яненка звертають увагу на те, що головним принципом своєї художньої творчості він оголосив правдивість зображення життя, що було однієюіз основних засад просвітительської естетики. Просвітителі свого часу вважали найважливішим у літературі та мистецтві наслідування Природи, в яку вони включали і соціальне середовище. Так, Дідро стверджував, що головним для поета є "створити прекрасне так, щоб не страждала правдоподібність, і він досягає цього, зважаючи на порядок речей у природі" [2, 244]. Г.Квітка у листі до П.Плетньова від 14 жовтня 1839 року, переповідаючи сюжет своєї повісті "Ложные понятия", стверджує, що "все это истина" і що "все причины и действия написаны во всей точности, с небольшими прикрасами для связи". Смерть героя, пояснює далі свій задум письменник, "описана со всею точностью; я не хотел закрашивать ничего" з певною метою: "представив его в таком ужасном, отвратительном виде, сильнее можно подействовать, нежели заставив его
Loading...

 
 

Цікаве