WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Український щоденник доби бароко: Дмитро Туптало та Йоасаф Горленко - Реферат

Український щоденник доби бароко: Дмитро Туптало та Йоасаф Горленко - Реферат

життя святого (відповідно, жанровий різновид житія ? житіє-біос, або умовно мартірій [2, 268]);
2) виникнення проблеми вибору героя між світським та подвижницьким життям;
3) ідеалізація образу Святителя, частково діє принцип узагальнення; використання біографічних фактів, як готових форм для вираження ідеального образу подвижника, проте обрані моменти життя тут узагальнюються не на стільки, щоб за ними зникла індивідуальність;
4) дотримання традиційної композиційної схеми: народження від благочестивих батьків, раннє монашество, аскетичні або подвижницькі подвиги, блаженна кончина, чудеса у гроба, похвальне слово святого [6, 946].
Проте своє яскраве вираження знаходить і принцип ідеалізації. Зрікаючись класичних умовностей, автор зменшує роль мотиву мучеництва, дидактизму, уникає трафаретності, політичної тенденційності і т.д. Квітка постійно акцентує на достовірності описуваних подій і підтверджує це зверненням до щоденникових записів Горленка ("Все сіе видно изъ собственноручныхъ Его записокъ, найденныхъ посл? смерти Его и многимъ уже
изв?стных" [11, 255]), що становить жанрову особливість житія.
Оповідь ведеться від 1-ої особи (стикаємось з типовим для жанру житія поглядом звичайної, хоча і книжної, людини на незвичайну особистість), автор-оповідач постає перед нами як людина набожна, яка щиро вірить у святість та високе призначення Горленка і намагається донести до людства славу святителя. Визначальними у творенні образу святителя стають біблійні ремінісценції. Характерний для культури бароко культ аскетичної християнської духовності та пов'язаний з ним біблійний мотив вічного життя знаходять яскраве вираження в обох щоденниках. На підтвердження наведемо думку А.Макарова стосовно того, що бароко повертається до ієрархічної системи цінностей, чітко розмежовуючи земні і високі, і спрямовує цим людину на шлях розумних самообмежень і свідомого самоконтролю, що і викликає проблему боротьби з пристрастями та аскетизм [8, 19]. Квітка акцентує на українському походженні Горленка із заможної та шанованої родини, але обираючи долю зразкового християнина і аскета, подвижник зрікається родинного багатства і почестей. Саме так в житії вирішується проблема вибору героя.
Композицію обох щоденників можна назвати синтетичною, оскільки кожний з творів зазнає впливу багатьох жанрів і містить їх у своєму складі. Наприклад, композицію "Діаріуша" Туптала творять такі складові:
- повідомлення про події різного характеру;
- листи;
- описи чуд;
- вірші;
- примітки.
Маємо два плани зображення:
- історичний (суспільний);
- особистий.
Перший план представлений скупим, проте влучним змалюванням політичного становища України в період Руїни. Особлива увага приділена зображенню стану української церкви, що розривалася між Росією і Польщею. Загальне враження від твору дає змогу говорити про об'єктивний характер оповіді, проте при глибшому прочитанні знаходимо глибокий підтекст, власне суб'єктивну авторську точку зору, тому можемо досліджувати два виміри у творі: об'єктивний та суб'єктивний, або ж текст та підтекст, що відкриває індивідуальний світ автора.
В контекст житія Йоасафа Горленка вплетені різноманітні історії-новели, видіння, чуда та безпосередньо щоденникові записи. Також можна говорити про певний вплив жанру подорожі (численні переїзди і враження святителя). В.Соболь, розглядаючи щоденник Д.Туптала та щоденникові записи І.Горленка у складі житія в контексті європейської літератури, стверджує, що є багато підстав порівнювати їх з відомим у Європі годоепориконом (поетичний опис подорожі), а також віднести до класу перієгез (periegeza - так звучало грецьке визначення прозового опису подорожі) [14, 449]. Композиційно житіє Горленка можна умовно поділити на дві частини:
1) опис перебування на Україні, де автор спирається на матеріали щоденника;
2) життя і діяльність на терені Росії. Щоденникові записи Горленка обриваються приблизно 1745 року, саме тоді, коли святителю наказано їхати на чужину. Про це Квітка зазначає так: "На семъ кончились сего Святителя записки: дал?е Онъ ихъ, къ сожал?нію, не продолжалъ. Сл?дующее описаніе жизни Его составлено изъ показаній н?которыхъ особъ, бывшихъ свид?телями описываемыхъ
происшествій" [11, 262-263].
Аналогічну ситуацію спостерігаємо і в історії щоденника Дмитра Туптала: коли Святитель отримав наказ їхати до Ростова, перериваються автобіографічні записи. У виданні 1800 р. власне щоденник Туптала закінчується записом 1703 р. Але І.Шляпкін наводить і продовження, де автор кількома словами описує події 1704 - 1708 рр., що свідчить про глибоку психологічну травму у зв'язку з переїздом на чужину. Наприклад, під 1706, 1707, 1708 роками маємо лише коротенькі записи. Звичайно, це одразу ж наштовхує на думку, що українцям-подвижникам було важко творити на чужині, тому вони навіть відмовляються від особистих записок.
Характер звернення Квітки до щоденникових записів Горленка різний: це можуть бути прямі цитати з записів, переказ деяких моментів з посиланням на джерело або використання їх без прямої вказівки на щоденник. Ймовірно, що скрупульозний опис діянь і церковних підвищень подвижника з акцентом на достовірності (як доказ - примітки-посилання з точними датами) є матеріалом щоденника. Треба відзначити, що ці моменти, як і в "Діаріуші" Туптала, описано сухо, беземоційно і констатативно. Хоча незважаючи на це, часто одне-єдине добре слово благословення чи фраза (в "Діаріуші" Туптала) дають змогу оцінити ставлення святителя до тієї чи іншої події. Загалом творчість Дмитра Туптала - барокова спадщина української літератури. "Діаріуш" не став винятком, хоча тут можна говорити лише про риси барокової культури, бо твору не вистачає потрібної для цього художності. І все ж щоденник Д.Туптала не обмежений суто реалістичними нотатками про історичні події національного і особистого характеру. Хоча на думку А.Макарова, людина Бароко "вчиться мислити двома мовами: чіткими логічними означеннями науки й багатозначними образами, алегоріями і символами мистецтва" [8, 62], а отже таке поєднання є органічною особливістю бароко. Бароко позначилося і на вірі в доленосність певних явищ природи, вірі у провидіння і знамення, а також занурення у власну психологію.
Чуда або видіння - найяскравіший художній момент обох щоденників, свідчення впливу культури та свідомості бароко. Людина бароко вірить у можливість подолання суперечностей, закладених в духовній природі, яка може бути змінена шляхом дива, "другого духовного народження" [8, 18]. Композиція "Діаріуша" Туптала зазнає відчутних видозмін, коли автор подає опис чуд святих, що з'являлися йому уві сні. Таких видінь у творі три. Але якщо порівняти їх з чудами, описаними у книжці Туптала "Чуда Пресвятої і Преблагословенної Діви Марії...", то їх опис є відмінним. Так, І.Огієнко відзначає, що у цьому творі чуда мали
4 складові частини:
1) саме чудо;
2) "бесіда наце чудо";
3) відповідна мораль на нього;
4) подібне чудо в інших краях [9,
Loading...

 
 

Цікаве