WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Іконічний простір релігійної драми (на матеріалі давньопольської п’єси 1663 р. “Utarczka krawawie wojującego boga i pana zastępów”) (ре - Реферат

Іконічний простір релігійної драми (на матеріалі давньопольської п’єси 1663 р. “Utarczka krawawie wojującego boga i pana zastępów”) (ре - Реферат


Реферат на тему:
Іконічний простір релігійної драми (на матеріалі давньопольської п'єси 1663 р. "Utarczka krawawie wojuj?cego boga i pana zast?p?w")
Мистецька цінність художнього твору, на наш погляд, визначається наявністю в ньому внутрішніх кодів, потаємного символічного змісту, зумовленого архетипною природою творчого процесу.
Залучення до вітчизняного літературно-критичного дискурсу сьогодення досліджень зарубіжних авторів із теорії драми й театру сприяє з'ясуванню специфіки інтерпретації драматичного тексту. Спираючись на праці таких авторів, як А.Лосєв, С.Аверінцев, Є.Мелетинський, Ю.Лотман, Р.Барт, С.Свьонтек, Є.Фаріно, C.Квятковський, А.Михайлов та ін., у даній статті спробуємо, проникнувши у "смисловий обсяг твору, у процес його "означування" [2, 385], виявити архетипні коди давньопольської п'єси "Utarczka krawawie wojuj?cego Boga i Рana zast?p?w", що виступають у ролі означників тексту драми.
На нашу думку, одним із означників тексту Великодньої п'єси невідомого автора "Utarczka krawawie wojuj?cego Boga i Pana zast?p?w", датованої 1663 р., є діалогічна форма викладу. С.Свьонтек, звертає увагу на систематизуючу роль діалогу в драмі та його іконічний характер: "... в тому значенні, в якому діалог драматичний є відтворенням процесу мовної комунікації, діалогічне висловлення стає метамовним [.], запис такого висловлення можна трактувати як знак іконічний" [7, 73]. Отже, діалог репрезентує містеріальний сюжет п'єси через своєрідну іконічну раму. Завдяки цьому, сцени драми сприймаються як окремі іконічні зображення, що ілюструють ту чи іншу подію з Святого письма - суд над Ісусом, покарання грішної людини, плач святої Діви Марії тощо. Саме тому біблійні образи Ісуса Христа та Діви Марії подаються крізь призму сакрального як площинні, необ'ємні зображення без часопросторових перспектив.
Отже, діалог репрезентує у драмі історичний час за законами іконопису. Таке зображення має літургійний характер. Текст "втиснутий" в діалогічну форму, виявляє суть речей, їх головну ідею. Діалог перетворюючи в релігійній драмі історію в містерію, виступає у ролі іконічного архетипного коду п'єси.
Іншим означником тексту драматичного твору, на нашу думку, виступає символ, названий Є.Фаріно "знакореферентом", що займає фінальну позицію в акті комунікації..." [6, 91]. За допомогою символів архетипи драми набувають свого втілення в художніх образах. Цей процес обумовлений спроможністю символу виражати закономірну упорядкованість речі, бути її породжуючою моделлю (А.Лосєв) [5, 152]; невіддільністю від структури образу і заданістю символу як динамічної тенденції (С.Аверінцев) [5, 142]; спроможністю об'єднувати в багатозначному предметному образі, завдяки паралелізму явищ, різні взаємопов'язані плани художньої дійсності на основі їх суттєвої спорідненості (С.Квятковський) [5, 263].
На першому етапі об'єктивації архетипів у п'єсі створюються репрезентаційні моделі - емблеми, сюжетні схеми, образні штампи тощо. В давній релігійній драмі такі моделі обумовлені християнськими догмами. Емблеми п'єси відповідають канонам середньовічної іконопису. Образні штампи драми запозичені з Біблії. Архетипна сюжетна схема вічної боротьби протилежностей визначає в п'єсі містеріальний хід подій.
На другому етапі об'єктивації архетипів відбувається наповнення репрезентаційних моделей конкретним змістом - їх вираження в сюжетах, мотивах, образах, емблематичних зображеннях драми тощо.
У п'єсі "Utarczka krawawie wojuj?cego Boga i Pana Zast?p?w" домінуючими, на нашу думку, є архетипи Христа та Диявола, що втілюються в персоніфікованих образах Милості і Зради за допомогою символів Добра і Зла. Ці образи не тільки вмотивовані й органічно взаємопов'язані, вони розглядаються в контексті християнської філософії і формують уявлення про релігійну концепцію безперервності боротьби двох начал. Саме християнська догма про це протистояння визначає поділ усіх образів драми на дві групи за їх приналежністю до божественного чи диявольського.
Ідею людської душі, що постійно бореться зі спокусами свого тіла, символічно передають у п'єсі образи пілігрима (з лат. peregrinus - прочанин) та грішника. Ідею Бога представляють біблійні образи Ісуса Христа, Діви Марії, апостола Петра, Святого Яна, образи ангелів - Божих вісників, а також персоніфіковані образи Милості, Справедливості, Милосердя. Ідея нечистої сили втілена в образах демонів (злих духів), в історичному образі жорстокого Пілата, а також у персоніфікованих образах Смерті (наслідку гріховного падіння першої людини), Світу (уособленні пристрасті до всього суєтного і тлінного), Фортуни (римській богині щастя, випадку і талану), Часу (скороминучості земного буття людини), Зради (гріху).
Особливу увагу слід звернути на поширену натуралізацію абстрактних понять у драмі, що засвідчує міфологічну "логіку" викладу художнього матеріалу, "... наївне олюднення усієї природи, всезагальну персоніфікацію..." [4, 652]. Характерні риси міфологічного мислення - дифузність та нерозчленованість - пояснюють двоїстий характер персоніфікованих образів Милості, Милосердя та Справедливості, що, разом із ідеєю триєдиного Бога, уособлюють християнські чесноти та постать Ісуса Христа. У п'єсі також виявляється амбівалентність образу Смерті, яка для грішної людини є карою, для праведної - збавленням.
Поширеним засобом репрезентації абстрактних понять у драмі є емблеми, в композицію яких входять девіз і пояснювальний надпис. Завдяки введенню емблематичної рами зміщуються смислові акценти, активізується зорове сприйняття образів, а повідомлення набуває симультанного характеру. Як зазначає Ю.Лотман, "... варто ввести рамку у текст, як центр уваги аудиторії переміщується з повідомлення на код" [3, 439]. За допомогою емблемних зображень Милості, Зради, Світу, Фортуни, Смерті та Милосердя, що подаються в ремарках аналізованої п'єси, актуалізуються архетипні коди драматичного тексту - символи Добра і Зла.
На думку А.Михайлова, "емблема в своїй образотворчій частині - це завжди образ-схема, нерозривно поєднана зі словом [.], навіть взята окремо, все ж є репрезентацією цілого світу, однак такою, яка тут же пропонує і довгий, можливо, нескінченний, ряд таких же, подібних зображень" [5, 361]. Отже, емблеми схематизують зображення, "конденсують" його в спрощеному малюнку. Емблема не тільки є рамою і схемою образу, а й його символіко-іконічним кодом.
Loading...

 
 

Цікаве