WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Бароко, рококо і класицизм в історії літературознавчої думки - Реферат

Бароко, рококо і класицизм в історії літературознавчої думки - Реферат

характеру, зробивши мистецтво справою елітарною. Ідеалом став узагальнений людський тип, в якому переважали абстрактні уявлення митця, а не життєва правда.
Однак, незважаючи на ряд недоліків (особливо позаісторичний погляд на прекрасне), теоретико-літературне вчення Нікола Буало свідчило про прогрес в естетичному розвитку суспільства. Творчість Корнеля, Расіна, Мольєра, як найвидатніших митців доби класицизму, переконливо довела марність спроб загнати художника в прокрустове ложе абстрактних уявлень та ідей. Уже Корнель заявою про правомірність неправдоподібних сюжетів, можливість виходу драматичної дії за межі доби заявив протест проти догматизму раціоналістичної естетики класицизму. Більш уважним до життя, ніж до класицистичних канонів, виявив себе Мольєр. Так, у "Критиці "Уроку жінкам" (1661) він заявив, що, якщо п'єси, написані у відповідності до нормативів, несприймаються глядачами, то треба міняти теоретичні настанови.
Як художній напрям класицизм не був суто французьким явищем. Сформувавшись у першій половині XVII ст. у Німеччині, класицизм став суттєвою віхою в розвитку німецької літератури між добою Відродження та добою Просвітництва. Велика заслуга в цьому належить Мартіну Опіцу (1597-1639), реформатору німецької літературної мови, віршування на силабо-тонічній основі. Його "Книга про німецьке віршування" (1624) ще задовго до праці Буало заклала основи класицизму в Німеччині. Головні вимоги Опіца - наслідування античним зразкам і творам сучасних поетів Італії, Франції, Голландії з метою розвитку німецької літератури, долучення її до рівня світових художніх зразків. Одним із нововведень М.Опіца був александрійський вірш, здатний до відтворення людської величі й гідності. Ідеалом німецького теоретика став досконалий герой, який набув дидактичного характеру. Критерієм художньої правди в уяві М.Опіца є "відповідність зображуваного світу абстрактним ідеалам досконалого, прекрасного, класичного" [6, 256].
Поява й розвиток класицизму в Німеччині зумовлені необхідністю об'єднання розпорошених земель в єдину державу та створення єдиної німецької культури як складової частини загальноєвропейського духовного простору.
У перехідну добу від класицизму до Просвітництва помітне місце посідає праця Йогана Крістофа Готшеда (1700-1766) "Досвід критичного мистецтва і поезії для німців" (1730). Продовжуючи традиції М.Опіца, спираючись на працю Н.Буало, Й.К.Готшед пропонує реформувати німецьку літературу та театр у дусі настанов класицизму, які оголошує обов'язковими для всіх митців. При цьому він вимагає від письменників творів морально-дидактичного звучання. Теорія поетичного мистецтва, на думку німецького класика, створює поезію і їй належить керівна роль у розвитку літератури.
У теорії драматичного мистецтва Готшед вимагав жорстокого дотримання правил трьох єдностей, поділу жанрів драми на високі й низькі. Монологи не повинні мати місце на сцені. Все це заважало повнокровному розкриттю характеру героя, вело до схематичності й догматизму.
Сухий раціоналізм Готшеда заперечували швейцарські письменники Йоганн-Якоб Брейтінгер (1701-1776), Йоганн Якоб Бодмер (1698-1783). Вони орієнтували письменників на широке використання можливостей художнього домислу й вимислу. Художня уява має значно більшу цінність, якщо вона наближається до об'єктивних реалій навколишньої дійсності, яскраво й конкретно зображує почуттєву сферу.
Теоретичні праці Йоганна Еліаса Шлегеля (1719-1749) заперечили догматичні уявлення про трагедію, що сформувалися в естетиці класицизму: вони утвердили принципи національної та локальної характеристики дійових осіб.
Літературознавчі праці Н.Буало, М.Опіца, Й.К.Готшеда та ін. вчених фактично підготували теоретичну базу для переходу від класицизму до Просвітництва.
В українській літературі класицизм не зумів розвинутися як самостійний напрям. Об'єктивними причинами цього була відсутність державності, утиски з боку самодержавства, гоніння на мову та літературу. Саме тому можна стверджувати лише про окремі елементи класицизму, присутні в творах Ф.Прокоповича, пізніше І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, П.Гулака- Артемовського.
Пізніше з'являється неокласицизм, як напрям у літературі та інших видах мистецтва, що використовував окремі естетичні засади класицизму, зокрема його спрямованість на античність. Особливо помітним є неокласицизм в українській літературі на рубежі ХІХ - ХХ ст., він виявив себе в окремих творах Лесі Українки, зокрема в драмі "Касандра", творчості поетів-неокласиків 20-х років ХХ ст. (М.Зеров, М.Драй-Хмара, М.Рильський, П.Пилипович, О.Бургардт). Неокласицизм утверджувався як явище модерної літератури, що переглядало її усталені підходи до часу, пропонуючи нову парадигму минулого - сучасного - майбутнього як нескінченого сучасного.
Бароко, рококо і класицизм відіграли важливу роль в історії світової літературознавчої думки, відголоски цих творчих напрямів час від часу досі з'являються в естетиці митців кінця ХХ - початку ХХІ століть, що вимагає проведення подальших досліджень у цьому напрямку.
ЛІТЕРАТУРА
1. Борев Ю.Б. Искусство и формула бытия человечества // Филологические науки. - 2004. - №6. - С.14-23.
2. Буало Никола. Поэтическое искусство. - М.: ГИХЛ, 1957. - 145 с.
3. Заярная И.С. Барокко и русская поэзия ХХ столетия: типология и преемственность художественных форм: Монографія. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2004. - 405 с.
4. История эстетической мысли: В 6 тт.- М.: Искусство, 1985. - Т.2. - 456 с.
5. Лімборський І. Традиції української літератури рококо в творчості українця М.Гоголя // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - №5. - С.38-41.
6. Литературные манифесты западноевропейских классицистов / Под ред. Н.Л.Коловой. - М.: Наука, 1980. - 322 с.
7. Мельникова Л.А. Необароко // Постмодернизм. Энциклопедия. - Минск: Интерпрессервис; Книжный дом, 2001. - С.501-502.
8. Ніколаєнко О.М. Бароко, класицизм, просвітництво. Література ХУІІ - ХУІІІ століть: Посібник для вчителя. - Харків: Веста; Ранок, 2003. - 144 с.
9. Пасхарьян Н.Т. Рококо // Литературная энциклопедия терминов и понятий / Под ред. А.Н.Николаева.- М.: НТП Интервак, 2003. - Стлб. 885-887.
10. Соболь В.О. Літопис Самійла Величка як явище українського літературного бароко. - Донецьк: МП "Отечество", 1996. - 336 с.
11. Українська літературна енциклопедія. - Т.1. - К.: УРЕ імені М.П.Бажана, 1988. - 536 с.
12. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). - Тернопіль: Феміна, 1994. - 480 с.
13. Calabrese O. Neo-Baroque: A Sign of the Times. - Princeton: Princeton Univ. Press, 1992.
Loading...

 
 

Цікаве