WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Структурні типи складнопідрядних речень у сучасній українській мові - Реферат

Структурні типи складнопідрядних речень у сучасній українській мові - Реферат

на тих червоних доріжках, вимощених Шварцом для хворих, щоб не наносили болота в лікарню (В.Земляк) - Всього передумав Тесля на тих червоних доріжках + Доріжки вимостив Шварц для хворих, щоб не наносили болота в лікарню.
Окремий структурний різновид складнопідрядних конструкцій з підрядними приреченнєвими частинами утворюють речення з приреченнєво-корелятивним (детермінантно-корелятивним) зв'язком. Специфічною їх рисою є наявність у підрядній частині анафоричного елемента-сполучного слова, який корелює з усією головною частиною, відсилаючи до змісту останньої. Такий анафоричний елемент "позначає підрядний зв'язок, а також передає зміст головної частини і функціонує як член речення у внутрішній структурі підрядної частини" [2, 316]: З самого ранку похмуре небо почало швидко прояснюватися, обіцяючи гарний день, що часто трапляється ранньої весни (А.Яна); Бригадир віддав Єльці рекордистку Княгиню, що було неабиякою честю (О.Гончар).
У складнопідрядних реченнях з прислівними підрядними залежні частини підпорядковуються опорному слову і зумовлюються або його лексичною природою і семантико-синтаксичною валентністю, або його граматичною природою [2, 337; 5, 400-401]. На цій підставі видається можливим виокремлення у цьому типі двох різновидів складнопідрядних речень: з підрядними частинами валентного характеру, мотивованими семантикою опорного слова, і з підрядними частинами невалентного характеру, мотивованими частиномовними (морфологічними) ознаками опорного слова.
У конструкціях першого різновиду підрядна частина є передбачуваною: вона детермінована семантикою опорного слова головної частини. Таке опорне слово є синсемантичним, тобто семантично ненасиченим, характеризується значеннєвою релятивністю. Релятивні слова реалізують свою семантику лише у сполученні з іншими словами-поширювачами [9, 18], вони ніби відкривають "вакансії" для інших слів, які заміщують ці "вакансії" [6, 177]. Заміщувати відкриті "вакансії" може не тільки слово, а й підрядна частина, яка виконує ту ж саму функцію - заповнює своєю семантикою нішу в семантичній структурі релятивного слова. Головна частина без підрядної виявляє у таких реченнях інформативну недостатність, тому підрядна частина є обов'язковою і регулярною: Згадайте в поспіху вагона, в невідворотності зникань, як рафаелівська Мадонна у вічі дивиться вікам! (Л.Костенко); Ти знаєш, що ти - людина? (В.Симоненко). Носіями активної валентності найчастіше виступають певні групи слів предикатної семантики (представленої експліцитно чи імпліцитно) - дієслова, предикативні прикметники, дієприслівники; девербативи-іменники, що зберігають валентність твірного дієслова; а також компаративи, які передбачають наявність підрядної частини, оскільки без неї вони не можуть реалізувати своєї семантики: Гіркотний щем у кров мою проник, Та не згадав я, хто цей молодик (Д.Павличко); Сини! Сини! Барометри кирпаті Людського спокою і завтрашнього дня! Ми перед вами разом винуваті, Що на планеті бійки і гризня. Ми винуваті, що міліють ріки І лисинами світять береги, Що десь духовні лупляться каліки І виростають ваші вороги (В.Симоненко); Тобі ж видніше, дорогий читачу, Чи я на поетичному коні, Чи просто сам, як у дитинстві, скачу… (Д.Павличко); Корсунь спав, байдужий, що десь сьогодні, вчора чи торік умер проїздом, сивий і недужий, якийсь старий самотній чоловік (Л.Костенко); Сивоок довго не міг збагнути, чому найближче до серця йому саме цей бог, і тільки згодом, якось випадком, підгледівши, як Родим з особливою старанністю чаклує над новим Ярилом, побачив: дід дає богові своє поличчя! (П.Загребельний); Доведеться пристати до думки, що в Києві існувала (та ще й досі існує) якась дивна змова, спрямована не знати й проти кого: чи то проти Долгорукого, чи проти Ольговичів, чи навіть проти і самого Ізяслава (П.Загребельний); Тяжчого ж, брате, видовища в світі нема, Аніж поет, що старцює під Вікнами Слави (Б.Олійник). Валентно зумовленими є і підрядні частини, опорним компонентом для яких виступають фразеологізовані сполуки-предикати: Тоді вона і в думці не мала, що віддасться за Лавріна (М.Стельмах).
У складнопідрядних реченнях з підрядними невалентного характеру синтаксичний зв'язок між головною і залежною частинами слабший порівняно з конструкціями з підрядними валентно зумовленими. Підрядна частина в таких реченнях зумовлена граматичними особливостями опорного слова як частини мови, тобто його морфологічною природою, отже, вона є передбачуваною. Специфічною рисою головною частини є її відносна самостійність, інформаційна достатність, опорні слова в ній є автосемантичними, тобто мають абсолютивне значення, а тому можуть поширюватися і не поширюватися залежними компонентами, у зв'язку з чим відсутність останніх істотно не позначається на змісті головної частини, не призводить до її ущербності. "Наявність підрядної частини у такому разі ніяк не детермінована, оскільки її реалізація не впливає на смислову достатність (і зрозумілість) головної. Підрядна частина розширює семантичну ємність опорного слова, конкретизуючи його і додаючи відповідні смислові відтінки" [5, 412]. Підрядні невалентного характеру використовуються при опорних іменниках і реалізують їх здатність поширюватися атрибутивним компонентом. Така підрядна частина є необов'язковою і нерегулярною, позаяк іменник прогнозує лише можливість появи атрибутивного компонента, але не обов'язково вимагає його: Люблю життя, де повно сонця й грюку, І ця любов моя на сто століть! (Д.Павличко); Ще в дитинстві я ходив у трави, В гомінливі трепетні ліси, Де дуби мовчали величаво У краплинках ранньої роси (В.Симоненко).
Перехідним типом між реченнями з валентно зумовленими й валентно незумовленими підрядними частинами є речення з опорними іменниками, які вимагають обов'язкової конкретизації, виявляючи свою семантичну недостатність для передачі певного змісту. Це іменники релятивної семантики (синсемантичні), які не можуть точно назвати предмет мови. У "Русской грамматике " визначено кілька груп синсемантичних іменників: a) слова зі значенням класу - вид, тип, рід, клас, розряд; б) слова зі значенням зовнішньої ознаки - зовнішність, вигляд, обличчя, ріст, колір, звук, голос і под.; в) слова з узагальненим значенням - людина, справа,річ, жінка, епізод, ситуація, обставина, становище, факт, випадок, стан, відчуття, почуття, думка (рос. мнение) [7, 522]. Список таких іменників можна продовжити. Проте, як свідчить конкретний мовний матеріал, при синсемантичних іменниках підрядна частина не завжди є обов'язковою, її необхідність може зумовлюватися кількома факторами, як формальними, так і семантичними. По-перше, синсемантичні іменники потребують обов'язкового поширення підрядною частиною лише в тому разі, коли вони не мають при собі означень, виражених словоформами, пор.: Адріана обдала мене теплим поглядом, у якому, проте, не переставав жевріти скептичний полиск (Р.Іваничук) - Адріана обдала мене поглядом, у якому жеврів скептичний полиск; Благословенна тиша і зоряні титли стояли над волошковим засніженим світом, що на невидимих решетах пересівав сяйво й підтемінь, а на місячних верстатах ткав лляні рушники (М.Стельмах) - Мадярські виноградники, скирта, туман - то був світ, що він його бачив востаннє (О.Гончар). У наведених парах у перших реченнях головні частини є самостійними і можуть уживатися без підрядної, оскільки іменники погляд, світ, поєднуючись із прикметниками, семантично конкретизуються, у других реченнях головні частини без підрядних є семантично недостатніми для вираження завершеної думки. По-друге, обов'язковою є підрядна частина при головній частині типу Нема (не було, не бува) + іменник у родовому відмінку: Не бува ночі, щоб у комуну не навідувалися зухвалі гості (В.Земляк); Не було й дня, щоб у
Loading...

 
 

Цікаве