WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості словозміни множинних іменників у сучасній українській мові - Реферат

Особливості словозміни множинних іменників у сучасній українській мові - Реферат

- щипчиків тощо.
Закінчення -ей у родовому відмінку має обмежена кількість множинних іменників, які у називному закінчуються на -и, -і (-ї): гроші - грошей, груди - грудей, гуси - гусей, двері - дверей, діти - дітей, кури - курей, люди - людей, мощі - мощей, розвальні - розвальней, сани - саней (автосаней, аеросаней, мотосаней), сіни - сіней.
3. У давальному відмінку іменники, що мають тільки множинну форму, вживаються із закінченням -ам (-ям), як іменники І - ІV відмін у множині: жалощі - жалощам, куранти - курантам, меблі - меблям, мокасини - мокасинам, парфуми - парфумам, плавні - плавням, штанці - штанцям, щипчики - щипчикам.
4. У знахідному відмінку множинні іменники мають форми, спільні з називним (назви неістот) або родовим відмінком (назви істот), пор.: дріжджі, збори, ножиці, окуляри; двійнят, дівчат, дітей (і діти), діток, діточок, людей, молодят, музик. Назви деяких свійських тварин вживаються в обох формах: гусей і гуси, курей і кури. Щодо регламентації у знахідному відмінку форми діти [8, 85] зауважимо, що таке вживання спостерігалося частіше в ХІХ - на початку ХХ ст., пор.: Вивела перепеличка діти; Витоптала орда кіньми маленькії діти; Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде ("Словарь української мови" за ред. Б.Грінченка). Пор. в інших джерелах цього періоду: Знав його жінку і діти; Він буде годувать його діти; Аркадію, ти маєш діти (М.Коцюбинський). У мові сучасної художньої літератури та публіцистики також трапляється така форма знахідного відмінка, напр.: Живуть, працюють, мають діти (М.Луків); Тут будем колисати свої діти (М.Вінграновський); Дівчата повиходили заміж, вже мають діти (Ю.Мушкетик). Нам здається, що форма знахідного відмінка, яка збігається з називним, для назв людей сьогодні є вже застарілою. Пор. також: Та як не вірити караючим огням, коли близнята виколисує блудниця? ("Сучасність"). Тож не випадково четверте видання "Українського правопису" цієї форми вже не фіксує.
5. В орудному відмінку переважно вживається закінчення -ами(-ями): джунглями, жалощами, кліщами, пенатами, пластівцями, пожитками, сходами. Іменники, що в родовому відмінку мають закінчення -ей, в орудному відмінку вживаються із закінченням -ми, деякі з них мають варіантні форми, наприклад: грішми (і грошима), гусьми, дверми (і дверима), дітьми, курми, людьми, саньми (і санями), сіньми. Закінчення -ми властиве й іншим множинним іменникам: ворітьми (і воротами), штаньми (і штанами, рідше - штанями). Наявність варіантів на -има пов'язана з розпадом категорії двоїни в українській мові.
6. У місцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаються закінчення -ах
(-ях): на вилах, на воротах (рідше - на воротях), у гольфах, у дебатах, у джинсах, у коноплях, у Чебоксарах, на штанах (рідше - на штанях).
Характерно, що частині множинних іменників властива варіантність у вживанні відмінкових закінчень, яка в різні періоди розвитку мови то звужувалася, то розвивалася. Так, іменники груди, дівчата в орудному відмінку за сучасними правописними виданнями не мають варіантних форм: грудьми, дівчатами. Проте на початку ХХ ст. поруч з цими формами нормативними вважалися також інші - грудима, дівчатьми [7, 44]. Іменник ночви в родовому відмінку згідно з "Українським правописом" 1993 р. має варіанти: ночов і рідше - ночв [9, 80]. Але в усіх орфографічних виданнях він подається лише в одній формі - ночов. Деякі іменники, зокрема граблі, помиї, донедавна фіксувалися з одним закінченням у родовому відмінку - грабель, помиїв [3, 239]. Пізніше вони набули варіантних закінчень - граблів, помий [4, 137], які регламентовані чинним правописом.
Деякі іменники, яким у називному відмінку властива флексія -и,-і (-ї), у родовому відмінку вживаються як із закінченням -ів, так і з нульовим закінченням: витребеньки - витребеньок і витребеньків, гони - гін і гонів (міра), але тільки гонів (на полюванні), Дарданелли - Дарданелл і Дарданеллів, кальсони - кальсонів і кальсон, Кордильєри - Кордильєрів і Кордильєр, пришви - пришов і пришв, рейтузи - рейтуз і рейтузів, фіжми - фіжм і фіжмів тощо. У ряді навчальних посібників подано ще такі варіантні пари, як чарів - чар, канікулів - канікул [1, 88], обценьків - обценьок [5, 122], Чернівців - Чернівець [6, 364]. В "Орфографічному словнику української мови" 1994 р. видання ці іменники не мають варіантних форм: канікул, обценьків, чарів, Чернівців.
Іменники гусла і гуслі, козла і козли, устонька й устоньки однакові за значенням, проте мають варіантні закінчення у називному відмінку, що впливає, за винятком першої пари, на вибір закінчення у родовому відмінку, пор.: козла - козел, козли - козлів; устонька - устоньок, устоньки - устоньків, тоді як гусла - гусел, гуслі - гусел. На нашу думку, варто було б уніфікувати закінчення родового відмінка і для іменників козла і козли, устонька й устоньки.
Необхідно звернути увагу на те, що подібні за звуковим складом слова набувають у родовому відмінку різних закінчень, пор.: грабки - грабків, але ґратки - ґраток, завидки - завидків, але нападки - нападок, манатки - манатків, але колготки - колготок; задвірки - задвірків, але жмурки - жмурок; зубоньки - зубоньків, але людоньки - людоньок; ґаблі - ґаблів, але коноплі - конопель; крупці - крупець (від крупи), але капці - капців; крикливиці - крикливиць, але крикливці - крикливців; крикливці - крикливців, але дрімливці - дрімливиць; мокасини - мокасинів, але іменини - іменин; помини - поминів, але гостини - гостин тощо.
Іменники ворота, штани у давальному, орудному та місцевому відмінках мають варіантні форми: воротам і воротям, штанам і штаням; ворітьми і воротами, штаньми, штанами і штанями; (на) воротах і воротях, (на) штанах і штанях, проте відмінкові форми штанями, на штанях, на воротях вживаються рідше [9, 80].
Варіантні закінчення окремих лексем з'являються внаслідок проникнення у літературну мову діалектних форм. Так, іменник двері в усіх правописних виданнях фіксується з двома варіантними формами - дверми і дверима, однак трапляються вказівки ще на одну форму - дверями [6, 364], очевидно, під впливом таких слів, як курями, людями, що функціонують лише в місцевих говорах.
Отже, відмінкові форми множинних іменників не завжди збігаються з відповідними формами окремих відмін. Протягом розвитку мовної системи одні варіантні форми зникали, натомість з'являлися інші. Результати взаємодії варіантних закінчень множинних іменників покаже мовна практика наступних років.
ЛІТЕРАТУРА
1. Горпинич В.О. Українська морфологія. - Дніпропетровськ, 2000. - 364 с.
2. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українськамова. - К.: Вища школа, 1987. - 352 с.
3. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. - К.: Рад.школа, 1961. - Ч.І. - 407 с .
4. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. - К.: Наук. думка, 1984. - 255 с.
5. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І.К.Білодіда. - К.: Наук. думка, 1969. - 583 с.
6. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. - К.: Вища школа, 1997. - 494 с.
7. Український правопис. - Х.: Держ. вид-во України, 1929. - Вид.1. - 104 с.
8. Український правопис. - К.: Наук.думка, 1990. - Вид.3. - 240 с.
9. Український правопис. - К.: Наук.думка, 1993. - Вид.4. - 240 с.
Loading...

 
 

Цікаве