WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Колір як основа внутрішньої форми та вмотивованості мовного знака (на матеріалі української, російської та німецької мов) - Реферат

Колір як основа внутрішньої форми та вмотивованості мовного знака (на матеріалі української, російської та німецької мов) - Реферат


Колір як основа внутрішньої форми та вмотивованості мовного знака (на матеріалі української, російської та німецької мов)
Питання про вмотивованість слова і його внутрішню форму є надзвичайно важливим та актуальним для розкриття проблем антропоцентризму сучасної лінгвістики, оскільки принципи номінації тісно пов'язані з вибором суб'єктом ознаки найменування.
На думку О.О.Потебні, внутрішня форма є центром образу, однією із його ознак, що переважає над усіма іншими, вона є найближчим етимологічним значенням слова, способом, яким виражається зміст [6, 100; 124].
Вибір та фіксація ознаки найменування можливі лише завдяки здатності людини до мовної свідомості, або до так званого лінгвокреативного мислення [8]. Цей тип мислення забезпечує зв'язок концептуальної картини світу, у формуванні якої беруть участь і невербальні типи мислення, з мовною. Здійснення цього зв'язку відбувається поетапно: відображення людиною як свідомою істотою, навколишнього світу, означування та пояснення за допомогою мови елементів і змісту концептуальної картини світу, закріплення і реалізація у мовному знаку результатів відбивної мислительної діяльності людини. Саме на цих теоретичних засадах грунтуються погляди провідних вчених, зокрема, Ю.Д.Апресяна, Г.В.Колшанського, Б.О.Серебреннікова, О.В.Урисон, Г.А.Уфімцевої та багатьох інших [1], [5], [8], [12], [13].
Таким чином, результати пізнання ознак позначуваного об'єкта відображаються у внутрішній формі лексеми.
На вибір цих ознак впливають соціокультурний і трудовий досвід носіїв мови, тому, як зазначав В. фон Гумбольдт, у внутрішній формі фіксуються самобутність, духовна енергія народу, особливості національного світорозуміння. Всі ці фактори у сукупності з лінгвістичними встановленими способами номінації визначають процес вибору ознаки найменування рослини. Тобто одну й ту саму ознаку можна виразити різними способами, "найбільш закономірними для системи даної мови" [11, 129].
Таким чином, внутрішня форма є пучок асоціацій, сполучених з осмисленням взаємозв'язку позначуваного з іншими явищами дійсності [9, 24]. Окрім цього, О.Снітко стверджує, що внутрішня форма, як зв'язна ланка між змістовими та формальними боками мовного знака, є основою вмотивованості слова [9, 78].
Під вмотивованістю розуміють стуктурно-семантичну властивість слова, яка дозволяє усвідомити раціональність зв'язку значення та звукової оболонки слова на основі його лексичної та структурної співвіднесеності [3, 30]. Тобто вмотивованість, як зауважує А.М.Сердюк, це та ділянка мовного знака, де його позначуване поєднується та взаємодіє з позначувальним [7, 24].
Ф. де Соссюр наполягав на відсутності природного зв'язку позначувального з позначуваним, тобто на немотивованості мовного знака [10, 101]. Це твердження, зумовлене концепцією вченого про мову як іманентну систему, вважається помилковим: "зв'язок між позначуваним і позначувальним не довільний; навпаки, він є необхідним" [2, 92]. Процес вибору ознаки найменування свідчить про прагнення мовця закріпити у флоролексемі певні властивості, а, отже, про мотивацію вибору назви рослини. Таким чином, переважаюча більшість флоролексем є, на нашу дум-ку, мотивованою. Щодо запозичень, то з погляду П.Гіро, мотивованими є всі слова, навіть іншомовні, оскільки вони мотивовані в
мовах-першоджерелах [15].
На нашу думку, запозичення в досліджуваних мовах втрачають свою внутрішню форму, а отже, і властивість, яка дозволяє усвідомити раціональність зв'язку між позначуваним і позначувальним. Отже, іншомовні слова є немотивованими.
Що стосується характеру мотивації, то для реалізації мети нашого дослідження доцільним є аналіз назв рослин в аспекті прямої / непрямої мотивації, тобто залежно від того, чи існують вихідні елементи у вільному вигляді [4, 17].
Окрім цього, взаємодія між внутрішньою формою і вмотивованістю виявляється ще і в тому, що при утворенні назви рослини шляхом переосмислення ознака вторинного найменування є водночас мотиваційною ознакою. Таким чином, внутрішня форма і вмотивованість - це основні засоби зв'язку об'єкта дійсності, що відображається, з його назвою, які служать точності передачі поняття через слово [14, 59].
Метою нашої розвідки є аналіз процесу номінації назв рослин, виявлення універсального та специфічного у характері мотиваційних процесів.
Предметом нашого дослідження стали українські, російські та німецькі флоролексеми, що вмотивовані кольором рослини .
Щодо кольору, який покладено в основу найменування рослини, то домінантним в усіх мовах є жовтий. Це пояснюється тим, що у європейців цей колір асоціюється з кольором сонця, вогню, золота - символами життя, захищеності, матеріальної забезпеченості. Продуктивність інших кольорів, зокрема, червоного, білого (світлого), синього пояснюється, на нашу думку, асоціаціями з красою, здоров'ям, благородством, чистотою, небом.
Такі забарвлення, як чорний плід, біле листя, червоний корінь, контрастність квітки тощо є досить незвичайними для цих частин рослин, вони привертають до себе увагу людини, яка і обирає їх за ознаку найменування.
Проаналізуємо назви за типами мотивації:
І. Пряма мотивація.
Метафоричні назви, досліджувані нами, утворені внаслідок подібності:
1) до представників тваринного світу, а саме - до забарвлення частин їхнього тіла, внутрішніх органів: білої квітки: укр. гуски Nymphaea; нім. Vogelmilch Ornithogalum (букв. пташине молоко); чорного плода рослини Paris: укр. вороняче око; рос. вороний глаз; червоного кореня рослини Anchusa: укр. воловий язик; рос. воловий язык; нім. Ochsenzunge (букв. воловий язик); жовтого кольору усієї рослини Cantharellus cibarius: укр. лисичка; рос. лисичка;
2) до людини, частин її тіла та кольору одягу, характерного для людей певних посад, професій, занять: червоної квітки рослин, які викликають позитивні асоціації їх вигляду із зовнішністю гарної дівчини і офіцера; відповідно, укр. краса Amaranthus, майори Zinnia; рос. майоры тс.; красавица Lychnis; нім. Tausendsch?n1 Amaranthus (букв. тисяча красунь); крім цього, в німецькій мові встановлено назву, зумовлену цією ознакою: нім. Blutauge Comarum (букв. криваве око); білого пуха квітки до сивого волосся: нім. Greiskraut Senecio (букв. трава-старик); різнокольорових квіток рослин Viola tricolor (укр. братки; рос. анютины глазки; нім. Stiefm?tterchen (букв. мачуха) та Melampyrum (укр. брат-і-сестра; рос. Иван-да-Марья; нім. Tag und Nacht (букв. день і ніч). Як бачимо, ці назви зумовлені сильною відмінністю у забарвленні квіток і пелюсток, що легко запам'ятовується, викликає припущення про подібність з вищеназваними лексемами; жовтого плода рослини Citrus unschiu до жовтого халату китайського сановника, мандарина: укр. мандарин; рос. мандарин; нім. Mandarin; чорного кореня до вбрання монаха: укр. чернець Actaea; коричневого кольору рослини до одягу католицького монаха: нім. Kapuzinerpilz Boletus scaber (букв. гриб-капуцин; капуцини носиликоричневий одяг); червоного кольору рослини Leccinium aurantiacum до кольору крові,
Loading...

 
 

Цікаве