WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Функціонально-стильова характеристика художніх листів - Реферат

Функціонально-стильова характеристика художніх листів - Реферат


Реферат на тему:
Функціонально-стильова характеристика художніх листів
У статті здійснена спроба аналізу епістолярного мовлення з лінгвостилістичних позицій. Для опису обрано художні листи, які, на наш погляд, найменше досліджені у мовознавстві. Художній лист визначається нами як комунікативна одиниця, що стоїть на межі приватного побутового листа та художнього твору, є проявом творчої індивідуальності автора і виконує комунікативну, інформативну й естетичну функції. У нашому дослідженні це епістолярні тексти Павла Грабовського, Остапа Вишні, Олександра Олеся, Михайла Коцюбинського, Григора Тютюнника, Архипа Тесленка, Аркадія Казки, а також дописувачів до засобів масової інформації. Цей тип епістолярію, наближаючись до відповідного стилю, використовує широку систему засобів художнього вираження на всіх мовних рівнях - синтаксичному, морфологічному, лексичному.
Стилістичні засоби синтаксису
Досліджуючи лінгвостилістику листів О.С.Пушкіна, зокрема епістолярних текстів, які співвідносяться з художньо-белетристичним стилем, С.В.Антоненко вказала на специфічну особливість їх синтаксису, що полягає у синтезі книжних та розмовних конструкцій з перевагою останніх у прозаїчних відрізках повідомлення [1, 95]. Подібна ж тенденція простежується і в проаналізованому нами матеріалі. Необхідно зауважити, що в тій частині послання, де переважають прагматичні настанови, більше використовуються прості речення, наприклад: "Хай би й Муреточка писала... Кепки не присилай... І конверти Конверти Та якусь сорочку верхню, під поясок, дешевеньку. А голівне (за джерелом): не забувай" [1]; "Коли ми побачимось Адже я довго не можу витримати... Адже я цілі роки ждав" [2].
Для вираження думок, почуттів, вражень, у розповідях про якісь події чи про себе переважають складні синтаксичні конструкції з різними видами зв'язків, наприклад: "Щось сильне і могутнє захопило мене - і я нікому не дозволю відібрати у мене моє щастя, що так дорого, з такими жертвами дісталось мені" [2]; "Треба Вам сказати, що я безглузда людина: припавши до кого серцем, все інше забуваю, - так було й тут" [3]; "Хлопці пішли на виставу (тут за стінкою "клуб" ми собі влаштували, виставляють якусь "Москвичку"), і мені ніхто не заважає, коли не рахувати, що проти мене сидить земляк з Вінниччини, інженер-лісовик, з молодих, лагодить комусь годинника (він єдиний тут, що розуміється на цьому) і тре шклом об шкло - робить самотужки шкло для годинника" [1]. Причому особливої синтаксичної стрункості художнім листам надає ритмічне межування складних і простих конструкцій, зокрема безособових речень, у яких головний член виражений предикатами стану, та вживання однорідних членів речення, повторів тощо: "Привіт Вам з того чудового повітря, в якому так згучно (за джерелом) лунає спів соловейка, туркіт горлиці... Привіт Так тут гарно. Так сонечко сяє любесенько, так небо голубіє з-за кучерів. Так таємно..." [4].
Іноді почуття, що переповнюють душу письменника, ситуативні обставини, у яких відбувається листування, потребують використання гранично стислих односкладних структур, що вимагають від обох комунікантів актуалізації та концентрації уваги, наприклад: "Спершу одного нема. Тоді другого. Та іще і ще - і пропускаєш. Аж ось вихопить - видере уже з твого кола. І вражає. Тоді ще - і ждеш. І тоді - починаєш почувати оте віяння безмежного крижаного невблаганного поля минувшини, щедро притрушеного кістками, забуттям і спокоєм" [5]. Цей уривок з листа Аркадія Казки до Павла Тичини є відповіддю на звістку про смерть сестри останнього. Саме односкладні речення разом з лексичним наповненням, епітетами, повторами дозволили авторові виразити хвилювання і тривожні думки, що виникли у зв'язку з сумною новиною.
Для художніх листів типовим є вживання риторичних питальних та окличних речень, стилістична функція яких проявляється у вираженні загальної тональності епістологічного повідомлення і посиленні його експресивно-емоційного впливу на реципієнта, наприклад: "Ти мене кохаєш! Ти моя!.. Мені хочеться всім людям крикнути в обличчя: я щасливий!" [2]; "Ніяк я не втечу від КВЧ, а мене за це ще й б'ють, - ніби я сам цього хочу?! О господи!" [6]; "Ось "Перед грозою": немає ЗВІДКИ, КУДИ сховане зо поворотом, а тут - шлях - під насупленим (зараз чхне!) небом, на розбурханому (не підходь!) вітрі…" [7].
Книжного відтінку художнім листам надає широке залучення синтаксичних одиниць з однорідними членами речення, наприклад: "Летить така петарда в повітрі, тріскає над головою і, окружившись вогнем, наче золотими кучерями, падає на землю, кружиться і стріляє, наче з рушниці. Діти біжать на вогонь, топчуть його ногами, лізуть у саме пекло - а над ними летять вже сотні петард і стріляють між публікою так, що лякають жінок, та й чоловіки тікають" [8]. Таке нагромадження однорідних членів дозволило Михайлу Коцюбинському зробити ефектний і детальний опис різдвяних подій, учасником яких він був.
Ще одним стилістичним засобом, виявленим у художніх листах, є повтор - "фігура мови, що полягає у повторенні в певній послідовності звуків, слів або їх частин, висловів для досягнення відповідного виражального чи виражально-зображального ефекту" [7, 495]. У проаналізованих епістолярних текстах переважають повні лексичні повтори: "Я відчуваю, що у мені щось співає, щось окрилює думки, очищає почуття... Моя люба, моя дорога, моя ти безмежно добра і ласкава голубко!… Ні, ти повинна ще сьогодні, хоч на момент, хоч на мить дати мені щастя…" [2]. Нанизування однотипних мовних елементів надає вислову виразності, образності, емоційної забарвленості чи психологічного навантаження. У художніх листах уживається також підсилювальний повтор, який виникає у результаті кількаразового використання тієї самої лексеми разом з іншими словами, наприклад: "Ми десятки разів сперечалися і десятки ночей простоювали потім до світання на мосту…" [9]; "Не чуть осіннього зітхання, Не чуть осіннього плачу" [10].
Іноді зустрічається анафоричний початок частин тексту й полісиндетон, тобто повторення з певною стилістичною метою службових слів, або поєднання цих видів повтору, наприклад:
"Доволі Ти сидів в музеї,
Доволі куряви ковтав…
Та й будь, Галичино, здорова,
Та й марш до чеської землі" [10]; "Вона все тобі розповість: і яке горе її спіткало, і як ми тут живемо, і що в нас робиться, і куди воно йдеться…" [11]; "Чи життя розділить між нами свої нагороди за те, що ми впевнено крокуємо по планеті, за те, що ми не раз глибоко в серці тамуємо біль і йдемо з гордо піднятою головою назустріч Сонцю? Чи розбере і оцінить совість хаотичність несподіваних думок і вічних прагнень людини?" [12]. Повтор у досліджуваних листах "сприяє відображенню хвилюючих моментів у житті людини, стану збудження, підвищеного емоційного реагування" [6, 360].
Стилістичні засоби морфології
На морфологічному мовному рівні у художніх листах особливе функціональне навантаження припадає на займенники, зокрема присвійні та особові. Їх використанняпідкреслює інтимно-ліричне забарвлення викладу, до того ж точний повтор посилює його, наприклад: "Одна в мене втіха - це твої листи. Якби не вони - сідай і реви. Листівки я твої дістаю потроху… Ах ти ж, хороша ти моя!" [1].
Засобом інтимізації виступають особові займенники, вжиті у формі 1-ої і 2-ої особи, наприклад:
"Надія вся на Тебе, Сину.
Приїдь мерщій, зніми штанці,
І, може, дійсно Ти рибину
Подержиш в крицевій руці" [10]; "Як нам бути, як нам жити, як нам горю пособити? У мене одно бажання: щоб не впала ти в розпач, щоб не кинула тебе енергія, щоб і далі ти стоїчно боролася за життя, за краще для нас з тобою й для дітей наших майбутнє… Щоб не згубили ми дітей своїх, щоб мали ми з них на старості літ утіху" [11].
Автори послань послуговуються займенниками для відображення ефекту безпосереднього емоційно-інтелектуального спілкування з

 
 

Цікаве

Загрузка...