WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Фітоніми верба, калина, тополя як ключові концепти української культури - Реферат

Фітоніми верба, калина, тополя як ключові концепти української культури - Реферат

Тичину кожна з них" (Гуцало). Тут до того ж і ремінісценція з вірша П.Г.Тичини "Арфами, арфами...".
На ранньому етапі формування етноконцепту тополя з'явилось символічне значення "дівчина", перенесення відбулось на основі схожості в зовнішньому вигляді, спільним підґрунтям стала сема 'стрункість'. "Ой там в полі дві тополі, - третя зелененька; Не йди замуж, моя доню, бо ще молоденька!" (Нар. тв.). У сучасному мовному дискурсі часто тополя використовується з епітетом "струнка". Довго у структурі концепту зберігалося порівняння "струнка, як тополя; дівчина, як тополя", тобто висока, рівна, струнка, але в кінці ХХ ст. воно поступово втрачається. "Тополі стоять, мов стрункі наречені" (Драч). Рідко зараз зустрічається і символічне значення "дівчина": "І з нею тобі, Україно, Ми народимо сокола сина І доню тополю" (Пасічник), тут додається ще значення "українське". Символ "дівчина" може доповнюватись семою 'сум', і тоді тополя уособлює сумну дівчину: "А дівчата в тузі калинами в лузі чи тополями в полі милих виглядали, дожидали" (Гордасевич). Рубання тополі, як і калини, символізувало заручення та одруження юнки [12, 219], але в наш час цей елемент значення втратився.
Окрім дівчини, тополя може уосолювати матір: "і тополя із голубом в листі - наче мати з дитям у вогні..." (Гуцало); "Забрела в білі вірші тополя, в білих віршах, мов мати, стоїть" (Гуцало). Часто до символу "мати" додається сема 'сум': "І проминає мати край дороги, сумна і чорна, - теж, як та тополя" (Костенко). Символічне значення "мати", збагачене семою 'сум', може трансформуватись в новий символ - "вдова": "Солона моя, моя чорна тополе, Покійного сонця пекуча вдовице" (Драч); "Вона ж, як в траурі тополя, Стояла викликом для всіх" (Драч). У наведених прикладах природним буде використання означення "чорна".
Для концепту тополя характерна наявність символів - абстрактних понять, це дерево уособлює стрункість і висоту, відбулась символізація рис зовнішнього вигляду: "Отут, де сумно опустили віти Стрункі тополі на твердий обліг, В пропахле димом сорок третє літо Він за неправду у бою поліг" (Симоненко); "Він їде, проминаючи тополю, високу й почорнілу на вітрах" (Костенко); "Бульвар стає на тополиний зріст, І місто диха бунтом і Тарасом" (Драч); "Сонце тополю тягне до неба за вуха зелені..." (Драч); "Степовими вершниками тополі на обрії мріють..." (Гуцало); "А серце виривається із пастки - у нетрі дум, під небо самоти. У мовчазливу готику тополі" (Костенко). У останньому прикладі сема 'висока' виражається через посередництво порівняння з готичним стилем, для якого характерна спрямованість увись. На основі схожості зовнішнього вигляду тополі зі свічкою відбувається метонімічний перенос. "Ти не знаєш, де та глупа ніч; А вона в душі твоїй загусла, А та кров із тополиних свіч Прориває в твоїм серці русла" (Павличко); А десь далеко хтось запалить свічку чи тополю" (Соловей). Набувати символічного значення може не тільки дерево в цілому, а і його частини, наприклад, пух тополиний уособлює розсіяність, розвіяність по світу: "Вітаю вас, мої братове, Розсіяні, як пух тополі, По кам'яних безоднях вулиць" (Павличко).
На Україні існував звичай висаджувати тополі взовж шляхів. У структурі концепту й досі зберігається ця національна особливість, наявна і в поетичному мовному дискурсі ІІ половини ХХ ст.: "Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву" (Костенко); "Куди ідуть краєм шляху тополі? Куди несуть свої думки і болі?" (Павличко); "І гнуться тополі, і стежка біжить у світ - на люди аби розвіяти скорботу" (Боровий); "Куди мені в розхристаному полі, тут, де хрести розхристаних доріг, де дегустують ввечері тополі хмільне вино вишневої зорі?" (Гуцало). В українського народу не було традиції садити тополі на могилах, але в індивідуальній МКС І.Драча зустрічається результат авторського доосмислення концепту: "Перо - це наша спільна доля - Все обійти і все знайти, Аж поки в головах тополя Не прошумить за два хрести" (Драч).
У фольклорних творах зустрічались зображення перетворення дівчини в тополю, причиною перетворення виступала важка доля, Т.Г.Шевченко теж використав цей образ. Він увійшов до складу концепту тополя, але у ХХ ст. набув переосмислення, це не тільки шлях втечі дівчини від горя, але й просто бажаний, хоч і нездійсненний вихід із надзвичайно важкої для людських сил ситуації. Цей образ використовують, як правило, поети-в'язні, а також невизнані, заборонені поети, яких радянська влада змушувала вести тяжке існування: "А на світанку не коритись дневі І не вертатись до життя, А обертатися в листочки тополеві, В каміння, повне забуття" (Свідзінський); "Мушу стати тополею, Бодай трохи тополею стати, Щоб відчути на кожнім листочкові Прохолоду краплини небесної" (Кісь).
Отже, концепт тополя відіграє значну роль в українській МКС. У структурі цього концепту є поняття, образні й символічні значення, як наприклад, дерево життя, дівчина, мати, стрункість; тополя також виступає уособленням українського, рідного, хоча й не є символом України. Особливістю концепту тополя є відсутність меж диференціації між символічними значеннями: в одному віршовому фрагменті часто поєднуються кілька символів, щовзаємодоповнюються і цим збагачують картину світу.
У когнітивній лінгвістиці зараз актуальним є дослідження ментальних особливостей народу, з'ясовується структура концептуальної та мовної картин світу, процеси їх формування. Наша стаття, виконана в семасіологічному напрямкові, містить спробу вивчення однієї з численних ділянок української МКС. Комплексне вивчення всієї МКС - справа майбутніх років, зараз же дослідники займаються вивченням фрагментів, вдале комбінування яких дозволить у майбутньому сконструювати цілісну картину світу українського народу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ажнюк Б.М. Мовні явища як етнокультурна цілісність // О.О.Потебня і проблеми сучасної філології. - К.: Наукова думка, 1991. - С.26-43.
2. Бардіна Н.В. Когнітивний підхід до визначення поняття "рідна мова" // Громадянський патріотизм і проблеми викладання україністики у вузах Одещини. Матеріали наук.-практ. конф. - Одеса: Астропринт, 2001. - С.15-20.
3. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов. - М.: Языки славянской культуры, 2001. - 288 с.
4. Гнатенко П.І. Український національний характер. - К.: ДОК-К, 1997. - 116 с.
5. Етимологічний словник української мови в 7 т. - К.: Наукова думка, 1985.
6. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: ракурсы анализа языковой картины мира // Актуальні проблеми менталінгвістики: Науковий збірник. - К.: Брама, 1999. - С.3-8.
7. Колесов В.В. Концепт культуры: образ - понятие - символ // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер.2. - 1992. - Вып.3 (№16). - С.30-40.
8. Коломієць І.І. Флоролексеми в українській поезії ІІ пол. ХХ ст.: функціонально-стилістичний аспект. Автореф. дис....канд. філол. наук. - К., 2003. - 18 с.
9. Кульчицький О. Світовідчування українця // Українська душа. - К.: Фенікс, 1992. - С.48-65.
10. Новий тлумачний словник української мови в 4 т. - К.: Аконіт, 1999.
11. Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология. - К.: Изд-во Украинского фитосоциологического центра, 2000. - 248 с.
12. Словник символів культури України / За ред. В.П.Кочура та ін. - К.: Міленіум, 2002. - 260 с.
13. Цимбалістий Б. Родина і душа народу // Українська душа. - К.: Фенікс, 1992. - С.66-96.
Loading...

 
 

Цікаве