WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Фітоніми верба, калина, тополя як ключові концепти української культури - Реферат

Фітоніми верба, калина, тополя як ключові концепти української культури - Реферат

індивідуальна особливість трактування певними людьми, до складу ж концепту національної МКС цей фразеологізм входить зі значенням "нісенітниця".
Отже, концепт верба посідає у свідомості українців досить важливе місце, про що говорить наявність, крім поняття, великої кількості символічних значень, лексикалізованих словосполучень та фразеологізмів. Усі символи позитивні, приємні для українців: Батьківщина, мати, пам'ять, весняне пробудження природи і навіть сум (не горе!) гармоніює з ментальними особливостями народу.
Ще одна важлива для українського етносу рослина - це калина. Її назва походить від псл. kalъ "мокра земля, болото, драговина" [5, 350], оскільки калина найкраще росте в болотистій місцевості. Концепт калина містить таке поняття: "Кущова рослина родини жимолостевих, що має білі квіти й червоні гіркі ягоди" [10]. Поняття майже без символічного забарвлення представлене в текстах, де змальовується національний пейзаж: "…сонце в небі, і гай понад річкою, й дерево в листі, соловей на калині, і в росах зелена трава" (Гуцало); "Обняв комаху в лузі і зорю, що ягодою зріла на калині…" (Гуцало). Калина росте на всій території України, тож за її наявністю можна визначити географічну й національну приналежність пейзажу, калина сприймається свідомістю як "українська" рослина.
У народному сприйнятті зміни в рослинному світі корелюють зі змінами пір року, причому кущ може своїм виглядом вказувати на певну пору, а може уособлювати її, у другому випадку зявляється символічний елемент. На весну й на літо вказує калина в таких контекстах: "Калина у гаптованій сорочці із солов'єм зустрілась віч-на-віч" (Гуцало); "І зеленим намистом на грудях калина в гречках, щойно скинувши білу сорочку, що ткана з туману, виглядає на сонце, й зелене намисто в разках вже світає прийдешнім, яке не збулось ще, світанням…" (Гуцало). Про осінь говорять червоні достиглі ягоди калини: "В калинових разках стоїть калина!" (Гуцало); "І калина у червоній хустці кров'ю сходить по степлілім літі" (Драч); "Грона калини гарячої осінь між листя навишивала…" (Гуцало); "Тремтить береза голим тілом, роняючи останній лист, і на бинтах туманів білих зірки калини запеклись…" (Гуцало). Для осені характерна сема 'сум', що може переноситись на калину, хоча вона не є символом суму, печалі. "Зіграй мені осінній плач калини" (Костенко); "О, Люди! Вслухайтесь в кромішню тишу - жалоба їхню кров колише, мов ту калину в лузі… О, та кривава осінь…" (Сарма-Соколовський); "Тут губи беріз побіліли. Тут губи калин кораловим болем палають на лицях зів'ялих" (Гуцало). Ягоди калини довго не опадають, вони залишаються на кущах навіть в морози, через цю особливість калина у свідомості народу стала символом стійкості, нескоренності.
У структурі сучасного концепту калина провідним символічним значенням виступає Україна, Батьківщина. Цей символ формується здавна, з початком численних від'їздів українців до інших держав, де калина була рідкістю. На чужині калина нагадувала Батьківщину: "Не високо і не низько Листок на калині; Не далеко та й не близько Милий на чужині" (Нар. тв.); "Скажу собі посадити В головах калину. Будуть пташки прилітати Цвіт калину їсти, Будуть мені з Буковини Приносити вісті" (Нар. тв.). У свідомості сучаних українців калина символізує Україну, це превалююче символічне значення відсуває на другий план усі інші: "Цвіте калина в небі Батьківщини - й іще не скоро упаде на діл" (Гуцало); "Ти ж бо українка, Україно, як твої лелеки й журавлі, у твоїх очах співа барвінок, і калини гілка на чолі" (Гуцало); "На колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми. Неосяжна осонцена днина, і собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми" (Стус); "Та тільки калини немає у вас там, у Яні. Та тільки барвінок тримає у нас тут, у Ціні" (Базилевський); "Сорочка збереглася від сестри, На ній вогонь із рідної калини. Нехай сорочку носить Україна, Бо їй іще рости, рости, рости" (Палієнко).
Символічне значення переноситься й на українців, що називають себе синами калини, мають калинову кров: "Благословенна будь, жоно Росії! Я, син калини, в сніговій завії Тобі, як рідній, небо прихилю" (Павличко); "Та знаю: мене колисала калина В краю калиновім тонкими руками, І кров калинова, як пісня єдина, Горить в моїм серці гіркими зірками" (Драч); "що воно таке є а воно калина моя батьківщина а я її калинець" (Калинець). Калина виступає також символом неперервності життя, роду українців: "Росте калина на подвір'ї, сини з калиною ростуть. Ми тут жили, вмирали тут, бо тут калина на подвір'ї" (Калинець).
Раніше калина уособлювала гарну молоду дівчину, відбувалось метафоричне перенесення на основі спільної семи 'зовнішня краса'. Навесні зелений кущ весь у білих квітах подобався українцям, він став символом молодості й краси. "Ой ти, дівчино, червона калино, Як мені на тебе дивитися мило!" (Нар. тв.); "Дівчино люба, мила, личко - як калина" (Нар. тв.). Зараз цей символ відійшов на периферію свідомості, використовується рідко: "А дівчата в тузі калинами в лузі чи тополями в полі милих виглядали, дожидали" (Гордасевич). Іноді відбувається авторське переосмислення символу в індивідуальній МКС: білі квіти уособлюють не молодість, а сивину: "Білі кетяги, білі! Побіліла калина… Сиві скроні, ой сиві! Посивіла дівчина!" (Сеник). Одним із символічних значень калини є материнство, матір: "Приїхали до двора, А немає ні кола, Тільки стоїть кущ калини - То мати моя!" (Нар. тв.); "В моїм селі на маминому гробі Росте калина. Знаю, то вона - Душа моєї матері сяйна Підводиться в нев'янучій подобі" (Павличко). Зараз у зв'язку з переосмисленням з калиною може порівнюватись будь-яка людина (українець), людська душа: "Змерзлий кетяг калини - Пульсар замордованих Душ" (Лесів); "Калиною розквітлою об Різдві ти повернувся, Василю, на Україну…" (Голобородько).
Раніше існував звичай ламати калину, це робили дівчата. Звичай набув такого символічного значення: виходити заміж, любити [12, 109]. "Ой у лузі калина стояла, Ту калину дівчина ламала" (Нар. тв.); "Лом'ю калину, кладу на купку, Я тя кохаю, ти, мій голубку" (Нар. тв.). У наш час відбуласьдесемантизація символу й втрата звичаю, калину рвати може будь-хто, і це нічого не символізує: "підіть дітоньки під калину поки сонце зійде зірвіть по калинці" (Калинець).
Здавна кущ калини висаджували на могилі, але він ніколи не був символом горя, туги, він слугував збереженню світлої пам'яті про покійного [15, 145; 12, 109-110]. "Нас не розлучить ні піп, ні громада, Хіба нас розлучить сосновая хата, Сосновая хата, висока могила, Висока могила, червона калина! Висока могила на рученьках, Червона калина в головоньках" (Нар. тв.); "Аж поки мене понесуть із калиною туди… ну звідки… Тоді вже що ж …" (Костенко); "Ось і хрест. Дві калини червоні. Під хрестом квітне петрів батіг" (Стельмах).
Виступаючи символом пам'яті, потягу до своїх традицій, калина у кінці ХХ століття набуває додаткових відтінків значення, подекуди з'являється сема 'втрата'. Концепт вже не має символічного значення "гармонія життя та природи" [12, 109], натомість приходить дисгармонія, відірваність людини від природи, сум за минулим, що зникає назавжди. На цю дисгармонію, втрату істинного і вказує зараз калина: "Миршавіє палітра, гусне даль, і в кольори вбирається калина. А місто знічено мовчить..." (Соловей); "Життя висить на волосині але я йому не вірю я вірю калині" (Мельничук); "Зріжу калину голу, ніби зірву афішу. У чорноті довкола стане
Loading...

 
 

Цікаве