WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вербалізація концету самопочуття в українських та латинських фразеологізмах - Реферат

Вербалізація концету самопочуття в українських та латинських фразеологізмах - Реферат


Реферат на тему:
Вербалізація концету самопочуття в українських та латинських фразеологізмах
Актуальність представленої роботи зумовлена важливими на сьогодні проблемами сучасного мовознавства. По-перше, злободенним залишається питання дослідження концепту як ключового терміна когнітивістики та лінгвокультурології.
Про нерозривний зв'язок мови та культури вперше вказано у працях
В. фон Гумбольдта, О.О.Потебні.
На думку В. фон Гумбольдта, інтелектуальну діяльність та мову неможливо розмежувати [5, 71]. Щодо теоретичних засад О.О.Потебні, то він ототожнював мову із мисленням та підкреслював, що різні мови є "глибоко різні системи прийомів мислення" [11, 163] - (Розбивка наша - А.С.). Саме тому О.Ф.Лосєв приходить до висновку, що "будь-який знак мови є актом людського мислення" [8, 94].
Грунтуючись на цих концепціях, А.О.Білецький писав: "[...] культура - це перш за все пам'ять. Вона пов'язана з минулим і зорієнтована на минуле" [3, 6].
По-друге, відбиття духовності народу фіксується також і в такому явищі як фразеологізми. Саме в них найяскравіше відображено акумуляцію загальнолюдських уявлень про ключові концепти, тобто про ті поняття, що забезпечують пізнавальну діяльність суб'єкта в об'єктивному світі.
Ми вбачаємо концептуальний аналіз фразеологічних одиниць найбільш ефективним та доцільним для нашої розвідки.
Для здійснення цього аналізу А.Вежбицька пропонує психологічний підхід, а саме: аналізувати мови, якими досконало володіє сам вчений, у сукупності із спостереженнями за власними психічними процесами, тобто, використовуючи інтроспекцію та всі дані культурно-антропологічного характеру [4].
На нашу думку, результати дослідження, проведеного таким чином, матимуть досить суб'єктивний характер і не зможуть адекватно відтворити фрагмент картини світу. Вважаємо, що доцільним було б використання методики, запропонованої О.С.Кубряковою.
Метою концептуального аналізу, за О.С.Кубряковою, є аналіз поняття, що стоїть за мовним знаком [6]. Цей аналіз передбачає вивчення чинників концептуалізації світу, серед яких, крім самої мовленнєвої діяльності, важливими є, зокрема, міфологія, релігія, наукова та господарча діяльність людини тощо.
Саме ці фактори впливають на природу концепту. Так, Н.Д.Арутюнова стверджує: "У хаосі живого життя концепти розхитуються і в той же час вони вступають між собою у системні відношення, які сприяють їхній стабілізації" [1, 313].
Зрозуміло, що у цьому процесі може бути багато універсалій, що пояснюється загальноприйнятими уявленнями різних народів про такі поняття, як життя - смерть, добро - зло, краса - потворність тощо.
Н.І.Сукаленко пояснює ці збіги єдністю людського феномену та частковим збігом із картиною об'єктивної дійсності: ландшафтом, флорою, фауною, господарчою
діяльністю [13, 67]. Ця єдність вмотивована спільними для всіх індивідуумів механізмами психофізіологічного відображення навколишнього світу.
А.Вежбицька стверджує, що універсальними поняттями є ті, котрі універсально лексикалізовані, тобто у всіх мовах втілені у словах. На її думку, для опису та порівняння культур необхідні саме слова, оскільки слово дає відчутне свідчення існування
поняття [4, 381].
З іншого боку різноманітність міфологічних, релігійних та інших культурних факторів не може не вплинути на специфічність створення концептів.
Матеріалом нашої розвідки стали фразеологічні одиниці (далі - ФО) української та латинської мов, у яких відбулась вербалізація концепту "самопочуття".
Вибір матеріалу зумовлено тим, що:
1) латинська мова є відображенням системи духовних цінностей Стародавнього Риму, вплив якої є надзвичайно важливим на світову культуру навіть у наші дні;
2) розбіжності у міфології, релігії, наукових досягненнях обумовлюють яскраво виражену етноспецифічність вербалізації досліджуваних концептів .
Ми солідарні із М.М.Бахтіним про доцільність вивчення мовних явищ у зіставному плані саме тому, що смисл однієї культури розкриває свої глибини тільки у тому випадку, коли зустрічається і стикається з іншим, чужим смислом [2].
Отже, ми поставили перед собою наступні завдання:
1) проаналізувати ФО української та латинської мов, у яких відбулася вербалізація концепту "самопочуття";
2) виявити складники досліджуваного концепту на матеріалі досліджуваних мов;
3) встановити вплив мовних та культурних чинників на формування концептосфери української та латинської мов;
4) виявити універсальні та специфічні риси вербалізації концепту з урахуванням специфіки латинської мови як неживої.
Для аналізу нами обрано концепт "самопочуття", який є одним із складників ключового поняття "життя".
У лексикографічних джерелах самопочуття тлумачиться як:
1) "загальний фізичний та моральний стан людини, який залежить від її здоров'я і настрою в даний момент" [12, т.4, 43];
2) або як "стан фізичних та духовних сил людини" [9, 694].
Як бачимо, в обох випадках виокремлюються, насамперед, антропометричний характер концепту, що має наступні складники: "здоров'я / хвороба", "дух", "настрій", "сила".
Лінгвістичний аналіз матеріалу дозволяє нам встановити наступні тенденції.
В українській мові кількісно переважають фраземи, що несуть у собі інформацію про хворобу, а в латинській - про здоров'я.
Цей компонент виражається у наступних афоризмах:
укр. Здоров'я йому не позичати.
лат. Valetudo bonum optimum (Здоров'я - найкраще добро).
Non vivere, sed valere vita est (Сенс життя не в тому, щоб жити, а щоб бути здоровим).
Vive valeque! (Живи і будь здоровим!).
Bona valetudo melior est quam maximae divitiae (Добре здоров'я краще за найбільше багатство).
Цілком логічним наслідком із вищевказаного є те, що важливим складником досліджуваного концепту є "медицина". У Стародавньому Римі ця наука вважалась однією з найважливіших, що знайшло своє відображення у сентенціях:
лат. Est medicina triplex: servare, cavere, mederi (Медицина є потрійною: запобігати, пильнувати, лікувати ).
Bene dignoscitur, bene curatur (Добре розпізнається, добре й лікується). Omnium artium medicina nobilissima est (З усіх наук найблагороднішою є медицина).
Cura ut valeas (Піклуйся про своє здоров'я).
Mеdicus curat, natura sanat (Лікар лікує, природа зцілює).
Medice, cura te ipsum!
Остання з них запозичена і українською мовою:
укр. Лікарю, вилікуй себе самого!
Серед досліджених фразеологізмів виокремлються тематичні групи, що несуть у собі наступну символіку.
1. Життя: укр. Живий та цілий.
Повертати до
Loading...

 
 

Цікаве