WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Північне Приазов’я у записах і дослідженнях В.М. Ізотова - Реферат

Північне Приазов’я у записах і дослідженнях В.М. Ізотова - Реферат

принципами: 1) фундаментальним, 2) тим, коли науковим обґрунтуванням є лірика або епіка, 3) ідейно-тематичним. При класифікації Ізотова вжито всі три принципи, тому аналізувати їх неможливо, хоч визнаємо слушність зауваження Валентина Миколайовича, що болгари, які живуть в Україні, не забули багатьох жанрів традиційних пісень і що про це переконливо говорить двотомник Н. Кауфмана і багатьох збирачів болгарських народних пісень, перше місце серед яких цілком заслужено займає сам В.М. Ізотов.
Кращими розділами видання "Болграський фольклор у Північному приазов'ї" є "Календарно-обрядові" і седенкарські пісні". Серед календарно-обрядових не названо звичай "Баба Марта" (можливо, тому, що не пов'язаний з піснями), хоч сам звичай і зараз побутує серед болгар.
Дуже цікавий розділ "Болгарське весілля". Він виграв би ще більше, якби були посилання на монографію Радості Іванової "Българската фолклорна сватба" (Софія, 1984), де є багатий емпіричний матеріал, його варіантна багатоманітність, широко використані нотні записи. Можна було б вказати і на кандидатську дисертацію Наталі Задорожнюк "Семантика символічно-обрядової системи болгарської весільної поезії" (Захищена в ІМФЕ НАН України в 1994 р).
В книзі В.Ізотова вперше після С. Цветка так детально розказано про седенкарський обряд й підкреслено, що він має ряд аналогій (але названі й відмінності) з українськими та російськими обрядами. Цьому обрядові присвячено окремий розділ та проаналізовано особливості літніх, осінніх та зимових седянок. До речі, у Цветка є рукописна стаття "Седянки и меджия", де він розмежовує ці назви. В Ізотова пояснено, що восени збираються на "меджия" для роботи на току і в господарстві. Цікаво, що термін "менжія" на Приазов'ї звучить інакше, ніж на Одещині у С. Цветка, чи це чергова описка? В. Ізотов назвав свій розділ "Посиделковые песни" - седенкарски песни, але про характеристику пісень тут не йдеться. Наведені зразки - однотипні. Вони належать до любовної лірики. Можливо, в побуті Приазов'я, та і взагалі болгарському побутовому дозвіллі, яким по суті є седянки, тематика пісень і не прикріплювалася до обряду, тому автор приділив увагу особливості виконання мелодій, а не текстів. Безперечно, вірні зауваження і кореспондентів, які запам'ятали, що седянки до 60-тих років минулого сторіччя перестали збиратися, оскільки молодь одержала інше місце зустрічей - клуби, де характер розваг був іншим, цікавішим. Розгорнулася робота самодіяльних гуртків. Але, по-перше, час знову вніс свої корективи: відомо, що в останні роки робота клубів перестала фінансуватися, і молодь знову повернулася до давніх звичаїв, а по-друге, старше покоління завжди воліло збиратися "із своїми", і ця традиція продовжувала жити і в метрополії, і в діаспорі. Я, наприклад, бачила такі літні седянки старших у Странджі ще у 80-тих рр. ХХ ст. Збиралися старші жінки з роботою - в основному, з прядінням овечої вовни, і не співали, а розмовляли. Нещодавно була опублікована стаття Г. Манолової про сусідські сходини "дернек", основний зміст яких - спілкування і обговорення новин [Манолова Г. "Дерніцікте" - спеціфічна особливість спілкування болгарських переселенців у Бесарабії // НТЕ. - 2006. - № 3. - С. 91-93]. Старші жінки не працюють і не співають, збираючись у вихідні та святкові вечори поблизу своїх жител.
Сходини чоловіків майже завжди супроводжуються частуванням, яке пропонує господар житла, біля якого збираються, щоб погомоніти, пограти в шахи чи карти. Зауважимо, що через кожну домівку поставлена лавка - для "дернеку", що сприймався переселенцями як традиція, перенесена з прабатьківщини. Як бачимо, традиція, долаючи усі зміни, які виявляються тимчасовими, продовжує жити й сьогодні.
Окремий розділ присвячено святковим болгарським хороводам, простежено їх участь в обрядовій системі. Розділ дещо розширює рамки означеного в заголовку фольклору в Північному Приазов'ї, оскільки в ньому йдеться про ритуальні танці, які не побутують у Приазов'ї, зокрема про нестинарські танці на розпеченому вугіллі. Раніше вони приурочувалися до дня святих Костянтина і Олени - 21 травня. Тепер можуть виконуватися на "соборах" незалежно від дати, що я можу засвідчити як глядачка - влітку, в серпні 1979 р., на "соборі" в Родопах. Основні відомості про танці, "хоро", "оро", "ръченица" та ін. почерпнуті з деяких праць Райни Кадарової-Кукудової та Кирила Дженева [Болгарские народные танцы // Наука и искусство. - София, 1958]. Передані в 2005 р. в Приазовську діаспору, вони читаються, можливо, вперше, збагачуючи уявлення читачів про багатство й різноманітність болгарського фольклору різних жанрів. Інонаціональне оточення, за спостереженням В. Ізотова, внесло в танцювальний репертуар нові танці: польку, краков'як, яблочко, падеспань, гопак.
Серед інших розділів виділимо пісні літературного походження, які настільки полюбилися народу і стали популярними, що їх сприймають як народні, не знаючи автора. Це добре показано на прикладі "Пісень на вірші Х. Ботєва".
Спостерігач слушно відзначив також, що усталений в минулому репертуар і його приуроченість поступово розмиваються, вливаючись в загальний пісенний фонд.
Пісні останніх розділів мають здебільшого штучний характер. Вони побутували - це підтверджується фактами, наведеними у виданні, і в цьому їх цінність. Але деякі оцінки сьогодні звучать анахронічно. Та незважаючи на окремі огріхи і неточності, яких можна було б не допустити, якби по розділах пройшлася рука досвідченого фахівця-редактора, та ще й бажано болгариста.
Приєднаємося до автора передмови Л. Романової, яка стверджує: "Книга справляє приємне враження. Від щирого серця хочеться подякувати автору Валентину Миколайовичу Ізотову" і побажати подальшої успішної роботи і нових книжок.
Loading...

 
 

Цікаве