WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Північне Приазов’я у записах і дослідженнях В.М. Ізотова - Реферат

Північне Приазов’я у записах і дослідженнях В.М. Ізотова - Реферат


Реферат на тему:
Північне Приазов'я у записах і дослідженнях В.М. Ізотова
Північне Приазов'я, заселене, в основному, приїжджими болгарами, привернуло до себе увагу науковців більше, як сто років тому. Однією з перших робіт, в якій було детально описано матеріальну й духовну культуру болгар, що поселилися на Півдні України, було дослідження М.С. Державіна "Болгарские колонии в России". Тут, зокрема, повідомлялося і про болгарські пісні, зібрані в тодішньому Бердянському повіті вчителем А. Варбанським і опубліковані в 1894 р. Пізніше, 1910 р., А. Варбанський видав збірник "Песните на Бердянските българи", що містив 556 пісенних зразків. У тридцятих роках минулого сторіччя українські музикознавці М.П. Гайдай, К.В. Квітка і болгарин Бурмов записали в Запорізькій області, в тому числі і на Приазов'ї, кілька десятків болгарських пісень з нотним супроводом мелодій. Одним з най капітальніших видань післявоєнного часу був двотомник, упорядкований і супроводжений ґрунтовною передмовою, болгарським музикознавцем Николаем Кауфманом "Народни песни на българите от Украинска и Молдовска ССР", де містилося чимало записів, здійсненим Н. Кауфманом на Приазов'ї. отже, народна культура Приазов'я постійно в тому чи іншому форматі фіксувалася науковцями України, Болгарії, що засвідчено рядом експедиційних записів, які зберігаються в рукописних відділах наукових установ, зокрема, в ІМФЕ НАНУ, а також в опублікованому "Додатку" (автор З.І. Василенко) до колективної монографії "Інтернаціональне та національне в сучасному слов'янському фольклорі". - К.: Наукова думка, 1977. - С. 136-139.
Але все це давні і малодоступні зацікавленому читачеві матеріали, тому книжка Валентина Миколайовича Ізотова "Болгарский фольклор в Северном Приазовье", що вийшла в Запоріжжі - Сімферополі в 2005 р., набуває особливої цінності. В ній розкрито специфіку народної культури болгарської діаспори в Україні, названо й проаналізовано збережені сьогодні пісенні жанри, і - що особливо важливо - приділена велика увага музичній характеристиці сучасних особливостей досліджуваного матеріалу, при цьому слід наголосити, що зроблено це не дилетантом, а фахівцем, в розпорядженні якого знаходиться значна кількість музикознавчих і фольклорних джерел.
Автор поєднує різні аспекти подачі матеріалу - від популярного до суто наукового: бачене і почуте під час спілкування з місцевими болгарами тут же фіксується й аналізується - в цьому полягає своєрідність творчого стилю В.М. Ізотова. Хоч автор передмови, канд.. педагогічних наук Л.Я Романова підкреслює, що видання адресоване студентам, воно цікаве і повчальне для всіх болгар, чиї предки опинилися в іноетнічному оточенні і часто з незалежних від них причин мало знають про своє минуле. Тому погоджуємося з подальшими міркуваннями Л. Романової про те, що велике значення книжки В. Ізотова полягає ще й у тому, що "вона вчить розуміти багатовікову раціональну організацію середовища життєдіяльності предків. Особливу систему звичаїв, обрядів та вірувань, світорозуміння".
Крім того, видання В.М. Ізотова поповнює новими матеріалами попередні записи й публікації науковців, його використовуватимуть фахівці-болгаристи, особливо ті, що вивчають фольклор та етнографію болгарської діаспори на Півдні України, тим більше, що автор прагне охопити історію питання, особливості проведення свят і буднів, насичених пісенністю, а також звертає увагу на зміни, привнесені часом.
Композицію книжки підказали зібрані автором матеріали. Вони не всі рівнозначні. Якщо перший розділ складається з фрагментів, почерпнутих, в основному, з друкованих болгарських та вітчизняних джерел, то наступні розділи створені переважно внаслідок власних спостережень. Але і в першому розділі слід було б уважніше поставитися до наведених фактів. Наприклад, твердження, що з 1924 по 1937 рр. було видано 271 підручник з болгарської мови. Серед прізвищ авторів підручників названо ім'я Булаховського. Виноски, яка б указувала, звідки взяті цифри і прізвища, нема. Зате є посилання на роботу Калоянова (невідомо, коли і де видану), в якій стверджується: архівні матеріали (?) свідчать про розквіт і початок створення болгарських шкіл у 1923 - 38 рр. Справді, в 1923 - 29 рр. держава приділяла увагу розвиткові культур національних меншин, у тому числі й болгарської, а в 37-38 роки ці культури нещадно знищувалися. Та на наступній, 19 стор. той же Ізотов пише: "в середині 30-тих років почалися сталінські репресії …" і т.д. - цілий абзац, що переконує: болгарська культура зазнала поголовного нищення. Сьогодні вже маємо надруковані статті про трагічну долю Сергія Цветка, Недельчева, Димитрова та інших представників болгарської інтелігенції, "розкуркулених", заарештованих і виселених.
Післявоєнний період, коли автор мав можливість вести власні спостереження, цікавий фактичним матеріалом, хоча розділ "Збереження болгарської народної пісні" можна було б поєднати з наступним, оскільки вони тематично близькі, особливо стосовно жанрової атрибутики. Приведені тексти і їхня характеристика в давніх записах Варбанського, але не підтверджені новими записами. То збереглися вони чи ні, адже розділ афішує "Збереження…"? Цікавим по новому фактажу (я знову повторюю, що нові записи найцінніші для науки) є розділ "Переймання українських і російських мелодій болгарським фольклором". Залишилися неоприлюдненими тільки записи взаємо переймань текстів.
Щодо розділу "Жанри болгарських народних пісень", то я обмежуся твердженням відомої болгарської фольклористки Цветани Романської у кн. "Българската народна песен" (Софія, 1965): "В науці про народну поетичну творчість досі не існує єдиний погляд на класифікацію народних пісень". Так само нема й сьогодні єдиного погляду, але сучасні фольклористи користуються трьома
Loading...

 
 

Цікаве