WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Зміст та структура концепту “голос” в українській лінгвоментальності (на матеріалі художнього мовлення) - Реферат

Зміст та структура концепту “голос” в українській лінгвоментальності (на матеріалі художнього мовлення) - Реферат

слово голос стоїть у родовому відмінку:
Прийди !.. Я знаю, що ти могутніша від мого кривдника: звуки твого голосу заставлять зашуміти мою душу всіма переливами пісень... [9, 32].
В цьому випадку голос виступає як "хранилище" звуків, а вся конструкція звуки твого голосу є підметом і, відповідно, виступає як агенс.
г) Голос - об'єкт
На нашому матеріалі ми зафіксували кілька конструкцій, в яких голос виступає як об'єкт сприйняття, тобто в реченні є суб'єкт, який сприймає, чує його. В таких випадках іменник голос стоїть у знахідному відмінку і виконує функцію прямого додатка:
1. Але майже одноразово анарх почув збоку метранпажів голос [12, 419].
2. ... Гордій вже на зваленого не дивився, а підіймав допитливо несамовитий погляд на панотця, до краю здивованого. І почув страшний своїм звучанням голос:
- Навколішки, собача душе ! [9, 45].
На прикладі розглянутих нами структур ми можемо ще раз пересвідчитися в метафоричності людського мислення. Несвідоме ототожнення голосу з суб"єктом дії (агенсом), засобом дії (інструментом), місцем (хранилищем), об'єктом є когнітивною метафорою, вивчення якої здатне пролити світло на особливості сполучуваності слова голос, на його вживання в різних відмінках та різних синтаксичних функціях.
Імпліцитна структура
Ця структура номінацій голосу є найбільш частотною в нашому мовленні. В більшості випадків вона складається з дієслова на позначення мовлення та прислівника (або іменника в орудному відмінку з прийменником), які служать для номінації тієї чи іншої ознаки голосу і вказують на постійні характеристики мовця або на йогопоточний стан. Значно рідше, але все-таки зустрічаються конструкції, які не містять дієслова. За наявністю / відсутністю дієслова можемо виділити дві групи імпліцитних номінацій голосу: дієслівні та бездієслівні.
а) Дієслівні номінації
Дієслівні номінації також неоднорідні за своєю структурою. Спираючись на наш матеріал, ми виділили три типи дієслівних конструкцій:
- власне дієслівні (складаються з одного дієслова, що містить в собі певну ознаку голосу):
1. Ви не тямите, що ви кажете. Дурень ви ! - скипів раптом Василь Маркович [4, 21].
2. Не кажіть таких слів, - прошипів Грибовський [4, 21].
3. Встать ! - гримнув начальник. Всі встали [1, 32].
- дієслівно-прислівникові (складаються з дієслова та одного чи кількох прислівників):
1. - Іди, солдате. Виконуй свій обов'язок, - сказав він тихо, як рідному сину [4, 34].
2. А я тебе питаюся, чого ти до мене в'язнеш ? - обминаючи відповідь, прохрипів тихо і зловісно Сверделець [9, 69].
- дієслівно-іменникові (складаються з дієслова та іменника в орудному відмінку з прийменником):
- Паут пішов, - сказав Грицько з досадою [1, 83].
- Совісті в тебе нема, - з докором сказав Хома [4, 62].
Іноді трапляються змішані конструкції, які, крім дієслова, включають до свого складу і прислівник, і іменник в орудному відмінку з приймеником:
1. - Ні... Бери вище ! - подумав хвильку... І додав гордо і трохи заголосно, з притиском:
- Інженeр, о ! [1, 92].
2. І тільки юна та чорнява мати з немовлям, ніби виголошуючи його думки, прорекла переконано, з щирою надією, співчуттям, упертістю:
- Дістане !.. [1, 91].
б) Бездієслівні номінації
Бездієслівні імпліцитні номінації голосу - це конструкції, які можуть складатися з одного або кількох прислівників, іменників з прийменниками, або ж включати до свого складу обидва елементи. Відсутність дієслова на позначення мовлення зумовлює еліптичність цих номінацій, тому вони потребують прояснення загальної ситуації мовлення, обов"язкового вказування мовця тощо. Такі конструкції зустрічаються нечасто і представлені в нас лише двома прикладами:
1. Старий Сірко позіхнув, ворухнув бровами:
- Купив, кажеш ? Добре. - І спокійно та голосно:
- От бач ? Твоя правда, Ганно [1, 93].
2. Тюбетейка вагалася. Тоді майор з притиском, але тихо:
- Що вам наказано !? [1, 40].
Різноманітність способів представлення свідчить про те, що концепт "голос" є добре структурованим, а, отже, важливим концептом української лінгвоментальності. Голос є специфічною ознакою людини, тому всі номінації голосу є суто антропоцентричними і відбивають вроджені, постійні ознаки чи обумовлені певними причинами характеристики і стани людини, яка говорить, а також дозволяють нам адекватно розуміти висловлювання. Таким чином, голос людини здатен приховано передавати нам величезний об'єм екстралінгвістичної інформації, яку ми сприймаємо на підсвідомому рівні і яка зумовлює наше сприйняття не лише висловлення, але і самої людини.
Проаналізувавши таким чином представленість концепту "голос" на матеріалі художнього мовлення українських письменників, ми можемо виділити такі його основні ознаки:
1) концепт "голос" включає різні за мотивацією характеристики звучання
2) має розгалужену систему номінацій, різних за структурою та семантичними відтінками;
3) найпоширенішим способом реалізації концепту "голос" є імпліцитні структури;
4) номінації концепту "голос" завжди є антропоцентричними, тобто відбивають характеристики і стани самого мовця.
ЛІТЕРАТУРА
1. Багряний І. Тигролови. - Кіровоград: Степова Еллада, 2000. - 239 с.
2. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики. - М.: Языки славянской культуры, 2001. - 272 с.
3. Демьянков В.З. Семантические роли и образы языка // Язык о языке. - М.: Языки русской культуры,
2000. - С.193-271.
4. Довженко О. Повість полум"яних літ // Довженко О. Повість полум"яних літ. Повісті. - К.: Молодь, 1984. - С.6-106.
5. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. - М.: Наука, 1982. - 159 с.
6. Звегинцев В.А. Предложение и его смысл. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. - 206 c.
7. Ильин П. Постмодернизм: Словарь терминов. - М.: INTRADA, 2001. - 384 c.
8. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність. - Львів: Літопис, 2002. - 303 с.
9. Осьмачка Т. Старший боярин // Осьмачка Т. Старший боярин. План до двору. - К.: Український письменник, 1998. - С.10-99.
10. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - 216 c.
11. Рахилина Е.В. Когнитивный анализ предметных имен: семантика и сочетаемость. - М.: Русские словари, 2000. - 415 с.
12. Хвильовий М. Санаторійна зона // Хвильовий М. Твори в двох томах. Т.1. - К.: Дніпро, 1990. - С.380-464.
Loading...

 
 

Цікаве