WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Зміст та структура концепту “голос” в українській лінгвоментальності (на матеріалі художнього мовлення) - Реферат

Зміст та структура концепту “голос” в українській лінгвоментальності (на матеріалі художнього мовлення) - Реферат

затремтіла непевна нотка. - Скажи по правді: ти чув, що я зараз говорила, чи ні ? [12, 408].
- гнів:
А зсередини розгнівано відповідали:
- Божевільний, чорт вас не вхопить. Тікайте швидше від хати! [9, 14].
- зворушення:
Тут двічі хрестоносець старий драгун Богдан Шамрило підняв чарку й так якось несподівано, наче на очах одмінився, сказав зворушливо, з батьківською глибокою стриманою ніжністю:
- Щоб же здійснилось ваше бажання [4, 59].
- розпач:
- Многогрішний!!! - Начальників крик звучав люто і водночас благально, - не то він погрожував, не то кликав, просив. Нема... [1, 31].
За допомогою контексту, в якому вживається номінація голосу, ми можемо не лише зрозуміти психологічний стан та емоції героя, а й встановити причини виникнення саме таких емоцій, тобто відтворити когнітивний сценарій, який пояснює поведінку героя. Для прикладу проаналізуємо кілька контекстів:
1. - Ви гадаєте, нам пощастить його врятувати ? - запитав його асистент...
- Він уже сам себе врятував - сказав хірург дзвінким голосом [4, 42].
Сам по собіприкметник дзвінкий, що модифікує іменник голос, вказує на характер звучання голосу. Але за контекстом ми можемо встановити, чому саме голос лікаря є
дзвінким - він радіє, що важкопораненого бійця врятовано. Основна емоція, покладена в основу цього контексту - радість. Тут немає вказівок на те, що голос хірурга взагалі є дзвінким, тобто дзвінкість не виступає постійною ознакою (як, наприклад, у випадку сказав він своїм дзвінким голосом).
2. Анарх, як ведмідь, підвівся і - воістину - рявкнув:
- Чого ви хочете від мене ? [12, 418].
У цьому випадку ознака голосу імпліцитно закладена в самому дієслові на позначення мовлення - рявкнути. За цією ознакою воно співвідноситься і з самим героєм, його зовнішнім виглядом (як ведмідь). Репліка героя могла б передбачати різні стани - нерозуміння, страх, гнів. Але беручи до уваги показники рявкнув, як ведмідь, ми бачимо, що герой перебуває в стані крайнього обурення, роздратування, злості. Той самий принцип використовуємо для аналізу номінації голосу, зумовлених фізіологічним станом мовця. За загальним контекстом ми можемо визначити, в якому фізичному стані перебуває людина і як це позначається на її голосі.
1. Тиша цілковита, товаришу генерал, - сказав він пошепки і раптом затремтів - його морозило [4, 36].
Фізичний стан героя - слабкість, на що вказують такі покажчики як затремтів, морозило. Тому герой не може говорити на повний голос, говорить пошепки.
Другий аспект, в якому ми будемо аналізувати номінації голосу - структурний. Цей спосіб аналізу дає можливість побачити, в яких мовних одиницях і синтаксичних структурах може знаходити своє вираження концепт "голос". Як ми побачили на прикладах, в багатьох випадках номінація голосу не включає самого слова голос. Найчастіше вона являє собою дієслово на позначення мовлення, що імпліцитно містить вказівку на певну ознаку голосу (рявкнути, просичати, кинути тощо) або поєднання дієслова мовлення з прислівником, який вказує на певний відтінок (сказати похмуро, грубо кинути, промовити байдуже і т.д.). Але й саме слово голос часто виступає необхідним елементом для номінації. За наявністю / відсутністю слова голос у номінації ми вважаємо доцільним виділення двох основних структур: експліцитної та імпліцитної.
Експліцитна структура
Ця структура передбачає обов'язкову наявність слова голос в номінації, але вона не є однорідною. В її межах можна виділити кілька підгруп, в яких слово голос виконує різні функції. Спираючись на наш матеріал, ми виділили чотири підгрупи, в яких голос виступає в якості: а) агенса; б) інструмента; в) хранилища (термінологія [3, 196] ) і г) об'єкта (сприйняття).
а) Голос - агенс
Ця група є найбільшою з усіх чотирьох визначених нами груп. Голос тут виступає суб'єктом (виконавцем) дії, тобто підметом речення і завжди стоїть у називному відмінку. Присудком може виступати дієслово, що імпліцитно вказує на ознаку голосу залежно від стану мовця (голос тремтів, уривався, благав тощо), або прикметник, іменник із зв'язкою. Прикметники, що модифікують іменник голос, виступають у ролі означень, прислівники - в ролі обставин і т.д.
1. Спочатку голос був тихий і докірливий, а потім перейшов у повне гучання розпуки і, нарешті, зваги [9, 91].
2. - Але ж ми вчимось ! - пролунав учнівський дівочий голос [4, 20].
3. Сестра Катря була надто тихою дівчиною, голос її ніколи не підносився на вищі нотки [12, 396].
б) Голос - інструмент
В цій структурі голос підсвідомо розуміється як засіб, який ми використовуємо для вираження наших почутів, емоцій, ставлення до чогось, намірів тощо. Іменник голос у цій структурі завжди виступає в орудному відмінку і обов'язково потребує дієслова на позначення мовлення та прикметника - модифікатора. Щодо синтаксичної функції голосу-інструмента в реченні, то, за аналогією до багатьох інших інструментальних структур (типу різати ножем, писати ручкою тощо), відразу напрошується функція додатка. Але при уважному розгляді ми переконуємось, що голос-інструмент додатком бути не може. Справа в тому, що з семантичної точки зору і з точки зору сполучуваності словосполучення *говорити голосом не є можливим. Інструментальна номінація голосу обов"язково повинна включати його конкретну ознаку (говорити тихим / радісним / дзвінким... голосом), яка в даному випадку є семантично невіддільною від слова голос. Це означає, що від стрижневого слова говорити ми не можемо поставити питання говорити чим? В таких словосполученнях ми можемо поставити питання говорити як ?, яке вказує на синтаксичну функцію обставини способу дії.
1. Кидаючись в атаки, він горлав нелюдським голосом. Такими ж голосами кричали поряд його товариші [4, 24].
2. І саме в цю мить щось у яру заспівало таким сумним, чистим та високим голосом, що луна від нього... покотилася через село... [9, 11].
в) Голос - хранилище
Ця структура імпліцитно вказує на сукупність певних елементів (звуків, тонів) або на один елемент чи ознаку, що міститься, "зберігається" в голосі. Слово голос в цій структурі найчастіше виступає обставиною місця і стоїть у місцевому відмінку:
1. Дівчина:
- Ясно - заблудив... А в голосі така щирість, аж серце Григорієві тьохнуло [1, 85].
2. - Хороші в мене діти, синку...
А в голосі стільки гордості матерньої... [1, 66].
Іноді зустрічаються конструкції, в яких
Loading...

 
 

Цікаве