WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Зміст та структура концепту “голос” в українській лінгвоментальності (на матеріалі художнього мовлення) - Реферат

Зміст та структура концепту “голос” в українській лінгвоментальності (на матеріалі художнього мовлення) - Реферат

"відображає національно-культурну специфіку" [8, 180], то можна побачити, що в будь-якому слові на позначення мовлення імпліцитно закладена ознака голосу. Якщо виділити всі ці слова в лексико-семантичне поле (ЛСП), то його архісемою, тобто, семою, притаманною всім одиницям ЛСП, буде, ймовірно, наявність голосу. Сюди можна віднести і так звані "нейтральні" слова на позначення мовлення типу говорити, казати, які імпліцитно містять в собі голос, але не вказують на його конкретну ознаку, і такі слова, як, наприклад, питати, кричати, гукати, благати тощо,які традиційно пов'язуються в нас із певним інтонаційним та голосовим оформленням. Але навіть якщо ми маємо "нейтральне" слово на позначення мовлення, з контексту ми можемо здогадатися, яким голосом говорить мовець в даній ситуації. Тут ми використовуємо поняття "когнітивного сценарію" А.Вежбицької, яким окреслюється ситуація мовлення і пов'язаний з нею стан, настрій мовця, що відбивається в його голосі.
Розмаїття мовленнєвих ситуацій та унікальність кожної із них дає нам безліч підстав для номінації акту мовлення. А кожна номінація мовлення, як ми вже переконалися, експліцитно чи імпліцитно містить в собі ознаку голосу. Матеріал нашого дослідження дає нам змогу аналізувати концепт "голос" в двох аспектах: змістовому та структурному.
Під аналізом змісту концепту "голос" ми будемо розуміти дослідження його номінацій з антропоцентричної точки зору. Ми спробуємо зрозуміти, які ознаки та стани мовця може відбивати номінація голосу в певній ситуації мовлення і відтворити пов'язаний з нею "когнітивний сценарій". З цієї точки зору всі номінації голосу можна розділити на дві великі групи:
1) константні, або номінації за постійною, вродженою ознакою чи характеристикою голосу мовця;
2) оказіональні, або номінації за ситуативною, ознакою чи характеристикою голосу мовця.
До групи константних номінацій ми відносимо всі незмінні ознаки голосу людини, які характеризують її протягом усього життя чи протягом певного періоду життя. Ці номінації зумовлюються такими індивідуальними, заданими наперед особливостями мовця як стать, вік, вроджені особливості звучання голосу тощо:
1. Пробило в церкві північ, аж у нашому березі проти батюшкиного города заспівав жіночий голос [9, 23].
2. - Мамо, є ломок. Він лежав у курятнику під віниччям, - почувся хлопчиків голос аж із межі [9, 95].
3. - А, вражі діти, - добувався знадвору дідів голос. Вже, вже ідемо... [1, 56].
4. Бо далеко - чи з буряків, чи на буряки рвалась проста і невесела, мов побут дикунів, дівоча пісня (дівочий голос) [12, 419].
В цих прикладах лексема голос модифікується прикметниками жіночий, хлопчиків, дідів, дівочий, що вказують на стать мовця. Але більшість із цих модифікаторів імпліцитно вказують не лише на стать, але і на вікову групу, або, точніше, період життя мовця (дитинство, молодість, похилий вік тощо). Так, номінація хлопчиків містить такі компоненти як "чоловічий" (за статтю) + "дитячий" (за віковою групою); дідів - "чоловічий" + "старечий"; дівочий - "жіночий" + "молодий". Саме ці ознаки допомагають нам ідентифікувати приналежність голосу і зумовлюють вибір тієї чи іншої номінації.
Іноді трапляються випадки, коли з контексту не можна встановити ні статі, ні віку власника голосу:
Знову постріл! Постріл як грім! І враз крик. Жахливий,
нелюдський крик, дитячий чи дівочий [1, 51].
До цієї ж групи можемо віднести і номінації, що конкретно вказують на приналежність голосу певній людині (метранпажів голос, Дідів Гарбузів голос тощо).
Як бачимо, більшість номінацій цієї групи зі структурної точки зору являють собою посесивні конструкції, але трапляються і атрибутивні, де прямо вказується ознака голосу:
- Батьку! - це дзвінкий, молодий голос. - Ну як ?..
- Добре... - це бас [1, 52].
До групи оказіональних ми віднесли номінації голосу, що зумовлюються певним внутрішнім станом мовця на момент мовлення. Голос людини завжди залишається індивідуальним і неповторним, але його звучання може варіюватися в залежності від психічного, емоційного, фізичного стану мовця, а також його інтенцій щодо адресата мовлення. Якщо постійні ознаки, розглянуті нами в першій групі номінацій позначають вроджені особливості голосу мовця, то оказіональні сприймаються як відхилення від "нормального" і містять ознаки, що вказують на поточний стан, в якому перебуває мовець, його настрій тощо. Тут нам допоможе принцип аналізу "когнітивного сценарію". Адже для відтворення конкретного стану мовця, що зумовлює ту чи іншу ознаку його голосу слід аналізувати не лише номінацію голосу, але й увесь контекст.
Емоції людини дуже різноманітні і мають необмежену кількість відтінків. На матеріалі художніх текстів ми зафіксували такі відтінки:
- радість / невдоволення:
1. - Їдуть, мамо ! Їдуть, - раптом заалярмувала Наталка дзвінко та голосно [1, 89].
2. - Паут пішов, - сказав Грицько з досадою [1, 83].
- прихильність / ненависть:
1. - І радий за вас, і шкода, що їдете! - сказав анарх ласкавим голосом: він завжди почував необхідність говорити з сестрою Катрею задушевно [12, 396].
2. Начальник вертався назад, і його проводжали дві мерехтливі цятки і здушене, щодалі, то розпучливішим гнівом наснажене:
- Бережеш-ш-ш ?! С-собака !… [1, 30].
- ласкавість / різкість:
1. Ах, який ти глупенький, Хлоню! - сказав ласкаво анарх [12, 413].
2. Куди ж ви ! Чого тікаєте? - грубо кинула Майя [12, 403].
- спокій / схвильованість:
1. Старий Сірко позіхнув, ворухнув бровами:
- Купив, кажеш ? Добре. - І спокійно та голосно:
- От бач ? Твоя правда, Ганно [1, 93].
2. - Неправда ! Василь Маркович цього нам не казав - почувся схвильований голос молодої вчительки [4, 21].
- піднесеність / байдужість:
1. Один із хворих натхненно розповідав про барикади під Києвом, про божевільного Муравйова, про "Арсенал" [12, 392].
2. - Стривай, - спинив Григорій. Він вибрав зісподу світлину з тигром і подав Наталці. - А це що таке ?
- Як що ? Це ми з кішкою - промовила байдуже [1, 61].
- тріумф / пригніченість:
1. Да ! - побідно сказала Унікум [12, 399].
2. Він говорив тихо, втративши з туги силу голосу [4, 9].
- впевненість / невпевненість:
1. І тільки юна та чорнява мати з немовлям, ніби виголошуючи його думки, прорекла переконано, з щирою надією, співчуттям, упертістю:
- Дістане !.. [1, 91].
1. В її голосі
Loading...

 
 

Цікаве