WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Зміст та структура концепту “голос” в українській лінгвоментальності (на матеріалі художнього мовлення) - Реферат

Зміст та структура концепту “голос” в українській лінгвоментальності (на матеріалі художнього мовлення) - Реферат


Реферат на тему:
Зміст та структура концепту "голос" в українській лінгвоментальності (на матеріалі художнього мовлення)
Концепт становить собою складне і багатовимірне ментальне утворення, що структурує знання та уявлення людини про певний фрагмент дійсності і може включати необмежену кількість складників залежно від національних, культурних, індивідуальних та інших особливостей мовців. Концептуальний аналіз дає можливість не лише дешифрування імпліцитних культурних кодів та уявлень про світ, що містяться в мові, але й дослідження різноманітних способів їх вираження в мовних структурах. Необхідність аналізу і структурування концепту "голос", на нашу думку, продиктована важливістю ролі голосу як екстралінгвістичного фактора в процесі мовлення. Адже проблема сприйняття мовлення залишається однією з гострих проблем сучасної лінгвістики і психології.
Традиційно в людському мовленні виділяється два пласти. Це те, що ми говоримо (або про що ми говоримо), тобто власне інформаційний бік висловлювання, і його емоційне забарвлення, ставлення мовця до сказаного, яке проглядає в його голосі, інтонації, міміці тощо. В.А.Звегінцев звернув увагу дослідників на те, що мовці і слухачі одержують з окремих висловлень значно більше інформації, ніж міститься в них як в мовних утвореннях [6, 206]. Це явище пояснюється індивідуальністю свідомості мовця і слухача і пов'язаною з цим суб'єктивністю сприйняття, що відбивається не лише в самому повідомленні, але і в його екстралінгвістичних параметрах - голосі, міміці, жестах. Як зазначав В.Петренко, "свідомість не просто дублює за допомогою мовних засобів відображувану реальність, але виділяє в ній важливі для суб'єкта ознаки і властивості, конституюючи їх в реальні узагальнені моделі дійсності [10, 12]. Причиною такої суб'єктивності сприйняття, окрім індивідуальності світобачення і ставлення людини до дійсності, є також досвід взаємин з навколишнім світом та його концептуалізації, творення власного внутрішнього світу кожною окремою людиною. О.Потебня, наприклад, вважав, що думку взагалі не можна передати іншій людині, її можна тільки викликати.
В сучасній лінгвістиці та психології екстралінгвістичним компонентам в процесі комунікації, зокрема таким як голос, інтонація, мелодика висловлювання, приділяється велика увага. Багато дослідників вказують на психічну, емоційну природу цих компонентів. Наприклад, відомий психолог Н.І.Жинкін так пояснював їх наявність в нашому мовленні: "зустрічаючись із новою ситуацією, в тому числі з думкою партнера, враховуючи думку інших, мовець входить в деякий емоційний стан.... Тоді в мовленні з'являються такі особливості, які не передбачені мовою - це інтонації [5, 109]. Навіть більше, він відводить інтонації, голосу зв'язну, смислоутворюючу роль: "Інтонація приваблює дитину як члена комунікації ще до початку формування дитячих лексем. Далі в міру засвоєння смислових зв'язків, впізнавання речей та лексем, інтонація пов'язує текстові компоненти в єдиний динамічний потік..." [5, 110]. Це явище він обгрунтував з психологічної точки зору тим, що "з усіх сенсорних впливів для людини найбільш чуттєвим, багатим і тонким є звук і його сприйняття слухом..." [5, 120]. Видатний французький філософ Ж.Дерріда у своїх роздумах про голос зазначає: "phone' (голос) насправді є означальною субстанцією, яка дається свідомості як найбільш інтимно пов'язана з уявленням про означуване поняття. Голос з цієї точки зору репрезентує саму свідомість" [7, 41]. Саме тому ми вважаємо важливим дослідження концепту "голос" з метою вичленування тих його ознак і характеристик, що відбилися в мові і є важливими для нашої картини світу.
Якщо предметом дослідження при концептуальному аналізі виступає концепт як структурна одиниця мовної картини світу, а об'єктом - мовні одиниці різного рівня, якими він представлений в мові, то матеріалом дослідження виступає, безперечно, контекст. Беручи участь в різноманітних мовних ситуаціях, сполучаючись з різними лексичними одиницями, слово, як правило, реалізує в кожному з випадків не весь свій глибинний смисл, а лише якусь його часточку. Тому, якщо говорити про когнітивний масив, що містить знання етносу взагалі і людини зокрема про певний об'єкт, треба орієнтуватися на велику кількість контекстів, що відрізняються один від одного характером лексичного оточення аналізованого слова (чи іншої мовної одиниці, яка представляє концепт). Чим більша кількість контекстів, в яких вживається слово і в яких актуалізуються різні властивості і ознаки іменованого ним об'єкта, тим більший об'єм знання ми одержуємо про цей об'єкт і тим глибші інформаційні перетворення відбуваються в свідомості людини в результаті засвоєння слова.
Спираючись на широкий контекст, в якому вживається слово голос, а також на його найближче лексичне оточення, що визначає сполучуваність слова, ми спробуємо вичленувати ті властивості голосу, які відбилися в нашій свідомості і, як наслідок, в нашій мові. В сучасній лінгвістиці все більшої ваги набирає думка про те, що саме сполучуваність слова є ключом до особливостей людського мислення. Адже сполучуваність лексем не є вільною, як може здатися на перший погляд. Сполучуваність має певні внутрішні правила і обмеження, що мають семантичну природу, тобто визначаються семантикою лексеми і властивостями об'єкта. Основним виступає той факт, що "всі ті властивості, які визначають сполучуваність, не є властивостями об'єктів як таких, тому що вони не описують реальний світ. Вони співвідносяться лише з відображенням реального світу в мові. Але тоді детальне лінгвістичне дослідження сполучуваності може відтворити той образ дійсності, який людина має на увазі, коли говорить і розуміє. Його називають мовною картиною світу" [11, 11].
Структурна мозаїчність концепту дозволяє досліджувати його в різних аспектах. Вищезазначений аналіз сполучуваності слова, що проливає світло на його вживання в певному контексті, є лише одним із методів дослідження. За допомогою аналізу лексичної сполучуваності ми вичленовуємо з контексту "когнітивний сценарій", що вказує на конкретний стан мовця в момент мовлення, а також на пов'язані з ним ознаки голосу. Але концепт "голос" може реалізуватися не лише в лексичних зв'язках слова "голос", але і в окремих словах на позначення мовлення, а також в мовних одиницях інших рівнів (словосполучення, речення). Якщо звернутися до лексико-семантичного рівня мови, який, за словами Р.Кіся,
Loading...

 
 

Цікаве