WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Характерні засоби мовної експресії в українських народних піснях про кохання - Реферат

Характерні засоби мовної експресії в українських народних піснях про кохання - Реферат


Реферат на тему:
Характерні засоби мовної експресії в українських народних піснях про кохання
Проблеми мовної експресії, виражальних засобів мовлення - основні для сучасних лінгвостилістики, лінгвопоетики, лінгвістики тексту, лінгвоаналізу та інших лінгвістичних дисциплін. Народні пісні, особливо про кохання, репрезентують дійсність із особливою експресією, образністю, насиченістю, а саме тому аналіз засобів мовної експресії в українських народних піснях про кохання є актуальним та необхідним.
Поняття мовної експресії доволі широке й трактується в сучасній лінгвістиці доволі узагальнено - як "сукупність семантико-стилістичних ознак одиниці мови, які забезпечують її здатність виступати в комунікативному акті засобом суб'єктивного вираження ставлення мовця до змісту чи адресата мовлення". При цьому "експресивність властива одиницям усіх рівнів мови" [7, 591]. Ширше визначають експресивність автори енциклопедії "Українська мова": це "властивість мовної одиниці підсилювати логічний та емоційний зміст висловленого, виступати засобом суб'єктивного увиразнення мови. Через експресивність виражальних засобів мовець передає своє ставлення і до повідомлення, і до адресата" [12, 156]. Отже, експресивність надає мовленню, з одного боку, стилістичної маркованості, виразності, а з іншого боку, виражає ставлення мовця до мовленого та до адресата. Власне, на першому компоненті - виразності та стилістичній маркованості - акцентується в більшості праць, присвячених розгляду цієї лінгвістичної категорії. Скажімо, В. Григор'єв відзначає, що експресія - "виразність, те, що передбачає вираження нетривіального змісту" [1, 137]. З думкою дослідника перегукується й твердження Г. Колесникова: "Експресія - це те, що протиставляється стандарту, емоційно марковане, характерне..." [6, 93]. Інакше кажучи, "експресія з'являється там, де існує можливість зіставлення, посилення певних ознак на основі протиставлення експресивно нейтральних і емоційно виразних мовних засобів"
[12, 156].
Дещо уточнює поняття експресивного у своїй монографії В. Чабаненко: "експресія - це не те, що надає мовленню емоційності, образності, характерності, а те, що само породжується емоційністю, образністю, характерністю і т. д. мовлення. По-друге, експресія - це не виразність, а інтенсифікація виразності, це збільшення впливаючої сили сказаного..., надання йому особливої психологічно мотивованої піднесеності. По-третє, експресія пов'язується не тільки з емоціональним та образним (художнім), а й з іншими планами вислову - волюнтативним, естетичним, соціально-оцінним, нормативним, формально-структурним, семантичним, ситуативним і т. д." [15, 7]. Таким чином, мовна (мовленнєва) експресія - це складна стилістична категорія, що спирається на цілий комплекс психічних, соціальних та лінгвістичних чинників і виявляється як інтенсифікація виразності повідомлюваного, як збільшення впливаючої сили висловлювання [15, 7].
Як семантико-стилістична категорія експресивність виявляє зв'язок з емоційністю, оцінністю, стилістичним значенням, проте не ототожнюється з названими поняттями. Експресивність акумулює в собі ці поняття, є інтенсивною виразністю певного мовного знака.
Оскільки експресивність може бути притаманна одиниці будь-якого рівня мови, то логічною видається класифікація експресивних засобів відповідно до рівнів мовної структури, що передбачає виділення принаймні таких видів експресивних засобів: фонетичні, лексико-семантичні, фразеологічні, словотвірні, морфологічні та синтаксичні. Українські народні пісні про кохання засвідчують різноманітні поєднання засобів експресивності на всіх мовних рівнях.
Звертаючись до українського фольклору, не можна не відзначити його виняткову милозвучність, високу організацію фонетичного рівня, яка досягається також і використанням різноманітних експресивних засобів. Серед них, на думку А. Коваль, "визначальною рисою ... є оцінна інтонація особливого типу - так звана експресивна інтонація. Вона викликає членування мовлення на окремі відрізки, які за своїм значенням дорівнюють цілим фразам" [5, 329]. Окрім цього, на нашу думку, характерним інтонаційним засобом експресії виступають різноманітні незакінчені (обірвані) конструкції - апосіопеси, які, на думку дослідників, використовуються надзвичайно широко для стилістичного маркування [пор.: 2; 3; 10; 11; 8; 14 та ін.]. Наведімо приклад:
Віддай мене за такого,
Що не має вуса.
Він на мене за...
Він на мене заморгає,
А я засміюся (с.52) .
Або:
Цілий день не їм я, уночі не сплю,
Одні тільки муки у світі терплю.
А все через очі... Коли б я їх мав,
За ті карі очі душу б я віддав (с.108).
В обох наведених прикладах помітна виразна експресія апосіопеси - посилення почуттів ліричних героїв, від яких у них "запирає дух" (через те й обірвані речення).
Як свідчить аналізований матеріал, частіше засобом експресивності на фонетичному рівні виступають різноманітні звуконаслідувальні конструкції, які досягаються або вживанням ономатопей, або ж нанизуванням однакових звуків. Доволі часто такі конструкції виступають рефреном, напр.:
Глибока криниця, глибоко копана,
Там стоїть Катруся, як намальована.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) як намальована.
При криниці стала, водиці набрала,
Про свого Йвасика милого думала.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) милого думала (с.51).
У пісні "Час додому, час" кількаразове повторювання одного й того ж слова породжує звукову експресію, відтворює звучання цимбалів, посилює й увиразнює сприйняття ліричної героїні, пор.:
Додому іду,
Як риба пливу, як риба пливу,
А за мною, молодою,
Сім кіп хлопців чередою
В цимбалоньки тнуть, тнуть, тнуть, тнуть,
В цимбалоньки тнуть (с.43).
Таким чином, спостереження за текстами українських народних пісень про кохання підтверджують думку про те, що "для усної народної творчості характерне широке застосування різного типу звуковідтворення і звуконаслідування" [5, 332].
Особливо багато представлені засоби експресивності в народних піснях про кохання на лексико-фразеологічному рівні. Мова насамперед йде про синонімію та антонімію, перифраз, паралелізм, а також про метафоричність, якою просякнутий кожен вірш фольклорного твору.
У нашій статті ми детальніше зупинимося на аналізі емоційно-експресивної лексики в текстах пісень про кохання. Як слушно стверджують дослідники, поділ лексики на емоційну та експресивну доволі умовний, а тому доцільно розглядати саме емоційно-експресивну: "Коли людина, користуючись певним типом лексики, висловлює свої позитивні чи негативні емоції, в цьому їй завжди допомагає експресія (сила, виразність), яка обов'язково супроводить вияви почуттів. Тому розчленування цієї лексики на емоційну та експресивну ... умовне" [5, 90].
Певна експресивність властива практично всім стилям мови, навіть науковому. Однак емоційно-експресивну лексику, на нашу думку, слід визначати значно вужче, обмежуючи кількомакатегоріями слів. До складу цієї лексики належать слова, які вже в своєму значенні містять позитивну чи негативну
Loading...

 
 

Цікаве