WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Своєрідність трансформації міфу в „Гуцульській п’єсі” Г.Хоткевича „Непросте” та повісті М.Коцюбинського „Тіні забутих предків” - Реферат

Своєрідність трансформації міфу в „Гуцульській п’єсі” Г.Хоткевича „Непросте” та повісті М.Коцюбинського „Тіні забутих предків” - Реферат

символічних форм Е.Кассірера. Е.Кассірер представляє міф як енергію духа, як замкнену форму сприйняття: "/…/виникнення природних божеств і демонів слід шукати не в персоніфікації загальних природних сил або загальних природних процесів, а в міфологічній об'єктивації окремих вражень. Чим більш невизначені і незрозумілі такі враження, чим менше вони вбудовуються в загальний ряд "природних" подій, тим несподіваніше вони вражають свідомість, - тим сильніша стихійна влада, з якою вони оволодівають свідомістю" [підкреслення наше - І.Б.] [5, 208]. Отож, стрижневою домінантою утворення міфологічної форми міфокритик називає враження. За таким же принципом й імпресіоніст споглядає дійсність - безпосередньо, опираючись на відчуття й емоції, схоплює і намагається назвати миттєве враження. Ю.Кузнєцов вважає, що саме імпресіонізму належить уся грандіозність відкриття неповторності миті та її незримих смислових зв'язків з минулим і майбутнім [11, 63]. Специфіка імпресії генетично споріднена із первинними міфологічними "утвореннями", які (за Кассірером) теж виникають як вираження одноразового, такого, яке ніколи більше не повторюється в одному й тому самому вигляді, як результат сюхвилинного напруження і розслаблення свідомості [5, 207]. Таким чином, продиктовані неусвідомленими імпульсами міфогенні імпресіоністичні образи актуалізують архетипну символіку у повісті "Тіні забутих предків" М.Коцюбинського. Генетичний рух імпресія?символ?міф утворює циклічно замкнену формулу: зелектризоване враження гуцула-язичника ("гуцула-номада") за своєю суттю (природою) міфічне, а оскільки естетичною основою міфу є символ, то відповідно і символічне.
Майстерність компонування такого враженнєвого ефекту у художній тканині "Тіней…" зумовлена одночасним зіткненням і гармонійним функціонуванням трьох основних чинників: (1) особливостей темпераменту письменника (за Ласло-Куцюк), (2) виробленої новаторської поетики (психологічного імпресіонізму), що особливо надаються до (3) анімістичного світогляду гуцулів. Як зазначає Р.Чопик: "митець обирає гуцулів за їх неосквернену первісність, за те, що осягають світ безпосередньо, довіряючи враженням, які струмують від нього, вловлюючи ці враження поміж стулки широко розчинених душ, а відтак їх оформлюючи у єдинім прецікавім світогляді - враженні вражень" [34, 163].
Вибірково (з огляду на обсяг статті) розглянемо спільні концептуальні моменти у драмі "Непросте" і повісті "Тіні забутих предків": транспозиція гуцульського танцю (1), міфу про лісну (2), про мольфарів і градівників (3). Теоретичним опертям у верифікації міфопоетичних моделей слугуватиме схема, запропонована польським міфокритиком Г.Маркевичем. Симбіозне поєднання міфу і літератури дослідник розглядає як філіації, тобто генетично взаємопов'язані, та розрізняє: ренарацію (відтворення традиційного міфу в текстах давніх міфографів, сучасних етнологів); трансформацію міфу (селекція, рекомпозиція, субституція (заміна схожим), ампліфікація); реінтерпретацію (адаптація міфу до інших візій світу та ідеологій): полемічна чи антитетична, пародійна ("Енеїда" І.Котляревського); транспозицію (перенесення цілих міфів та їхніх складників у інший культурно-суспільний часопростір): цілісна або часткова, засигналізована або імплікована; міфічна інкрустація [18, 57-58]. Наприклад: Т.Гундорова вказує на "неофольклорні орнаментальні інкрустації Марка Черемшини" [2, 90]. У літературі виокремлені філіації переплітаються між собою: транспозиція і реінтепретація в різних її відмінах, трансформація і реінтепретація тощо.
Танець. Стосовно реінтепретації танцю Івана Палійчука з Чугайстером Г.Хоткевич іронічно заявляє: "Що це? Опис танцю? Якого? Само собою, гуцульського! Але річ уся в тім, що це М.Коцюбинський навів командні слова до спеціяльного танцю, який називається "аркан". Це розбійничий танець, і танцювати його можна тільки гуртом /…/ дико й читати оцей танець Чугайстера" [33, 6]. Тому Г.Хоткевич у п'єсі "Непросте" подає детальний опис цього "леґінського" танцю з бартками - ренарація:
Чвірка проти чвірки. Починають танец на місци, потім зіходять ся, крешут бартками і розіходять ся. Зміняють коліно і так само. Потім подають через плече бартки дівкам, ловлять ся в коло і швидко крутять ся. Четверо падуть навзнак, упираючи ся одно в одного ногами, а четверо їх крутять. Потім друга партия лягає. Потім рух вправо, правою рукою ловлять ся за спину товариша, ліва висть свобідно. Рух вліво, ліва рука ловить за шию товарища. Коло тісне і шалено вертить ся. Рух вправо, права за спину, коло більшає, рух вліво, ловлять ся за руки, коло велике. Рух вправо. На попереднику коло перебиваєть ся, леґіні ловлять ся за плечі і вужем, побераючи бартки від дівок, ідуть кілька разів по сцені. Потім вирівнюють ся в лінію на заднім пляні і лиш тихо-тихонько притупують, рухаючи ся цілою стіною /…/ [31, 209].
Елітарна література трактує мотив танцю як нову метафоризовану форму мови, де промовляє ритмічне розмаїття: "/…/ необхідний новий світ символів, символіка всього тіла, не просто символіка вуст, обличчя, слова, а якась повна міміка й жестикуляція, що ритмічно рухається у танці" [22, 456]. Таким чином ілюструється одна з наукових гіпотез виникнення танцю як замінника ще не народженої мови, адже першою спробою людини повідомити свої думки іншому були примітивні танці.
Міфологема танцю, особливо актуальна у творчості М.Коцюбинського, у "Тінях…" функціонує як ритуал переходу. Танцюючи з Чугайстром, головний герой наближається до смерті: "/…/ наче в нестямі, в знемозі і в забутті, бив в камінь поляни ногами, з яких облетіли вже постоли…" [7, 221-222] [курсив наш - І.Б.]. Адже у міфологічній свідомості смерть - це не знищення існуючого буття, це лише перехід в іншу форму буття [5, 171]. У зображенні цього танцю М.Коцюбинським прочитується передсмертна агонія (тіні "корчились й бились"), або, інакше кажучи, передсмертні конвульсії естетизовані автором як танець, у якому "осереднюються" (зближуються) [13, 213] пафос життя і смерті. Цей шалений танець, позначений діонісійською стихійністю, уможливлює вихід у смерть - Іван спускається "в чорну глибінь", у прірву, де хлопцеві чується "холод і зловісне дихання безодні, яка одкривала до нього свою ненажерливу пащу", а потім "схопила за шию, перегнула назад /…/. Чорна важка гора розправила крила смерек і вмить, як птах, пурхнула над ним у небо" [7, 223]. Водночас у цьому танці бачимо реанімування середньовічного Танцю смерті, макабричного танцю, учасниками якого були чоловіки [28, 159].
Міф про лісну в п'єсі Г.Хоткевича - олітературений сюжет: молодий пастух Федір зізнається своїй коханій дівчині Маріці: "Не крути мнов. Приходиш ид' стаї, фівкаєш, кличеш… Я йду за тобов, ночі не сплю - та й диви си, що зо мнов тепер" [31, 205-506]. Однак дівчина розгублено оправдовується, що ніколи не приходила до нього на полонину. З'ясовується, що це його "учіпила си лісна" [31, 206]. І згідно з гуцульським повір'ям,
Loading...

 
 

Цікаве