WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Засоби вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті в різносистемних мовах - Реферат

Засоби вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті в різносистемних мовах - Реферат

лексичну та синтаксичну.
Зокрема, лексичні видільні засоби найуживаніші у ВМ 3 типу й представлені 2 підгрупами: слова і словосполучення, які виділяються 1) з авторського контексту завдяки емоційно-експресивній або стилістичній забарвленості та 2) своїм незвичним значенням. Цей засіб характерний для усіх аналізованих нами мов.
Серед морфологічної групи виділили: модальні слова, які є найуживанішими у ВМ 3 типу, для ВМ 2 типу можливе лише змінювання модальності на лексичному рівні. В англійській мові ці слова не вживаються як засіб зв'язку.
Прислівники часу можуть сполучатися з іншими засобами (сурядними протиставними й підрядними сполучниками, неповними реченнями та ін.). В англійській мові такі слова можуть бути відсутні у ВМ, тому що на момент виконання дії вказує певна часова форма (типу was going to do). Прислівники типу now, just now, here в контексті використовуються як включно-видільні засоби, тому що, як правило, стоять у постпозиції.
Вказівні частки служать засобом переключення авторської розповіді до мовлення героя, тому можуть сполучатися з іншими засобами зв'язку (зокрема, зі сполучниками, неповними реченнями) і характерні, як правило, для 3 типу ВМ в усіх аналізованих мовах.
Використання особових форм займенників та деяких форм дієслів з точки зору героя може бути видільним засобом ВМ усіх аналізованих мов, але за умови, якщо займенники 1-ої та 2-ої осіб використовуються у прямому узагальненому значенні.
Серед синтаксичної групи зміна часових та модальних відношень у структурі надфразної єдності можуть служити засобом включення ВМ в авторський контекст для ВМ 1 типу. Зміна модальності не є основною видільною ознакою, якщо не поширюється на весь уривок, у ВМ 3 типу типовими є недовгі форми. Саме тут граматична зміна модальності може бути досягнута граматично або лексично. При цьому у ВМ 1 типу модальний план змінюється не завжди або змінюється частково. Зазначений процес відбувається за допомогою введення у ВМ модальних слів, питальних речень, зміни способу дії. Усі засоби зміни модальності можуть сполучатися з іншими (зокрема, модальне слово й питальне речення, модальне слово і зміна способу, зміна модальності та введення питального речення), крім того, у одному уривку можуть зустрічатися декілька способів зміни модальності в усіх аналізованих мовах.
Номінативні речення служать для ствердження наявності предмета чи явища й мають тільки форму теперішнього часу. У минулому й майбутньому часі цим реченням відповідають двоскладні. Зміна минулого часу на теперішній сприяє переключенню розповіді до сфери мовлення персонажа. Характерні 1 і 2 типам ВМ усіх аналізованих мов. Але можуть вживатися в англійській мові: I crammed my mouth with stir about for fear I might give utterance to my anger. Tiresome old red-nosed imbecile! (Joyce). Останнє речення Tiresome old red-nosed imbecile! є, на наш погляд, номінативним реченням, яке включає ВМ у контекст. Переклад російською мовою: Надоедливый старый красноносый глупец!
Засоби оформлення ВМ, які одночасно і включають його в контекст, і виділяють із нього, поділяються на 2 групи: морфологічну та синтаксичну групи.
Зокрема, на морфологічному рівні: вставлені слова можуть стояти в будь-якій позиції, характеризуючи особливості розвитку думки або мовлення персонажа. Як вставлені використовуються дієслова говоріння, думки, слова, що можуть зазначати стан мовчання. Для ВМ 1, 3 типів цей засіб є основним, для ВМ 2 типу - нетиповим і типові для всіх аналізованих нами мов.
Сполучні слова є самостійними членами речення (як правило, відносними займенниками), а тому вони входять до складу ВМ, залишаючись включно-видільним засобом зв'язку. Названі слова сполучаються одночасно зі вставленими словами. Цей засіб характерний для ВМ 1 та 3 типів усіх аналізованих мов.
До синтаксичної групи віднесли: узагальнено-особові речення. Цей засіб характерний для всіх аналізованих мов.
У номінативних реченнях суб'єкт думки без попереднього контексту не зрозумілий, тому названі одиниці визначаються як включно-видільний засіб вираження ВМ у тексті в усіх мовах. Може, як виняток, вживатися в англійській мові: He thought of June, and her dead mother, and the whole story, with all his old bitterness. A wretched business! (Galsworthy). Останнє речення ми відносимо до включно-видільного засобу ВМ. Переклад російською мовою: Скверное дело!
Стверджувальні та заперечні слова розмежовують сфери мовлення, тому що відносяться до модальних часток, які виконують функцію перенесення розповіді до ВМ. Характерні для всіх типів ВМ усіх аналізованих мов. В англійській мові: But he wanted to come in holding something. Flowers? Yes, flowers. Since he had not trust his taste in gold… (Woolf). У наведеному прикладі стверджувальне слово-речення Yes, flowers сполучається з дієсловом думки wanted to come in і виступає, таким чином, засобом зв'язку, який одночасно вводить ВМ в авторський контекст і виділяє його з нього.
Як включно-видільний засіб інфінітивні речення хоча й зустрічаються у складі ВМ 1 типу, але більш типові для ВМ 3 типу в російській та українських мовах, тому що у тривалих уривках вони менш помітні й підпорядковуються іншим засобам вираження. Названі речення, якщо мають модальне забарвлення, сполучаються з питальною чи окличною інтонацією. Перехід від авторського мовлення до ВМ нерізкий через те, що в інфінітивних реченнях немає вираженої граматично незалежної форми активного діяча. Через це в англійській мові використання інфінітивних речень не властиве.
Безособові речення, які мають пропущений додаток у давальному відмінку, що сприяє перенесенню авторської розповіді до сфери ВМ; відсутність займенника свідчить про розмежування сфер авторського й ВМ. Це дає підстави виділитибезособові речення як включно-видільний засіб зв'язку ВМ 2 типу. В англійській мові не використовуються.
Конструкції з подвійним значенням віднесені до включно-видільних засобів унаслідок того, що одне значення (з точки зору авторської розповіді) з'єднує в одне ціле авторське мовлення й ВМ, а інше (з точки зору характеристики елементів мовлення героя) відрізняє одне мовлення від іншого.
У результаті здійсненого лінгвістичного аналізу ми дійшли до таких висновків: наявність типових засобів у різносистемних (українській, російській та англійській) мовах свідчить про те, що ВМ є універсалією.
Отже, наукова новизна роботи полягає в тому, що вона, продовжуючи роботу, пов'язану з особливостями визначення засобів внутрішнього мовлення в тексті,
- по-перше, вперше комплексно досліджує ці засоби текстового вираження ВМ в зіставному аспекті лінгвістики тексту, функціональної стилістики,
- по-друге, описує типи і підтипи ВМ, а також лінгвальні засоби його вираження в українській, російській та англійській художній прозі середини XIX - початку XX ст.
Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем загального мовознавства. Прийоми лінгвістичного аналізу видільних засобів вираження внутрішнього мовлення, на нашу думку, можуть мати можливість для їх використання при вивченні особистості автора як літературознавчого феномена. Скажімо, з точки зору породження тексту можна вивчати інтенції, перлокутивні ефекти мовця тощо.
Перспективами подальших розвідок можуть бути вирішення проблем: 1) типології мовних особистостей, а саме: дослідження типів мовців на матеріалі художньої літератури на підставі модельного типізованого світу, що є складним і майже не вирішеним у сучасній комунікативній лінгвістиці завданням; 2) соціальної стратифікації автора та героя та ін.;
3) сприйняття тексту з позицій гендерного аналізу мовної діяльності.
ЛІТЕРАТУРА
1. Выготский Л.С. Мышление и речь. - М.: Лабиринт, 1996. - 417 с.
2. Жинкин Н.И. Язык - речь - творчество: Исследования по семиотике, психолингвистике, поэтике / Ред. С.И.Синдин. - М.: Лабиринт, 1998. - 358 с.
3. Лурия А.Р. Язык и сознание. - 2-е изд. - М.: МГУ, 1998. - 336 с.
4. Сєнічева О.А. Засоби вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.15. - Донецьк, 2005. - 209 с.
5. Сосюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики. - К.: Основи, 1998. - 324 с.
Loading...

 
 

Цікаве