WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Асоціонім як троп і предмет зображальної публіцистики - Реферат

Асоціонім як троп і предмет зображальної публіцистики - Реферат

асоціоніми-символи, для розуміння яких недостатньо мікроконтексту безпосереднього вживання слова, а необхідно залучати контекст усієї публіцистики, а то й художньої творчості (Дуб, Кайданник, Дух, Слово та ін.). Асоціоніми-референції, як одиничне найменування референта з метою посилення його позитивних характеристик, що зрідка зустрічається в художніх творах Олеся Гончара, відсутні в його публіцистиці. Це пов'язано з тяжінням публіцистики до узагальненого відтворення дійсності як історії часу.
Послуговуючись висновками одного з теоретиків психологічних особливостей сприйняття й розуміння писемного мовлення (психології читання) З.Кличникової, у трактуванні підтекстового змісту асоціоніма, ужитого в публіцистичному тексті, можна визначити два ступені: 1-й - "оволодіння мовленнєво-буквеною інформацією" та 2-й - "синтетико-аналітичного читання" [14, 371], які сприяють уникненню формалізму в спостереженнях над асоціонімом, а в розкритті його естетичних функцій виходити з розуміння складних семантичних трансформацій у внутрішній формі цього слова, з усвідомлення цього своєрідного оніма як одиниці трьох мовних рівнів: графемного, інтонаційного (ритмічного), лексико-семантичного. Ця ж дослідниця виділяє п'ять ступенів розуміння тексту: 1. Повне й точне розуміння змісту та деталей тексту; 2. Достатньо точне й повне розуміння змісту тексту з деякими несуттєвими неточностями в розумінні деталей; 3. Неповне,неточне розуміння тексту яке виражається в загальному розумінні тексту або неточному розумінні суттєвих деталей; 4. Часткове розуміння окремих деталей тексту без розуміння його загального змісту; 5. Нульове розуміння тексту [14, 383]. Такі ж ступені можна виділити в розумінні образу-асоціоніма в публіцистичному тексті.
С.Мисик указує на три когнітивні рівні в сприйнятті онімних одиниць: 1. Логічний (денотативний рівень), що вводить об'єкт у комунікативну ситуацію й служить жорстким дисигнатором; 2. Психологічний рівень, на якому виявляються пучки фреймів і формуються елементи індивідуального розуміння пропріатива, при цьому "в силу вступають прагматичні фактори, зумовлені низкою індивідуальних пресупозицій "; 3. Міфологічний або соціально-міфологічний рівень визначається функціонуванням оніма в певному етносі, соціумі, стає "виразником тих чи інших соціально значущих символів" [18, 60-61].
Спираючись на метод анкетування з використанням елементів методів психолінгвістичного експерименту й вільних асоціацій, спробуємо конкретизувати зазначені вище теоретичні положення, що стосуються проблем розуміння оніма на прикладі докладного аналізу результатів прочитання одного із асоціонімів.
Серед студентів випускних курсів провідних вищих навчальних закладів України - Київського, Харківського, Львівського, Дніпропетровського національних університетів та Луганського національного педагогічного університету - спеціальностей журналістика й українська філологія проводилося анкетування, метою якого було з'ясування окремих проблем письменницької публіцистики (історії, поетики), у котрому брали участь 97 осіб. Анкетованим було запропоноване зокрема й таке завдання: з'ясувати значення асоціоніма Кайданник у контексті метафоричних висловів уривка з доповіді Олеся Гончара на V з'їзді письменників України 16 листопада 1966 року, що друкувалася під назвою "Думаймо про велике": "Визначальним для творчості було й буде, у якому світлі людина для художника постає: чи бачить він її в безпросвітному трагізмі й фатальності її існування, в ролі вічного Кайданника, прикутого до своєї галери-планети й пущеного на волю стихій, де вже ніщо від тебе не залежить, чи очі художника бачать у людині силу самодостатню, самостійну і, зрештою, всепереможну, бачать, скажімо, в ній діяльного, смаглого, мускулястого матроса, що безстрашно кермує кораблем життя, владарює над його вітрилами, вбирає в себе сонячність великого світу і здатен радуватись його крилатим солоним вітрам?" [10, 14].
У наведеному фрагменті, у якому лише на перший погляд йшлося про специфіку художньої творчості письменника, реципієнти в більшості випадків, очевидно, зважаючи на особливість написання слова з великої літери, у своїх трактуваннях підтекстового значення лексеми Кайданник вийшли за межі вербального змісту уривка тексту, підключили соціальний контекст своєї доби. У цьому передусім виявилося призначення публіцистичного слова, спрямованого на проблеми сьогодення, і хоча аналіз здійснювався майже через сорок років після оприлюднення твору, реципієнти в семантиці асоціоніма Кайданник намагалися відтворити ідеологічні тенденції не лише своєї доби, а й свого часу. Таке сприйняття цього метафоричного образу спрогнозоване автором сигналізацією на важливості підтекстового значення слова великою літерою, введенням до його лексичного поля антоніма "мускулястий матрос", зіставленням двох протилежних семантичних планів: "прикутий", "воля стихій", "галера-планета", "безпросвітній трагізм", "фатальність існування" - з одного боку, і "безстрашність", "корабель життя", "вітрила", "сонячність великого світу" - з іншого.
Більшість студентів розкрили семантику асоціоніма Кайданник як 'раб чужої, вищої волі' (пасивний суб'єкт суспільства), очевидно, відштовхуючись від семантики мотивуючого слова (кайдани) та денотативного значення апелятива "кайданник"('людина, що закута в кайдани'). Ця інтегруюча сема у відповідях інформантів представлена в таких модифікаціях: 'той, хто страждає, але змушений жити'; 'людина-мученик, яка не бореться', 'людина, яка вимушена скоритися обставинам, від якої нічого не залежить', 'людина, яка вважає, що хтось керує її життям, яка покірно сприймає свою долю', 'людина невільна, невладна над своїм життям, яка змирилася з таким становищем', 'людина слабка, скута зовнішніми обставинами', 'людина, що пливе за течією', 'людина, яка змушена щось робити, що не відповідає ні її бажанням, ні її переконанням'.
Мовленнєва ситуація - виступ Олеся Гончара на письменницькому з'їзді й початкова фраза аналізованого уривка "Визначальним для творчості було й буде, в якому світлі людина для художника постає" - зумовили в багатьох студентів у прочитанні змісту лексеми Кайданник асоціації, пов'язані з їх розумінням літературного героя та свободи творчості митця, його місця в суспільстві: 'несвобода творча', 'письменник на творчій ниві', 'епігон', 'придушення творчого "я", 'небажання йти на поступки ціною власних переконань'; "трагічні образи в художньому творі були потрібні людям, бо несли в собі всі страждання людства".
У декого з
Loading...

 
 

Цікаве